Рішення № 32464433, 05.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 р. Справа № 917/878/13

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат", 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Червоноармійська, 10

про стягнення 79677,33 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Слюсар М.О.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 05.07.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 79677,33 грн. боргу за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за № 06/05-2816 ТЕ-24 від 30.12.2005 року, в т.ч. 41416,47 грн. основної заборгованості, 4713,50 грн. пені, 25557,47 грн. інфляційних витрат та 7989,89 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, докази отримання ним копії ухвали від 27.06.2013 року (а.с. 67) станом на 05.07.2013 року до суду не повертались. Водночас, як вбачається з наявних у справі повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 45, 50, 55), відповідач знаходиться за вказаною у позовній заяві адресою та отримує поштову кореспонденцію. За таких обставин, враховуючи встановлені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 року нормативні строки пересилання поштових відправлень, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Дочірньою компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, покупець) і Державним підприємством "Лохвицький спиртовий комбінат" (відповідач, покупець) був укладений договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за № 06/05-2816 ТЕ-24 від 30.12.2005 року (а.с. 12-17), у відповідності до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2006 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

До вищевказаного договору сторонами було підписано додаткові угоди № 1 від 15.03.2006 року та № 2 від 18.10.2006 року (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 11.1. договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за № 06/05-2816 ТЕ-24 від 30.12.2005 року (далі - договір) в редакції додаткової угоди № 2 від 18.10.2006 року даний договір набирає чинності з 01.01.2006 року до 31.12.2006 року (включно). Закінчення строку дії або розірвання даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які виникли під час його дії.

Згідно із п. 1.3. договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

У відповідності до п. 2.1. договору в редакції в редакції додаткової угоди № 2 від 18.10.2006 року постачальник передає покупцю в період з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року газ в обсязі 580,0 тис. м3 згідно наведеного графіку.

Як вбачається зі змісту п. п. 3.3., 3.4. договору, приймання-передача поставленого покупцеві газу щомісячно оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до приписів п. 5.1. договору ціна за 1000 м3 газу на момент укладення цього договору для платників ПДВ становить 206,40 грн., цільова надбавка до тарифу на газ (2%) - 4,128 грн., ПДВ - 0%. Вартість транспортування газу територією України становить 47,50 грн., ПДВ 20% - 9,80 грн. Разом до сплати за 1000 м3 газу - 267,528 грн. (з урахуванням ПДВ на вартість транспортування).

Додатковою угодою № 2 від 18.10.2006 року до спірного договору з 01.10.2006 року ціну на газ для платників ПДВ визначено на рівні 585,60 грн. (з урахуванням ПДВ на вартість транспортування), в т.ч. ціна за 1000 м3 газу з урахуванням цільової надбавки до тарифу на газ (2%) - 501,60 грн., ПДВ - 0%; вартість транспортування газу територією України з урахуванням ПДВ 20% - 70,00 грн.

На виконання укладеного сторонами договору позивачем протягом січня - грудня 2006 року було відпущено відповідачу природний газ на загальну суму 235100,82 грн., що підтверджується наявними у справі копіями актів прийому-передачі природного газу (а.с. 21-27), в т.ч. у січні 2006 року на суму 67417,06 грн., у лютому 2006 року на суму 52606,50 грн., у березні 2006 року на суму 45660,28 грн., у квітні 2006 року на суму 17966,98 грн., у жовтні 2006 року на суму 4802,00 грн., у листопаді 2006 року на суму 21952,00 грн. та у грудні 2006 року на суму 24696,00 грн.

Згідно п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта прийому-передачі до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

Як зазначається у позові та підтверджується наданими до справи копіями платіжних доручень та листа про зарахування переплати № 552 від 29.03.2006 року (а.с. 57-63), відповідач за відпущений газ із позивачем розрахувався лише частково на загальну суму 193684,35 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості за відпущений природний газ в розмірі 41416,47 грн., а також пеню за період з 11.02.2006 року по 11.07.2007 року (нарахована по кожному місяцю поставки окремо в межах строків позовної давності) в розмірі 4713,50 грн., інфляційні витрати за період з лютого 2006 року по березень 2006 року в сумі 25557,47 грн. та 3% річних за період з 11.02.2006 року по 19.04.2013 року в сумі 7989,89 грн.

У відповідності до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (№ 2467-VI від 08.07.2010 року) передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до матеріалів даної справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами договірних правовідносин з приводу постачання природного газу, обсяги відпущеного за договором природного газу, факт наявності заборгованості в розмірі 41416,47 грн. за відпущений природний газ та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 41416,47 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 7.2. договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в п. 6.1. даного договору покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних з урахуванням наведених позивачем обставин щодо банкрутства відповідача (ухвала про відкриття провадження у справі № 18/311 від 07.08.2006 року та ухвала про припинення провадження у справі № 18/311 від 26.02.2013 року), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Держаного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат", 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Червоноармійська, 10, код ЄДРПОУ 00374806) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 41416,47 грн. основної заборгованості, 4713,50 грн. пені, 25557,47 грн. інфляційних витрат, 7989,89 грн. 3% річних, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.07.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.