Рішення № 32464440, 11.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 Справа № 917/944/13

за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, 37500

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Крупської, 1, м. Лубни, 37500

про стягнення 55 880,89 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача: Крамаренко В.В., довіреність № б/н від 19.12.2012 р.;

від відповідача: Ковтун Ю.І., довіреність № 01-11/4356 від 16.04.2013 р.;

Рубан Т.М., довіреність № 01-11/4388 від 16.04.2013 р..

У судовому засіданні 18.06.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.07.2013 р. до 11 год. 00 хв. з огляду на невиконання сторонами вимог суду, встановлену в ході судового дослідження необхідність надання сторонами додаткових доказів, а також для надання можливості позивачу підготувати реагування на відзив на позовну заяву.

11.07.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 55 880,89 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами 28.12.2011 р. Договорів № 183 на надання послуг з водопостачання та № 183/1 на надання послуг з водовідведення, з яких : 29 708,15 грн. основний борг за період з серпня 2012 р. по листопад 2012 р. (включно), 25 553,55 грн. пеня за період з 23.08.2012 р. по 31.12.2012 р., 77,55 грн. інфляційні нарахування за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р., 541,64 грн. 3% річних за період з 27.08.2012 р. по 18.05.2013 р..

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву № 01-11/6865 від 17.06.2013 р. (вх. № 8555 від 17.06.2013 р.) та доповнення до відзиву № 05-15-06/591 від 09.07.2013 р. (вх. № 9841 від 10.07.2013 р.), посилаючись на припинення зобов'язання з основної заборгованості, що є складовою ціну позову у даній справі, з огляду на зарахування ним зустрічних однорідних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

28.12.2011 р. між Комунальним підприємством "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (споживач) укладено Договір № 183 на надання послуг з водопостачання (далі - Договір № 183, а.с. 10-13), за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання, а споживач зобов'язувався оплачувати одержані послуги за встановленими тарифами, визначеними п. 13 Договору з проведенням платежів відповідно до умов Договору (п. 1.1 та п.п. 1 п. 15 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- тарифи на послуги (без ПДВ) становлять 10025 грн./куб.метр (п. 3 Договору № 183);

- розмір споживання згідно рахунків на момент укладання цього Договору становить усього : 7 000,00 куб.метр/рік, у тому числі за централізоване постачання води 7 000,00 куб.метр/рік. Плата за надані послуги справляється згідно отриманих рахунків і проводиться на протязі 5 банківських днів після отримання рахунку, але не пізніше 25-го числа розрахункового місяця (п. 4 Договору № 183);

- розрахунковим періодом є календарний місяць, платежі вносяться не пізніше 25-го числа розрахункового місяця (п. 7 Договору № 183);

- за несвоєчасне внесення плати за надані послуги із споживача стягується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 10 та п.п. 7 п. 15 Договору № 183);

- цей договір діє з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. (п. 27 Договору № 183).

28.12.2011 р. між Комунальним підприємством "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (абонент) укладено Договір № 183/1 на надання послуг з водовідведення (далі - Договір № 183/1, а.с. 14-17), за умовами якого виконавець зобов'язувався прийняти на очистку стічні води від абонента згідно затвердженого ліміту та представлених розрахунків за водоспоживання, а абонент зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі сплачувати отримані ним послуги по водовідведенню (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- абонент передає виконавцю стічні води в кількості 7 000 куб.метр/рік (в т.ч. : 1 квартал - 1750,00 куб.метрів, 2 квартал - 1750,00 куб.метрів, 3 квартал - 1750,00 куб.метрів, 4 квартал - 1750,00 куб.метрів) (п. 2.1 Договору № 183/1);

- фіксувати додатковий об'єм стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення абонентів через каналізаційні колодязі на мережах водовідведеня, які розташовані на території абонентів, у мережі водовідведення КП "Лубни-водоканал", визначається при роздільній системі водовідведення - у розмірі 20% від додаткового обсягу стічних вод, розрахованого згідно з нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств", даними гідрометеослужби та паспорта водного господарства абонента. Абонент зобов'язаний укласти з КП "Лубни-водоканал" договір на приймання дощових і снігових стічних вод, які потрапляють в каналізаційну мережу м. Лубни через люки каналізаційних колодязів та отримати дозвіл на скид дощових та снігових стічних вод у систему централізованої каналізації м. Лубни (п. 2.3 Договору № 183/1);

- тариф на послуги водовідведення для промислових підприємств становить 19,96 грн./куб.метр (п.п. а п. 3.1 Договору № 183/1);

- розрахунки за скид стічних вод здійснюються згідно "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" та затвердженими тарифами та Інструкцій про встановлення й стягнення плати за скидання промислових й інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України 19.02.2002 р. № 37 (п. 3.2 Договору № 183/1);

- абонент зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги по водовідведенню згідно пред'явлених виконавцем рахунків і проводиться до 25-го числа розрахункового місяця (п. 3.3 Договору № 183/1);

- розрахунки за надані послуги проводяться в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою в касу виконавця (п. 3.5 Договору № 183/1);

- по закінченню терміну розрахунку буде нараховуватись пеня у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.1 Договору № 183/1);

- цей договір діє з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. (п. 8.1 Договору № 183/1).

Виконавцем за період з серпня 2012 р. по листопад 2012 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню споживачу (абоненту) на загальну суму 53 312,61 грн.. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів надання послуг, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № 3886 від 17.08.2012 р. на суму 12 438,68 грн., № 4720 від 24.09.2012 р. на суму 14 069,47 грн., № 5230 від 22.10.2012 р. на суму 11 574,97 грн. та № 5710 від 21.11.2012 р. на суму 15 229,49 грн. (а.с. 24-27).

Позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманих ним послуг, а саме : за серпень рахунок № 3886 від 17.08.2012 р. на суму 12 438,68 грн., за вересень рахунок № 4720 від 24.09.2012 р. на суму 14 069,47 грн., за жовтень рахунок № 5230 від 22.10.2012 р. на суму 11 574,97 грн. та за листопад рахунок № 5710 від 21.11.2012 р. на суму 15 229,49 грн. (а.с. 24-27).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості спожитої теплової енергії за період з серпня 2012 р. по листопад 2012 р. включно в розмірі 23 604,46 грн., а саме : 27.09.2012 р. платіжним дорученням № 5079 оплачено 14 000,00 грн. за водопостачання та водовідведення згідно рахунку № 4720, 04.10.2012 р. платіжним дорученням № 6025 оплачено 69,47 грн. за водопостачання та водовідведення згідно рахунку № 4720 та 22.11.2012 р. платіжним дорученням № 2448 оплачено 9 534,99 грн. за водопостачання та водовідведення згідно рахунку № 5710 (копії наявні у матеріалах справи).

На момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складала 29 708,15 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 55 880,89 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами 28.12.2011 р. Договорів № 183 на надання послуг з водопостачання та № 183/1 на надання послуг з водовідведення, з яких : 29 708,15 грн. основний борг за період з серпня 2012 р. по листопад 2012 р. (включно), 25 553,55 грн. пеня за період з 23.08.2012 р. по 31.12.2012 р., 77,55 грн. інфляційні нарахування за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р., 541,64 грн. 3% річних за період з 27.08.2012 р. по 18.05.2013 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки їх сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеними Договорами щодо надання ним відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення у період з серпня 2012 р. по листопад 2012 р. (включно). Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договорами згідно укладених між сторонами договорів № 183 та № 183/1 від 28.12.2011 р. та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не оплатив отримані послуги у встановлені у Договорах строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 29 708,15 грн..

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем за отримані від останнього послуги за Договорами № 183 та № 183/1 за період з серпня по листопад 2012 р., оскільки ним було направлено позивачеві заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якими, на думку відповідача, припинились наступні зобов'язання сторін :

- зобов'язання Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" щодо сплати боргу перед КП "Лубни-водоканал" у розмірі 12 438,68 грн. за отримані від останнього послуги у серпні 2012 р.. Відповідно, у КП "Лубни-водоканал" припинилось зобов'язання щодо сплати перед Лубенською філією Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" пені у розмірі 12 438,68 грн., нарахованої на підставі договору на постачання електричної енергії № 1270 від 17.05.2010 р.;

- зобов'язання Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" щодо сплати боргу перед КП "Лубни-водоканал" у розмірі 11 574,97 грн. за отримані від останнього послуги у жовтні 2012 р., згідно укладених між сторонами договорів № 183 та № 183/1. Відповідно, у КП "Лубни-водоканал" припинилось зобов'язання щодо сплати перед Лубенською філією Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у загальному розмірі 11 574,97 грн. нарахованої на підставі договору на постачання електричної енергії № 1270 від 17.05.2010 р.;

- зобов'язання Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" щодо сплати боргу перед КП "Лубни-водоканал" у розмірі 5 694,50 грн. за отримані від останнього послуги у листопаді 2012 р., згідно укладених між сторонами договорів № 183 та № 183/1. Відповідно, у КП "Лубни-водоканал" припинилось зобов'язання щодо сплати перед Лубенською філією Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у загальному розмірі 11 574,97 грн. нарахованої на підставі договору на постачання електричної енергії № 1270 від 17.05.2010 р..

Суд не приймає вищезазначені доводи відповідача як обґрунтовані з огляду на наступне.

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно частини третьої ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам : бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки залік взаємних однорідних вимог проводиться за заявою однієї сторони, то він є одностороннім правочином.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом (Лист Вищого господарського суду від 12.03.2009 р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Позивач заперечує проведення між сторонами взаємозаліку та наполягає на задоволенні позовних вимог, матеріали справи не містять документального підтвердження наявності зустрічного боргу з посиланням на первинну документацію, відсутні первинні документи на відображення взаємозаліку.

Отже, враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі або відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу з цих підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України, зокрема, у постанові від 26.03.2013 року у справі №18/1427/12.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання позивача (пеня, інфляційні нарахування та проценти річних), які на думку відповідача, є припиненими перед останнім, не входять до складу грошового зобов'язання, оскільки за приписами чинного законодавства такі нарахування є відповідальністю за порушення виконання зобов'язань та наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, що є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 708,15 грн. основного боргу за період з серпня по листопад 2012 р. включно підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Пунктом 10, пп. 7 п. 15 Договору № 183 та п. 5.1 Договору № 183/1 сторони передбачили, що у випадку за несвоєчасного внесення плати за отримані послуги із споживача (абонента) стягується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені з урахуванням моменту, коли зобов'язання щодо кожного спірного акту за договорами мало бути виконано, та суми боргу, на яку нараховується пеня, а саме :

- за актом № 3886 від 17.08.2012 р. (пеня за період з 25.08.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму боргу 12 438,68 грн.);

- № 4720 від 24.09.2012 р. (пеня за період з 25.09.2012 р. по 27.09.2012 р. на суму боргу 14 069,47 грн. та за період з 28.09.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму боргу 69,47 грн.);

- № 5230 від 22.10.2012 р. (пеня за період з 25.10.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму боргу 11 574,97 грн.);

- № 5710 від 21.11.2012 р. (пеня за період з 26.11.2012 р. (24.11.2012 р. та 25.11.2012 р. - вихідні дні) по 31.12.2012 р. на суму боргу 5 694,50 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 25 553,55 грн. відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція щодо визначення розміру пені у спірних правовідносинах викладена у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12. Допущені позивачем при розрахунку помилки при визначенні пені не вплинули на заявлену до стягнення суму неустойки враховуючи визначену позивачем ціну позову та відсутність клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 77,55 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р. та 541,64 грн. 3% річних за період з 27.08.2012 р. по 18.05.2013 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5")).

Посилання відповідача у доповненнях до відзиву № 05-15-06/591 від 09.07.2013 р. (вх. № 9841 від 10.07.2013 р.) щодо безпідставності нарахування йому пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних з огляду на неотримання останнім рахунків на оплату таких, а також зміну позивачем порядку обчислення позовної давності в порушення приписів ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України судом не оцінюються як правомірні, оскільки :

- по-перше, згідно приписів Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) рахунки на оплату є первинними документами та відповідно виписуються при здійсненні господарських операцій.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Оскільки, нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних не є господарськими операціями, а є відповідальністю за порушення виконання зобов'язань та способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому відповідно до норм чинного законодавства України не передбачається пред'явлення рахунків на їх оплату, а оцінка правомірності обчислення останніх здійснюється або підприємством-боржником у разі розгляду претензії, або судом при вирішенні відповідного спору;

- по-друге, як вже зазначалось вище, судом встановлено, що при здійсненні нарахування позивачем відповідачу пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних позивачем було вірно визначено як період їх нарахування, так і розмір останніх, а також враховано приписи ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України. Твердження відповідача щодо зміни позивачем порядку обчислення позовної давності не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було допущено довільне трактування норм права, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, інших допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Крупської, 1, м. Лубни, 37500), ідентифікаційний код юридичної особи 25717153, р. № 26037301374, філія Полтавське облуправління "Державний ощадний банк України", МФО 331467 на користь Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, 37500), ідентифікаційний код юридичної особи 36770447 - 29 708,15 грн. основного боргу, 541,64 грн. 3% річних, 77,55 грн. інфляційних нарахувань, 25 553,55 грн. пені та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням законної сили цим рішенням.

Повне рішення складене 15.07.2013 р..

Суддя Ківшик О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.