Постанова № 32465182, 04.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р. Справа №805/7499/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі - Ростові Я.С.,

за участю

представників позивача - Алексікової В.В., Лактіонової Л.О. (за довіреністю),

представника відповідача - Пучки В.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АО Техніка» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000221502 від 11.03.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АО Техніка» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000221502 від 11.03.2013р.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та розрахунках з ТОВ «ІТ Формат» за період листопад 2012 року податковим органом були встановлені порушення ст.ст. 135, 137, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 86/22-2/22009846 від 25.02.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000221502 від 11.03.2013р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 63 505,00 грн., з яких 50 804,00 грн. - сума основного платежу та 12 701,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій. На його думку, викладені в Акті перевірки № 86/22-2/22009846 від 25.02.2013 року висновки щодо нікчемності укладеного між ПрАТ «АО Техніка» та ТОВ «ІТ Формат» договору поставки товару б/н від 30.11.2012р. та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просять скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000221502 від 11.03.2013р.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 86/22-2/22009846 від 25.02.2013 року. За результатами перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся, між ПрАТ «АО Техніка» та ТОВ «ІТ Формат» було укладено договір поставки б/н від 30.11.2012р. на суму 659 490,00 грн., в т.ч. ПДВ - 109 915,00 грн. Відповідач зазначає, що ТОВ «ІТ Формат» згідно умов договору поставляє товар на умовах EXW за правилами ІНКОТЕРМС-2000, проте до перевірки позивачем не надані документи, що підтверджують транспортування товару, проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Відповідач зауважує на те, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік, та є невід'ємним підтвердженням здійснення фактичного постачання товару від ТОВ «ІТ Формат». З урахуванням зазначеного, вважає, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «ІТ Формат», є нікчемним, а прийняте спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим. У зв'язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариства «АО Техніка» (код ЄДРПОУ 22009846) є юридичною особою, зареєстровано 06.09.1994 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.07.2011р. №100344912.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу № 164 від 19.02.2013р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «АО Техніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та розрахунках з ТОВ «ІТ Формат» за період листопад 2012 року, за результатами якої складено відповідний акт № 86/22-2/22009846 від 25.02.2013 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення ст.ст. 135, 137, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «АО Техніка» № 86/22-2/22009846 від 25.02.2013 року, у зв'язку із порушенням позивачем п.187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000221502 від 11.03.2013р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 63 505,00 грн., з яких 50 804,00 грн. - сума основного платежу та 12 701,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги рішенням ДПС в Донецькій області збільшено суму грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2013 року № 0000221502 на 59 111,00 грн. - за основним платежем та 42 256,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України вказане податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000221502, з урахуванням рішення ДПС в Донецькій області, залишено без змін.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ІТ Формат», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язаних із виконанням договору поставки, укладеного з ТОВ «ІТ Формат».

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ «ІТ Формат», не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ІТ Формат» укладено договір поставки б/н від 30.11.2012 року, згідно з яким постачальник (ТОВ «ІТ Формат») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар у розмірі повної вартості поставленої партії. Згідно з розділом 1 цього договору, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, після погодження сторонами зазначаються у відповідній видатковій накладній на чергову партію товару. Пунктами 2.1., 2.2 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW за правилами ІНКОТЕРМС-2000 (Франко-завод, постачальник забезпечує покупцю доступ до товару на власних складських площах, місце поставки - склад постачальника, розташований в м. Києві), сторони за окремою домовленістю вправі змінювати умови поставки на базис поставки СІР (ІНКОТЕРМС-2000) - Фрахт-перевезення оплачено до (назва місця призначення). Пунктом 2.4 розділу 2 договору встановлено, що постачальник приймає від покупця замовлення на поставку товару та погоджує (або відмовляє в погодженні) у дводенний строк з дня отримання. Згідно п. 2.6 покупець для отримання товару його представником зобов'язаний надати постачальнику довіреність на одержання цінностей. Право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту отримання ним товару від постачальника за видатковою накладною, підписаною представниками сторін та скріпленою печаткою постачальника (п. 2.9 договору). Також, згідно п. 2.11 договору постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар: видаткову і податкову накладні, за п. 2.2 звичайний транспортний документ відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення партії товару. Згідно зазначеного договору транспортні витрати, розвантажування товару та інші витрати, пов'язані з розвантаженням, оплачуються покупцем. Ціна товару вказується у видатковій накладній, сума договору становить 659 490,00 грн. Пунктом 12.1 договору передбачено, що невід'ємними додатками до цього договору є видаткові накладні на поставку партії товару та додаткові угоди, укладені сторонами протягом строку дії цього договору у письмовій формі за підписами обох сторін. Строк дії цього договору до 31.12.2013 року, але у будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «ІТ Формат» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунку-фактурі, видатковій та податковій накладній, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставка товару відбулась однією партією транспортом покупця (ПрАТ «АО Техніка»). Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійснені в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «ІТ Формат» в періоді, в якому податковим органом встановлені порушення, на виконання умов договору поставки від 30.11.2012р. б/н складені видаткова накладна № РН-0000114 від 30.11.2012р., податкова накладна № 50 від 30.11.2012р. та рахунок-фактура № Сч-0005023 від 30.11.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до зазначеної видаткової накладної ТОВ «ІТ Формат» відпустило, а ПрАТ «АО Техніка» отримало товар.

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2012 року.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що укладений правочин між ТОВ «ІТ Формат» та позивачем є нікчемним, оскільки до перевірки не були надані документи на підтвердження факту транспортування товару та проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

З цього приводу суд зазначає наступне.

ПрАТ «АО Техніка» на праві приватної власності має вантажні та інші автомобілі та штатні одиниці водіїв для здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до п.3 Статуту підприємства. Транспортування товару відповідно до умов договору поставки здійснено транспортом позивача зі складу постачальника (м. Київ) на склад ПрАТ «АО Техніка» (м. Донецьк). Перевезення здійснено двома штатними водіями, товар прийняв менеджер по логістиці ПрАТ «АО Техніка» ОСОБА_4 за довіреністю за № 1830 від 30.11.2012р. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями книги реєстрації довіреностей (т. 1, а.с. 107), копіями наказів про прийом на роботу, про закріплення автомобілів за водіями, про відрядження у м. Київ, копіями посвідчень про відрядження (т. 1, а.с. 120-121), копією свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортні засоби, копіями подорожніх листів (т. 1, а.с. 122).

Щодо ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постановах по справам № К-15247/07, К-55094/09 та К-37912/11.

Крім того, на підтвердження обставин здійснення вантажно-розвантажувальних робіт позивачем до суду надані посадові інструкції комірника та комплектовщика, згідно яких до функціональних обов'язків останніх входить організація та здійснення таких робіт.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що позивачем укладені договори поставки № П 120 ОП/2012 від 01.03.2012р. з ТОВ «Альт-компьютер» (т. 1, а.с. 228), № П 42 ОП від 03.01.2011р. з ТОВ «Бі Ту Сі» (т. 1, а.с. 232), № П 43 ОП від 03.01.2011р. з ТОВ «Максима» (т. 1, а.с. 235), № П 50 ОП від 02.03.2011р. з ПП «Система» (т. 1, а.с. 238), № П4ОП/2012 від 03.01.2012р. з ТОВ «Спецкомпьютерсервис» (т. 1, а.с. 240), № П 137 ОП від 10.01.2011р. з ПП «Енрон» (т. 1, а.с. 242), № П 198 ОП/2012 від 10.05.2012р. з МЧП «Епіцентр» (т. 1, а.с. 244).

Згідно зазначених договорів ПрАТ «АО Техніка» здійснено постачання товарів, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими і податковими накладними (т. 1, а.с. 125-191).

Розрахунки за поставлений товар здійснені у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (т. 1, а.с. 192-197).

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ «ІТ Формат» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору поставки від 30.11.2012р. б/н, судом встановлена їх відповідність вимогам діючого законодавства. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за листопад 2012 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи викладене, а також умови договору поставки, видаткова накладна і подорожній лист, що містяться в матеріалах справи, є належним доказом, що підтверджує отримання і транспортування товару позивачем та, відповідно, правильність формування суми спірного податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «ІТ Формат» під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа, знаходилось на податковому обліку та було платником податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «ІТ Формат» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Крім того, наведена в акті перевірки інформація щодо контрагентів ТОВ «ІТ Формат», тобто ТОВ «Мануал Груп» та ТОВ «Лінтаун», жодним чином не спростовує доводи позивача щодо фактичного руху товарів від ТОВ «ІТ Формат» до позивача.

Взаємовідносини ТОВ «ІТ Формат» з ТОВ «Мануал Груп» та ТОВ «Лінтаун» ніяким чином не можуть безпосередньо вплинути на взаємовідносини ТОВ «ІТ Формат» з позивачем та на його податковий облік.

Таким чином, інформація, отримана податковим органом згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», не може вважатися належним доказом, що свідчить про обставину укладення нікчемного правочину позивачем з ТОВ «ІТ Формат» та відсутність реального виконання спірного договору.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що договір поставки від 30.11.2012р. б/н, укладений між позивачем та ТОВ «ІТ Формат», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ТОВ «ІТ Формат» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання договору поставки від 30.11.2012р. б/н, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «ІТ Формат», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір позивача з ТОВ «ІТ Формат» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірна сума податкового кредиту сформована на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорі наявна господарська мета, тобто спірний договір пов'язаний з виконанням договорів поставки № П 120 ОП/2012 від 01.03.2012р., укладеного з ТОВ «Альт-компьютер» (т. 1, а.с. 228), № П 42 ОП від 03.01.2011р., укладеного з ТОВ «Бі Ту Сі» (т. 1, а.с. 232), № П 43 ОП від 03.01.2011р., укладеного з ТОВ «Максима» (т. 1, а.с. 235), № П 50 ОП від 02.03.2011р., укладеного з ПП «Система» (т. 1, а.с. 238), № П4ОП/2012 від 03.01.2012р., укладеного з ТОВ «Спецкомпьютерсервис» (т. 1, а.с. 240), № П 137 ОП від 10.01.2011р., укладеного з ПП «Енрон» (т. 1, а.с. 242), № П 198 ОП/2012 від 10.05.2012р., укладеного з МЧП «Епіцентр» (т. 1, а.с. 244).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги ПрАТ «АО Техніка» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «АО Техніка» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013р. №0000221502 - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013р. № 0000221502, винесене Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, про збільшення Приватному акціонерному товариству «АО Техніка» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 63505,00 грн., з яких за основним платежем - 50804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12701,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «АО Техніка» здійснені судові витрати в розмірі 635 (шістсот тридцять п'ять) грн. 05 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 04 липня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 09 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.