Ухвала суду № 32464152, 16.07.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 6-945/13

у справі №760/14705/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Пономарьові М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Крайчинського С.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 року головний державний виконавець Крайчинський С.С. звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу, до виконання ним своїх зобов'язань за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2012 року.

В обґрунтування свого подання зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві знаходяться виконавчий лист по справі № 2-547/11 виданий 13.07.2012 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації в розмірі 7 810 690, 00 грн..

20.07.2012 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження №33493444 щодо виконання зазначеного виконавчого документу, про що винесено відповідну постанову, копія якої направлена сторонам.

19.11.2012 року головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №37127040 винесено постанову, якою звернено стягнення на заробітну плату боржника в розмірі 20%. Відповідно до даної постанови грошових коштів на виконання судового рішення не перераховано.

Крім того, головним державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник має банківські рахунки, зокрема в ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на яких знаходяться грошові кошти. Між тим, з моменту відкриття виконавчого провадження і до накладення арешту на зазначені банківські рахунки боржник не перерахував грошових коштів для виконання судового рішення.

Головним державним виконавцем також встановлено, що боржник не проживає в раніше належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та відчужив її одразу після набрання рішенням законної сили. Про своє місце перебування головного держаного виконавця не повідомив, згідно відповіді адресного бюро значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2.

Посилаючись на наведені обставини, зокрема те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, у зв'язку з чим головний державний виконавець, реалізуючи своє право передбачене п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», звернувся до суду з даним поданням, та просить обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним зобов'язань.

В судове засідання 16.07.2013 року головний державний виконавець не з'явився. Заінтересовані особи не повідомлялись про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 377-1 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві знаходиться виконавчий лист по справі № 2-547/11, виданий 13.07.2012 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації в розмірі 7`810`690, 00 грн..

До цього часу рішення Печерського районного суду м. Києва у по справі № 2-547/11 не виконане.

20.07.2012 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження №33493444 щодо виконання зазначеного виконавчого документу, про що винесено відповідну постанову, копія якої направлена сторонам.

19.11.2012 року головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №37127040 винесено постанову, якою звернено стягнення на заробітну плату боржника в розмірі 20%. Відповідно до даної постанови грошових коштів на виконання судового рішення не перераховано.

З документів наданих державним виконавцем вбачається, що незважаючи на відхилення Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.12.2012 року касаційної скарги ОСОБА_2, рішення Печерського районного суду м. Києва не виконується боржником.

Крім того, головним державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник має банківські рахунки, зокрема в ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на яких знаходяться грошові кошти. Між тим, з моменту відкриття виконавчого провадження і до накладення арешту на зазначені банківські рахунки боржник не перерахував грошових коштів для виконання судового рішення.

Головним державним виконавцем також встановлено, що боржник не проживає в раніше належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та відчужив її одразу після набрання рішенням законної сили. Про своє місце перебування головного держаного виконавця не повідомив, згідно відповіді адресного бюро значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2.

Виходячи з цього, судом встановлено, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, або, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем були надані докази того, що незважаючи на вжиті ними заходи для примусового виконання рішення суду, боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2012 року.

Керуючись статтями 6-8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19, п. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», статтями 11 Закону України «Про виконавче провадження», пунктами 22-25 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», розділом 4 Наказу Держкомкордону України № 365 від 10 липня 2000 року «Про затвердження інструкції про порядок тимчасового затримання або вилучення паспортних документів посадовими особами Прикордонних військ України», ст. 293, 377-1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним зобов'язань за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року в цивільній справі № 2-547/11.

Виконання заходів щодо обмеження права виїзду за межі України без вилучення паспортного документу покласти на Адміністрацію державної прикордонної служби України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: