Постанова № 32465325, 09.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4223/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мішенко В.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.09.2008 року №0000712301/0, від 14.10.2008 року №0000712301/1, від 31.12.2008 року №0000712301/2, від 06.03.2009 року №0000712301/3, від 05.09.2008 року №0000722301/0, від 14.10.2008 року №0000722301/1, від 31.12.2008 року №0000722301/2, від 06.03.2009 року №0000722301/3, від 05.09.2008 року №0000732301/0, від 14.10.2008 року №0000732301/1, від 31.12.2008 року №0000732301/2, від 06.03.2009 року №0000732301/3, від 09.09.2008 року №0000702301/0, від 14.10.2008 року №0000702301/1, від 31.12.2008 року №0000702301/2, від 06.03.2009 року №0000702301/3.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року скасовано, прийнято нову, якою позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2013 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 09.07.2008 року по 19.08.2008 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку, фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року; за наслідками перевірки складено акт від 27.08.2008 року №242/23-008/00851426.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року №805, внаслідок чого здійснено нецільове використання коштів в травні 2006 року в сумі 5000,00 грн.;

- порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року №271, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по декларації №2 за січень 2006 року на 47758,00 грн. та за червень 2006 року на 37046,00 грн., та не перераховано з поточного рахунку на спеціальний 84804,00 грн., тому на думку органу державної податкової служби неперераховані на окремий рахунок кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку;

- ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 3, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.199 року №303, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.07.1999 року №162/379, що призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на 347669,31 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2005 року на 10753,26 грн., за IV квартал 2005 року на 10810,89 грн., за І квартал 2006 року на 36661,79 грн., за ІІ квартал 2006 року 36053,37 грн., за ІІІ квартал 2006 року на 39152,43 грн., за IV квартал 2006 року 32897,16 грн., за І квартал 2007 року на 34528,43 грн., за ІІ квартал 2007 року на 32297,36 грн., за ІІІ квартал 2007 року 40497,82 грн., за IV квартал 2007 року на 37502,24 грн., за І квартал 2008 року на 36514,55 грн.

- пп. 13.2 та п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із чим нараховано податок на прибуток підприємств в сумі 277578,00 грн. (за основним платежем 92526,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 185052,00 грн.).

05 вересня 2008 року ДПІ у Черкаському районі м. Черкаси на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000712301/0, яким за порушення пункту 13.2 та пункту 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 277578,00 грн., у тому числі за основним платежем 92526,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 185052,00 грн.;

- №0000722301/0, яким за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено податкове зобов'язання за основним платежем у розмірі 84804,00 грн.;

- №0000732301/0, яким за порушення п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено податкове зобов'язання на 5000,00 грн.

Також, відповідачем 09 вересня 2008 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000702301/0, яким на підставі акту перевірки за порушення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 3, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.199 року №303, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.07.1999 року №162/379 позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 521503,96 грн., у тому числі за основним платежем 347669,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 173834,65 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками чого відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 14.10.2008 року №0000702301/1, 0000712301/1, №0000722301/1, №0000732301/1, від 31.12.2008 року №0000702301/2, №0000712301/2, №0000722301/2, №0000732301/2, від 06.03.2009 року №0000702301/3, №0000712301/3, №0000722301/3, №0000732301/3.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року колегія суддів виходить з наступного.

Так, щодо податкових повідомлень - рішень від 05.09.2008 року №0000712301/0, від 14.10.2008 року №0000712301/1, від 31.12.2008 року №0000712301/2, від 06.03.2009 року №0000712301/3, яким за порушення пункту 13.2 та пункту 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 277578,00 грн., колегією суддів встановлені наступні обставини.

Як вбачається з п. 3.2.2 акту перевірки та не заперечується позивачем, відповідно до наданих до перевірки документів, позивач за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року виплачував доходи на користь нерезидентів з джерелом походження з України, що підлягають оподаткуванню відповідно до ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.07.2006 року №20/07, від 08.08.2006 року №08/08 та від 14.08.2006 року №14/08 товариство здійснювало виплату фрахту фірмі «Kamerton» (Нідерланди) (платіжні документи від 20.07.2006 року №2007-4 в сумі 1450,00 Євро (9139,94 грн.), від 08.08.2006 року №0808-2 в сумі 850,00 Євро (5515,86 грн.) та від 14.08.2006 року №1408-2 в сумі 1800,00 Євро (11612,48 грн.).

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач здійснював виплати:

- фірмі «Agrovo Handelsgesselschaft MBH» (Австрія) за надані послуги по проектуванню композиції та конструкторському опрацюванню сортувального обладнання різних виробників та будівництва складського комплексу, за консультації щодо розробки та виконання проектної документації, консультації економічного та фінансового характеру, пов'язані із зазначеними послугами. Зазначені послуги надавались на підставі договору від 28.10.2005 року №200; кошти в сумі 48000,00 Євро (289255,92 грн.) перераховувались згідно платіжного документу від 07.11.2005 року №11;

- фірмі «Tecno Poultry Equipment S.r.l» (Італія) за надані послуги по проектуванню композиції та конструкторському опрацюванню сортувального обладнання, проведенню техніко - економічних обстежень сортувального обладнання різних виробників та будівництва складського комплексу, за консультації щодо розробки та виконання проектної документації, консультації економічного та фінансового характеру, пов'язані з зазначеними послугами. Зазначені послуги надавались на виконання вимог договору від 27.10.2005 року №210, кошти в сумі 48000,00 Євро (285133,12 грн.) перераховувались згідно платіжного документу від 28.11.2005 року №013-1;

- фірмі «VAN Aarssen International B.V.» (Нідерланди) за надані послуги по підготовці та наданню попередньої інженерно - технічної документації по обладнанню, отримані згідно договору від 15.06.2006 року №15-06-06. Кошти перераховані відповідно до платіжного документу від 19.06.2006 року №004-23 в сумі 5000,00 Євро (31943,78 грн.).

Відповідно до положень пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, фрахт та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Відповідно до пункту 13.5 статті 13 зазначеного Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Відповідно до пп. 1.35.1 п. 1.35 статті 1 Закону фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

- перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

- перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Пунктом 1.36 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що інжиніринг це надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року №470 затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до положень пункту 4 зазначеного Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Отже, особою, уповноваженою стягувати податок на прибуток підприємств та вносити його до бюджету в даному випадку, є позивач, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні. Підставою для звільнення від сплати такого податку є подання нерезидентом резиденту (позивачу) довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір. В іншому випадку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 24.10.1995 року, ратифікована Законом України від 12.07.1996 року №332/96-ВР, та набула чинності з 02.11.1996 року, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність таким чином, то прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Згідно Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, підписану 16 жовтня 1997 року в м. Києві, ратифікована Законом України від 17.031999 року №500- XIV, та набула чинності 20.05.1999 року, Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, підписану 26 лютого 1997 року в м. Києві, ратифікована Законом України від 17.03.1999 року №502- XIV та набула чинності з 25.02.2003 року, Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 24.10.1995 року, ратифікована Законом України від 12.07.1996 року №332/96-ВР, та набула чинності з 02.11.1996 року, прибуток підприємства договірної держави оподатковується тільки у цій державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій договірній державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність таким чином, то прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Так, колегія суддів приймає надану позивачем під час апеляційного розгляду справи довідку яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, по фірмі «Kamerton» (Нідерланди) (т. 1 а.с. 214), яка, як зазначено в акті перевірки не була надана позивачем, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №925/11205) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Проте, відповідачем не зазначено в акті перевірки факти відмови у наданні довідки по фірмі «Kamerton» (Нідерланди), зазначено лише - «в ході проведення перевірки вказана довідка підприємством не надана».

Також, колегія суддів приймає до уваги довідку по фірмі «VAN Aarssen International B.V.» (Нідерланди), оскільки вона відповідає додатку №1 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (т. 1 а.с. 217).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що довідка, що видана фірмою «Tecno Poultry Equipment S.r.l» (Італія), не відповідає вимогам порядку, оскільки вона належним чином не легалізована та не перекладена відповідно до законодавства України.

Довідку по фірмі «Agrovo Handelsgesselschaft MBH» (Австрія) позивачем не було надано як під час перевірки так і під час судового розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено вимоги пунктів 13.2 та 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останнім не утримано податок з виплачених на користь нерезидента доходів на загальну суму 86158,36 грн. (92526,03 грн. - 4791,57 грн.).

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, штрафні санкції повинні складати 172316,72 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що останній не міг порушити норми п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки зазначена норма була зупинена, з наступних підстав.

Так, відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» цей Закон набирає чинності з 1 січня 1999 року і діє до 1 січня 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції з фірмами «Kamerton» (Нідерланди), «Agrovo Handelsgesselschaft MBH» (Австрія), «Tecno Poultry Equipment S.r.l» (Італія), «VAN Aarssen International B.V.» (Нідерланди) були після січня 2004 року, відповідно, норми пункту 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були чинні.

Таким чином, враховуючи наданий під час апеляційного розгляду справи на вимогу суду органом державної податкової служби розрахунок визначених податкових зобов'язань, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення - рішення від 05.09.2008 року №0000712301/0, від 14.10.2008 року №0000712301/1, від 31.12.2008 року №0000712301/2, від 06.03.2009 року №0000712301/3 підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 19103,01 грн., у тому числі за основним платежем 6367,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12735,34 грн.

З цих підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 05.09.2008 року №0000722301/0, від 14.10.2008 року №0000722301/1, від 31.12.2008 року №0000722301/2, від 06.03.2009 року №0000722301/3, якими за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено податкове зобов'язання за основним платежем у розмірі 84804,00 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по декларації №1 встановлено завищення податку на додану вартість на 84804.00 грн.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за продані переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 було затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (далі - Порядок №805).

Відповідно до положень пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками, до бюджету не сплачується, залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально - технічних ресурсів. Порядок акумуляції та використання коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (Далі - Порядок №271).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до відповідача були подані декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року як сільськогосподарське підприємство відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та як сільськогосподарський товаровиробник відповідно до пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» (т. 1 а.с. 74 - 81). Також, позивачем були подані аналогічні податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року (т. 1 а.с. 82 - 87).

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивач подає до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість:

- Декларація №1 - податкова декларація з податку на додану вартість за результатами операцій з продажу м'яса птиці (крім продажу молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам), а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах (далі - Декларація №1);

- Декларація №2 - податкова декларація з податку на додану вартість за результатами операцій із продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою (далі - Декларація №2).

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, на підставі вантажно-митної декларації від 24.01.2006 року №902000001/6/000447 останнім імпортовано обладнання для переробки м'яса птиці. Сплачений митним органам при імпорті вказаного обладнання податок на додану вартість в сумі 47758,00 грн. не включено до складу податкового кредиту по Декларації №1 за січень 2006 року, а віднесено до складу податкового кредиту по Декларації №2 за січень 2006 року.

На підставі вантажно-митної декларації від 01.06.2006 року №902000001/6/003442 позивачем імпортовано обладнання для переробки м'яса птиці. Сплачений митним органам при імпорті вказаного обладнання податок на додану вартість в сумі 37046, 00 грн. не включено до складу податкового кредиту по Декларації №1 за червень 2006 року, а віднесено до складу податкового кредиту по Декларації №2 за червень 2006 року.

Відповідно до положень пункту 12 Порядку №805 сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку.

У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість і з реалізованих ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сплачений позивачем податок на додану вартість митним органам при імпорті обладнання для переробки м'яса птиці підлягає включенню виключно до складу податкового кредиту Декларації №1.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що основним видом діяльності останнього є виробництво яйця курячого, тому вони і включили до складу податкового кредиту Декларації №2 суму ПДВ, сплачену при придбанні обладнання для переробки м'яса, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» та Порядок №805 визначають порядок віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарно - матеріальних цінностей, послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах продукції тваринництва та птахівництва, та жодним чином не пов'язують цей порядок з основним видом діяльності платника податку.

За наслідками зазначеного порушення позивач не перерахував з поточного рахунку на спеціальний 84804,00 грн.

Отже, висновки акту перевірки в цій частині встановлених порушень знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів також враховує пояснювальну записку від 22.08.2008 року №760, в якій зазначені порушення визнані головним бухгалтером позивача (т. 1 а.с. 120).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність зазначених податкових повідомлень - рішень.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 05.09.2008 року №0000732301/0, від 14.10.2008 року №0000732301/1, від 31.12.2008 року №0000732301/2, від 06.03.2009 року №0000732301/3, якими за порушення п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено податкове зобов'язання на 5000,00 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Так, перевіркою цільового використання коштів встановлено порушення п. 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 12 Порядку №805.

На думку органу державної податкової служби позивачем здійснено нецільове використання коштів в травні 2006 року в сумі 5000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, платіжним дорученням від 29.05.2006 року №1530 зі спеціального рахунку №26004182576051 в Черкаському ГРУ «Приватбанк», м. Черкаси, позивачем неправомірно перераховано 5000,00 грн. TOB «Агро-Рось» за засоби захисту рослин. Відповідно вимог п. 12 Порядку №805, кошти з цього рахунку спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача стосовно зазначеного порушення та не приймає до уваги посилання апелянта на безпосередній зв'язок витрат на придбання засобів захисту рослин з виробництвом продукції птахівництва, оскільки засоби захисту рослин безпосередньо можуть бути використаними для виробництва продукції рослинництва, а не для виробництва тваринницької продукції птахівництва, як цього вимагають норми п. 12 Порядку №805; крім птахівництва позивач здійснює операції з виробництва та продажу комбікормів стороннім організаціям та населенню, а також операції з продажу продукції рослинництва власного виробництва, в тому числі і пшениці.

Крім того, в пояснювальній записці ВАТ «Птахофабрика Перше травня» від 22.08.2008 року №760 зазначено, що підприємством помилково зі спеціального рахунку №26004182576051 сплачено суму в мірі 5000,00 грн. за гербіциди.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність зазначених податкових повідомлень - рішень.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 09.09.2008 року №0000702301/0, від 14.10.2008 року №0000702301/1, від 31.12.2008 року №0000702301/2, від 06.03.2009 року №0000702301/3, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року встановлено його заниження за період з ІІІ кварталу 2005 року по І квартал 2008 року на 347669,31 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем до відповідача були подані податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2005 року, за 2005 рік, І квартал 2005 року, півріччя 2006 року, 9 місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал 2007 року, півріччя 2007 року, 9 місяців 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, якими нарахував збору за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення (т. 1 а.с. 56 - т. 1 а.с. 74).

В розрахунках за 2006 рік, І квартал 2007 року, півріччя 2007 року, 9 місяців 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, позивачем окрім збору за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення нараховано збір за розміщення відходів.

Відповідно до положень статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року №162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 серпня 1999 р. за N 544/3837) (Далі - Інструкція №162/379) платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

У розмінні пункту 3.1 зазначеної Інструкції №162/379 об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №303 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (Далі - Порядок №303), який визначає єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №303 збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів. Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1.

Відповідно до пункту 4 Порядку №303 суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2. Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.

Відповідно до пункту 8 Порядку за понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

Відповідно до пункту 15 Порядку №303 контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби. Органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

У зв'язку із цим листом від 15.07.2008 року №7206/23-022 відповідач звернувся до начальника екологічної інспекції в Черкаській області про участь у перевірці позивача (т. 1 а.с. 159).

Листом Державної екологічної інспекції в Черкаської області від 14.08.2008 року №1855/05 відповідачу надано інформацію про фактичні обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів позивачем за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року з розбивкою по кварталах (т. 1 а.с. 149). Зокрема, додатками до листа було надано результати розрахунків викидів забруднюючих речовин в атмосферу, інформацію про використання паливно - мастильних матеріалів пересувними джерелами та щодо утворення та руху відходів на підприємстві за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року (т. 1 а.с. 150 - 158).

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища є результати розрахунків викидів забруднюючих речовин в атмосферу та інформація про використання паливно - мастильних матеріалів, що здійснений Державною екологічною інспекцією в Черкаській області (т. 1 а.с. 151).

Щодо збору за розміщення відходів, то як вбачається з акту перевірки, орган державної податкової служби використав данні, що зазначені в інформації про утворення та подальший рух відходів за період ІІІ квартал 2005 року по І квартал 2008 року, яка була надана позивачем Державній екологічній інспекції в Черкаській області.

На думку позивача, суд першої інстанції ототожнив поняття утворення відходів за відповідний звітний квартал з поняттям розміщення відходів за відповідний квартал.

Разом з тим, згідно абзацу 19 статті 1 Закону України «Про відходи» розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Колегія суддів вважає, що в ході господарської діяльності позивач утворює відходи та як наслідок зберігає їх, що у розумінні статті 1 Закону України «Про відходи» є розміщенням, після чого реалізує іншим особам.

Таким чином, орган державної податкової служби вірно розрахував збір за забруднення навколишнього природного середовища за період з ІІІ кварталу 2005 року по І квартал 2008 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно пояснювальної записки голови правління відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика Перше Травня» у період з 2005 - 2006 років податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища подавалися недостовірні, оскільки були складені на основі невірних даних (т. 1 а.с. 119).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність зазначених податкових повідомлень - рішень.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту першого статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.09.2008 року №0000712301/0, від 14.10.2008 року №0000712301/1, від 31.12.2008 року №0000712301/2, від 06.03.2009 року №0000712301/3, з ухваленням в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову; в іншій частині без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень від 05 вересня 2008 року №0000712301/0, від 14 жовтня 2008 року №0000712301/1, від 31 грудня 2008 року №0000712301/2, від 06 березня 2009 року №0000712301/3 скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області від 05 вересня 2008 року №0000712301/0, від 14 жовтня 2008 року №0000712301/1, від 31 грудня 2008 року №0000712301/2, від 06 березня 2009 року №0000712301/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 19103,01 грн., у тому числі за основним платежем 6367,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12735,34 грн.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 15.07.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.