Рішення № 32468857, 01.07.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/3915/2012

Провадження № 2/638/385/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2013 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Грищенко І.О.

при секретарях - Самогньозд О.І., Бражнік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права особистої приватної власності на майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право особистої приватної власності на майнові права щодо отримання в особисту приватну власність нежитлового приміщення №19, загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А. Зобовязати ОСОБА_2 передати їй оригінали договору пайової участі №12 від 15.11.2007 року; договору на придбання прав на приміщення №2 від 01.02.2008 року; угоди про відступлення права вимоги від 20.09.2008 року; акту приймання передачі приміщення №2 від 27.10.2010 року; платіжних документів, що підтверджують повну оплату зобовязань за вказаними вище договорами, а також інші документи, що підтверджують права Відповідача на нежитлове приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 25.09.2004 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 В період перебування в зареєстрованому шлюбі, сторонами за рахунок отриманих нею кредитних коштів було проінвестовано будівництво нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А. Договір інвестування було укладено на ім'я відповідача. 26.05.2011 року шлюб між подружжям розірвано. При розірванні шлюбу питання про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, не розглядалося, тому, як думали, що вирішать це питання в добровільному порядку. В подальшому відповідач відмовився поділити майно мирним шляхом, в зв'язку з чим вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.

21 травня 2012 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просить визнати за ним та ОСОБА_1 право власності за кожним по ? частині нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А. Також просить стягнути з неї ? частку суми боргу в розмірі 275 000,00 грн.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 25.09.2004 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 В період перебування в зареєстрованому шлюбі, ним за рахунок запозичених у ОСОБА_3 коштів в сумі 550 000,00 грн. було проінвестовано будівництво нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А, та в подальшому проведено його ремонт. Договір інвестування було укладено на його ім'я. 26.05.2011 року шлюб між подружжям розірвано. Крім того, вважає, що позика у ОСОБА_3 була вчинена ним в інтересах сімї, і враховуючи повернення ним особисто запозичених коштів, відповідач має повернути йому половину запозичених та повернутих коштів, а саме в сумі 275 000,00 грн.

На судовому засіданні позивач за первісним позовом та її уповноважений представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на наведене в позовній заяві обгрунтвання. Вимоги зустрічного позову не визнали та заперечували проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та його уповноважений представник на судовому засіданні позовні вимоги первісного позову не визнали з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві. Вимоги зустрічного позову підтримали та просили задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази, наведені в обґрунтування позовних вимог та заперечень на позовні вимоги , доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню, в той час, як у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, з наступних підстав,

Судовим розглядом справи встановлено, що 25 вересня 2004 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований відділом РАЦС Дергачівського РУЮ Харківської області.

Відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 травня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.

01 лютого 2008 року відповідно до Договору про придбання права на приміщення (дольової участі) № 2 сторонами було придбано право на нежитлове приміщення (офісне приміщення № 105) загальною проектною площею 32,19 кв.м., яке розташовано в Бизнес-центрі «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А. Розмір дольової участі (паю) склав 276 351,15 грн. Даний договір було укладено на імя ОСОБА_2

01 лютого 2008 року сторонами було сплачено 270 000,00 грн. за згаданим договором, решта коштів в сумі 6351,15 грн. була сплачена 27 березня 2008 року.

На час подання позовів Бізнес центр «Місто» збудовано, про що 21.08.2009 року Інспекцією ДАБК у Харківській області видано Свідоцтво №20000217 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Свідоцтво видане на підставі акта готовності обєкта до експлуатації від 12.08.2009 року, але сторонами у власність спірне нерухоме майно не оформлене.

30 січня 2008 року ОСОБА_1 за згоди свого чоловіка на той час, ОСОБА_2, відповідно до Кредитного договору № 6075538 укладеного між нею та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», отримала кошти в сумі 325 000,00 грн.

З отриманих в кредит коштів 43 813,80 грн. були спрямовані ОСОБА_1 на погашення іншого кредиту в банку «Надра», про що свідчить квитанція №802, копія якої долучена до матеріалів справи.

Суд вважає доведеним той факт, що решта з отриманих в кредит коштів в сумі 281 186,20 грн. були спрямовані на оплату витрат, повязаних з отриманням кредиту (оплата страховки, послуг нотаріуса, банківських комісій тощо) та на інвестування в будівництво спірного нежитлового приміщення. Про вказане свідчить той факт, що співпадають сума залишку кредиту та сума інвестування, відсутній проміжок часу між вказаними вище діями- датою отримання кредиту та датою внесення проплати інвестицій. Крім того, твердження відповідач ОСОБА_2 стосовно того, що його колишня дружина на свій розсуд розпорядилася вказаними вище грошовими коштами за один-два дні, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні , він не зміг пояснити суду, куди могли бути витрачені кошти в сумі 281 186,20 грн. крім інвестування будівництва спірної нерухомості, як і не було ним надано достовірних доказів іншого джерела коштів для сплати за інвестиційним договором. В чому була вкрай необхідна поспішність щодо отримання ОСОБА_1 вказаного кредиту, якщо, зі слів ОСОБА_2, його товариш , в особі ОСОБА_3, міг надати необхідні для інвестування грошові кошти.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірне майно обтяжене зобовязаннями за Кредитним договором №6075538 від 30 січня 2008 року, і його розподіл має проводитися з урахуванням стану виконання цих зобовязань та можливості розподілу їх залишку.

Згідно наданих до суду квитанцій за час існування вказаного вище кредитного договору було сплачено всього коштів в розмірі 210 765,15 грн., тобто 28,49% від загальної суми зобовязань.

Із сплачених коштів, згідно реквізитів квитанцій (а саме графи «платник»):

ћ145 415,15 грн. (19,66% від загальної суми зобовязань) було сплачено особисто ОСОБА_1;

ћ32 460,00 грн. (4,39% від загальної суми зобовязань) було сплачено особисто ОСОБА_2;

ћ32 890,00 грн. (4,44% від загальної суми зобовязань) було сплачено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто за рахунок коштів отриманих від використання саме спірного приміщення.

Залишок зобовязань становить 529 013,30 грн., тобто 71,51% від загальної суми зобовязань.

ОСОБА_1 зверталася до ПАТ «ПУМБ» з проханням надати згоду як кредитора на розподіл залишку кредитних зобовязань між нею та її колишнім чоловіком відповідачем по справі, але отримала відмову.

Таким чином, з загального обсягу зобовязань за кредитним договором на ОСОБА_1 покладено (вже виконано та буде виконано) 707 318,45 грн. або 85,61% (145415,15 грн. (19,66% від загальної суми зобовязань) було сплачено особисто ОСОБА_1 + 32890,00 грн. (4,44% від загальної суми зобовязань) було сплачено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 + залишок зобовязань 529013,30 грн. (71,51% від загальної суми зобовязань, на поділ яких кредитор не надав згоди)). Частка ж Відповідача в загальному обсязі зобовязань складає 32460,00 грн. або 4,39%, тобто є незначною.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 посилається на розписку від 01.02.2008 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 в позику 550 000,00 грн. зі строком повернення до 01.02.2012 року.

Вказана розписка має свідчити про укладення сторонами договору позики.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_1 згоди своєму чоловікові на отримання в позику від ОСОБА_3 коштів в сумі 550 000,00 грн.

Суд критично ставиться до вказаної розписки, так як вона датована 01.02.2008 року, але в ній міститься вказівка на свідків із зазначенням реквізитів їх паспортів, зокрема зазначено «ОСОБА_6, НОМЕР_1 №5092336, выдан 10.05.2011…».

Таким чином, розписка в присутності свідка ОСОБА_7 не могла бути укладена раніше 10.05.2011 року, що суперечить обставинам, викладеним в зустрічній позовній заяві, та не може бути використана судом в якості належного та допустимого доказу по справі.

Крім того, ОСОБА_2 не надано до суду в обґрунтування свої пояснень документального підтвердження проведення ним ремонту в спірному майні, понесення ним відповідних витрат, а пояснення свідка за сторони ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , який виконував ремонтні роботи як в спірній нерухомості , так й в домоволодінні колишнього подружжя, є суперечливими та не надають відповіді про вартість ремонтних робіт та джерела їх оплати.

Також суд зазначає, що предметом спору є саме майнові права на нерухоме майно, що випливають з інвестиційного договору, так як безпосередньо нерухоме майно сторонами у власність не оформлене і відповідно предметом розподілу майна подружжя бути не може.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя) №11 від 21.12.2007 року , не належить до спільної сумісної власності майно одного подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

П.23 згаданої постанови визначено, що спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до вимог ст.190 ЦК України, майном вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ст.65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до вимог ст.65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Однак, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не надав в суді належних та достатніх доказів на підтвердження того факту, що отримані ним у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 550 000,00 грн дійсно були спрямовані за призначенням щодо внесення оплати по інвестуванню будівництва, підстав для стягнення на його користь ? частки вказаної суми, не вбачається.

Щодо розміру грошових коштів, які були внечсені ОСОБА_2 на погашення кредиту, отриманого ОСОБА_1, то він не позбавлених права на звернення до суду з відповідним позовом про відшкодування ОСОБА_1 йому сплачених ним коштів за кредитним договором.

Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 763,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 10,11,57-60, 88, 209,212,214-215 ЦПК України, ч. 1 ст. 57 СК України, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на майнові права щодо отримання в особисту приватну власність нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А.

Зобовязати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 оригінали документів:

Договору пайової участі №12 від 15.11.2007 року;

Договору на придбання прав на приміщення №2 від 01.02.2008 року;

Угоди про відступлення права вимоги від 20.09.2008 року;

Акту приймання передачі приміщення №2 від 27.10.2010 року;

Платіжних документів, що підтверджують повну оплату зобовязань за вказаними вище договорами, а також інші документи, що підтверджують права на нежитлове приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 763,51 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним та ОСОБА_1 права власності (по ? частині за кожним) на нежитлове приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бизнес-центра «Місто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 192-А та стягненні на його користь з ОСОБА_1 ? частки боргу в сумі 275 000 грн- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.О.Грищенко