Рішення № 32466568, 11.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 208/5022/12 Провадження № 22-ц/772/1349/2013Головуючий в суді першої інстанції:Аліменко Ю.О.Категорія: 20 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Нікушина В.П., Сороки Л.А.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю апелянтки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7 про

визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ка-линівського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

26 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся в Калинівський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, посилаючись на настутупні обставини. 12.01.1999 року ОСОБА_6 від свого імені та неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 продала ОСОБА_4 3/20 частини квартири АДРЕСА_1. 27.05. 2005 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 43/100 частин цієї ж квартири. Проте, фактично були укладені не договори купівлі-продажу помешкання, а дарування. Оскільки оспорювані правочини є фіктивними, удаванами, нікчемними, просив суд задовольнити його позов. Окремою заявою ОСОБА_4 просив суд поновити йому строк для звернення в суд з даним позовом як такий, що пропущений з поважних причин через відрядження по роду служби, хвороби, стаціонарне лікування ( а. с. 2-3, 13-14 ).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2013 року ( а. с. 26-28 ) позов задоволений у повному обсязі. Поновлено ОСОБА_4 строк для звернення в суд з даним позовом, визнано недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу 3/20 та 43/100 частин квартири АДРЕСА_1, укладені відповідно 12.01.1999 року, 27.05.2005 року в нотаріальному порядку.

Додатковим рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 22 травня 2013 року ( а. с. 51 ) стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 114,70 гривень судового збору.

19 квітня 2013 року дане рішення суду оскаржене в апеляційному порядку ОСОБА_9 ( а. с. 30, 34-37 ), яка окремою заявою просила поновити їй строк на оскарження судового рішення, вважає його незаконним, несправедливим, ухваленим за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення осіб, які беруть участь у справі, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, наявні в ній, в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрун-тованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Колегією суддів апеляційного суду Вінницької області встановлено, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2011 року був частково задоволений позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 (колишнє подружжя) про визнання права власності на 1/2 частину квартири, встановлення порядку користування житлом, розподіл спільного майна подружжя. Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області від 29 листопада 2011 року ( а. с. 39-40 ), що набрало законної сили, скасовано рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2011 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_10 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, встановлення порядку користування квартирою та цей позов задоволений. Визнано за ОСОБА_10 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину кожному квартири АДРЕСА_2. Встановлений порядок користування цим помешканням шляхом виділення ОСОБА_10 кімнати № 3-4 площею 19,3 кв.м., ОСОБА_4 - кімнат № 3-5 площею 20,2 кв.м., № 3-6 площею 12,6 кв.м. Коридор, кухня, кладова, 1/8 частина погреба, по 1/2 частині двох сараїв залишені у спільному користуванні сторін у справі. В іншій частині рішення суду першої інстанції ( щодо розподілу спільного майна подружжя ) залишене без змін.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 11.10.2012 року ( а. с. 41 ) за ОСОБА_9 зареєстрована приватна спільна часткова власність на 1/2 частину спірної квартири.

Тобто, на момент звернення 26 листопада 2012 року ОСОБА_4 в суд з позовом про визнання недійсними правочинів, апелянтка ОСОБА_10 як колишнє подружжя позивача являлася співвласницею квартири АДРЕСА_2. Однак, дана справа вирішена судом без її участі та відома, що є грубим порушенням норм цивільного процесуального законодавства України.

Безпідставно задовольняючи позов ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори купівлі-продажу є удаваними, нікчемними, вчиненими з метою приховати договори дарування помешкання, які не могли бути укладеними у зв'язку з наявністю у продавців нерухомості неповнолітніх дітей.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він є незаконним та необгрунтованим.

Вирішуючи даний спір, який фактично був відсутнім, суд не надав належної правової оцінки доказам позивача, не пересвідчився в обгрунтованості заявлених вимог, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яким позбавлено власника ( ОСОБА_11 ) її права власності, що суперечить, крім іншого, нормам Конституції України. Крім цього, суд необгрунтовано і безпідставно поновив ОСОБА_4 процесуальний строк для звернення в суд з позовом, який пропущений більше, ніж на 12 років.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, встановлені обставини, на підставі яких ОСОБА_4 повторно 26 листопада 2012 року звернувся в суд з вимогою про визнання правочинів, що мали місце у 1999 та 2005 роках, а саме договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсними.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_12 перебували у шлюбі з 07.11.1998 року по 28.01.2011 року. У 1999, 2005 роках шляхом укладення договорів купівлі-продажу придбали згадане помешкання в м. Калинівка, що визнане судовим рішенням спільною сумісною власністю подружжя. Рішенням апеляційного суду у 2011 році уже встановлено, що квартира була придбана саме завдяки її купівлі, а не дарування родичами ОСОБА_4 - відповідачами ОСОБА_6. Суд визнав, що доказів безгрошовості договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 представлено не було, зі змісту договорів вбачається, що оплата нерухомості здійснена у розмірах, визначених сторонами цих договорів.

На підставі частини третьої статті 61 ЦПК України встановлені судом фактичні обставини, висновки, зроблені на підставі цих обставин, повторному доказуванню та перевірці у суді не підлягають.

Мотиви апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу, вони спростовують неправильні, невідповідаючі дійсності висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, тому колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Згідно норм статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2013 року скасувати.

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: