Рішення № 32464395, 16.07.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2013 року Справа № 920/772/13

За позовом: приватного підприємства «Компанія «Надежда», смт Машівка Полтавської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «УК.АЗ.-ДРУЖБА», м. Суми

про стягнення 1773816 грн. 14 коп.

СУДДЯ Зайцева І.В.

Представники:

від позивача: Шкурпела І.П. (довіреність № 140 від 24.01.2013 р.)

від відповідача: Гузенко Є.В. (довіреність № 10 від 05.01.2013 року)

за участю секретаря судового засідання Буренка Я.В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1773816 грн. 14 коп., у тому числі: 1259016 грн. 31 коп. основного боргу, 314754 грн. 07 коп. штрафу, 66627 грн. 87 коп. пені, 133417 грн. 89 коп. 3% річних; судовий збір покласти на відповідача.

15.07.2013 року позивачем надано до суду клопотання № 982 від 10.07.2013 року про долучення до матеріалів справи розрахунків 30% річних із зазначенням правильного періоду нарахування.

16.07.2013 року позивачем надано клопотання № 1006 від 16.07.2013 року про долучення до матеріалів справи, як доказ направлення ПП «Компанія «Надежда» вимоги вих. № 143 від 24.01.2013 року та претензії вих. № 144 від 24.01.2013 року до ТОВ «УК.АЗ.-Дружба».

Також позивачем надано додаткове пояснення № 1007 від 16.07.2013 року, в якому зазначено, серед іншого, що ним вчинено всі можливі заходи для врегулювання спору в досудовому порядку та/або шляхом примирення під час розгляду справи в суді та станом на 16.07.2013 року відповідачем не було вжито жодних дій/заходів для погашення існуючого боргу в позасудовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 12.06.2013 року зазначив, що ним не отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів. У доповненнях до відзиву на позовну заяву № 109 від 15.07.2013 року відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунковий документ поштового відділення є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку та не дає можливості перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача, тому, на думку відповідача, належним доказом надіслання документів може бути лише опис вкладення разом з розрахунковим документом, а належним доказом отримання їх - повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також представник відповідача подав до суду клопотання № 110 від 15.07.2013 року, в якому просить суд зменшити розмір неустойки, оскільки надмірне обтяження штрафними санкціями може привести до повного припинення діяльності товариства.

Подані сторонами документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

02.04.2012 року між позивачем - приватним підприємством «Компанія «Надежда» та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «УК.АЗ.-ДРУЖБА» було укладено договір постачання нафтопродуктів № 35/б, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність відповідача товар (нафтопродукти), а відповідач зобов'язувався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, одиниця виміру кількості товару, асортимент товару та кількість поставки товару, що поставляється за договором, визначається в заявках та додаткових угодах до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1259016 грн. 31 коп., яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору, зокрема:

- додаткової угоди № 1225 від 29.09.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 90718 грн. 20 коп.; 29.09.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1225 від 29.09.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1225 від 29.09.2012 року;

- додаткової угоди № 1245 від 03.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 158382 грн. 60 коп.; 03.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1245 від 03.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1245 від 03.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1249 від 03.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 158382 грн. 60 коп.; 03.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1249 від 03.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1249 від 03.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1259 від 04.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 162194 грн. 96 коп.; 04.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1259 від 04.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1259 від 04.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1269 від 05.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 158382 грн. 60 коп.; 05.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1269 від 05.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1269 від 05.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1306 від 22.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 166420 грн. 48 коп.; 22.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1306 від 22.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1306 від 22.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1308 від 24.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 166420 грн. 48 коп.; 24.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1308 від 24.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1308 від 24.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1313 від 25.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 51950 грн. 00 коп.; 25.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1313 від 25.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1313 від 25.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1312 від 25.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 51982 грн. 38 коп.; 25.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1312 від 25.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1312 від 25.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1317 від 29.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 103700 грн. 48 коп.; 29.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1317 від 29.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1317 від 29.10.2012 року;

- додаткової угоди № 1316 від 29.10.2012 року до договору № 35/б від 02.04.2012 року, згідно якої позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - оплатити та прийняти товар на суму 62720 грн. 00 коп.; 29.10.2012 року позивач виконав свої зобов'язання по вказаній додатковій угоді, що підтверджується видатковою накладною № 1316 від 29.10.2012 року та товарно-транспортною накладною № Р1316 від 29.10.2012 року.

Відповідно до п. 4 вищевказаних додаткових угод до договору № 35/б від 02.04.2012 року, відповідач зобов'язувався здійснити оплату товару протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 144 від 24.01.2013 року з пропозицією перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість, яка виникла у ТОВ «УК.АЗ.-ДРУЖБА» перед ПП «Компанія «Надежда».

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Твердження відповідача щодо ненадання позивачем доказів в підтвердження направлення вказаної вище вимоги, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено кур'єрську доставку (особисте вручення) та надано такі докази, а саме: копію поштового реєстру ПП «Компанія «Надежда» зі штемпелем відділення поштового зв'язку в рядку 9 якого зазначено реквізити відправлення, а в 6 графі які саме документи направлялись (вих. № 144, 143); список № 17 рекомендованих поштових відправлень ф. 103, в рядку 59 якого зазначено реквізити відправлення, а в рядку 9 зазначено № відправлення 3699511368884; витяг з он-лайн доступу із офіційного сайту УДП ПЗ «Укрпошта» у розділі он-лайн сервіси про стан поштового відправлення, (одержувачем було отримано поштове відправлення 3699511368884 особисто 31.01.2013 року).

Як зазначив позивач, 08.02.2013 року, ним отримано гарантійний лист № 39 (в справі), відповідно до якого відповідач запропонував графік погашення заборгованості та гарантував погашення суми заборгованості в цілому. Проте, погашення заборгованості в повному обсязі не відбулось.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ст. 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за отриманий товар в розмірі 1259016 грн. 31 коп. підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не подав, заперечення відповідача, викладені у поданих відзивах є необґрунтованими, безпідставними та не приймаються судом до уваги, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1259016 грн. 31 коп. суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних у сумі 133417 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до п. 6.6 договору, у випадку прострочення відповідачем терміну здійснення взаєморозрахунку передбаченого договором або додатковою угодою до договору, відповідач зобов'язаний на вимогу позивача сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30%річних від простроченої суми користування грошовими коштами.

Враховуючи, що право на стягнення 30 % річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання передбачене договором, укладеним між сторонами та вимогами чинного законодавства, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 133417 грн. 89 коп. 30% річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 66627 грн. 87 коп. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а ст. 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.4. договору, у випадку порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 66627 грн. 87 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.5 договору, у випадку якщо термін прострочення відповідачем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги позивача.

Тому, за неналежне виконання умов договору (прострочення проведення розрахунку за отриманий товар) позивачем згідно доданого до позову розрахунку нараховано відповідачу штраф у сумі 314754 грн. 07 коп.

Відповідно до ч. 1. ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пункт 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

16.07.2013 року відповідачем було подано до суду клопотання № 110 від 15.07.2013 року, в якому він просить суд зменшити розмір неустойки, оскільки надмірне обтяження штрафними санкціями може привести до повного припинення діяльності товариства.

Враховуючи те, що сума заявлених штрафних санкцій і річних відсотків надмірно велика порівняно із сумою основного боргу, а також той факт, що відповідач є цукровиробником і знаходиться у скрутному економічному стані, суд вважає за доцільне застосувати вищезазначені норми Господарського кодексу України і Господарського процесуального кодексу України і зменшити розмір штрафу на 30 %.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 220327 грн. 85 коп., в частині задоволення вимог щодо решти суми штрафу суд відмовляє.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по судовому збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УК.АЗ.-ДРУЖБА» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 127/1, кв. 15; код 35906971) на користь приватного підприємства «Компанія «Надежда» (39400, Полтавська область, смт. Машівка, вул. Леніна, 130; код 22519085) 1259016 грн. 318 коп. основного боргу, 133417 грн. 89 коп. 30% річних, 66627 грн. 87 коп. пені, 220327 грн. 85 коп. штрафу та 35476 грн. 320 коп. витрат по судовому збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2013 року.

СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА