Рішення № 32462444, 21.06.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

245/290/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Вжещ Ю.О., за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Культе Данило Вікторовича розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що з 24.07.2012 року її син ОСОБА_3 працював у ТОВ «Донпромбізнес» прохідним підземним. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 годині 45 хвилин з її сином стався нещасний випадок у 6 західному вентиляційному штреку пласта 14 шахти «Давидовська-Західна» №4 ТОВ «Донпромбізнес» дільниця №4. Обвалилася та обрушилася порода, внаслідок чого він був засипаний породою, що випала з боку виробки. Коли сина витягли до закріпленого простору він не подавав ознак життя. Реанімаційно протишокова група прибула на шахту о 00 годин 05 хвилин, о 00 годин 30 хвилин лікар констатував смерть. Винними у нещасному випадку були визнані начальник дільниці №4 ТОВ «Донпромбізнес» ОСОБА_4, заступник начальника дільниці № 4 ТОВ «Донпромбізнес» ОСОБА_5, заступник директора з виробництва ТОВ «Донпромбізнес» ОСОБА_6 та її син ОСОБА_3 Технічними причинами нещасного випадку визнано конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва, виражені у тому, що конструкція тимчасового кріплення не забезпечує повне перекриття небезпечної зони та захист робітників від обрушення порід з боків виробки. Виною її сина зазначено не приведення робочого місця в безпечний стан. Актом про нещасний випадок, пов*язаний з виробництвом №1/13 за формою Н-1 та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 встановлено зв*язок смерті сина з виробництвом. Внаслідок смерті сина їй спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнає у зв*язку зі смертю близької людини, що призводить до порушення її звичайного способу життя та вимагає він неї додаткових зусиль для його організації. Звістка про загибель сина призвела до того, що вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, втратила інтерес до життя, постійно відчуває самотність. Відчуття того, що вона ніколи не побачить сина постійно її пригнічує, що негативно відображається на її психічному стані, внаслідок смерті сина погіршився також і її матеріальний стан, оскільки за життя син надавав їй матеріальну допомогу. У зв*язку з цим змінився образ та якість її життя, що завдає її значних моральних страждань, оскільки для неї немає горя більшого ніж загибель сина, а зазначені обставини є безповоротними. Просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 500000 гривень.

Представник відповідача не погодившись з позовом надав до суду заперечення, посилаючись на те, що позивачка отримала у якості відшкодування моральної шкоди у сумі 25000 грн., спричинення моральної шкоди позивачка пов*язала із тим, що з неї сміялися та посилалися, що вона не має права на отримання відшкодування виплат у зв*язку із загибеллю сина,зазначила, що такі дії вчинив працівник виконавчої дирекції відділення ФССНВВтПЗ у Київському районі м.Донецька, яка не є працівником ТОВ «Донпромбізнес» та відповідальність за неправомірні вчинки якої відповідач не може нести. Також зазначив, що обов*язковою передумовою для того, щоб вважати що душевні страждання такими, що спричинили моральну шкоду та щодо визначення розміру відшкодування повинна бути протиправна поведінка відповідача щодо загиблого. За результатами спеціального розслідування нещасного випадку із смертельними наслідками, було встановлено, що ОСОБА_3 є особою, яка порушила законодавство з охорони праці. Беззаперечним є наявність у ОСОБА_3 умислу на грубе порушення низки нормативних актів із охорони праці, бо він не міг не усвідомлювати, що порушує зазначені норми, не передбачати до яких шкідливих наслідків може привести таке порушення та не припускати можливість настання таких наслідків. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, суду пояснила, що з сином у неї були добрі стосунки, загиблий син постійно допомагав їй матеріально. У зв*язку із загибеллю сина вона відчуває моральні страждання. Вважає, що 500000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди це є адекватна сума. Поховання сина відбувалось за рахунок шахти де він працював, також 25000 грн. їй давав директор шахти на поховання та давали 3 тони вугілля і 2 куби дров.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, суду пояснив, що сума завищена. За обставинами з ОСОБА_3 стався нещасний випадок.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, яке видане та зареєстроване 12.06.1979 року Жданівською міською радою м.Харцизька Донецької області, батьками ОСОБА_3 записані ОСОБА_7 та ОСОБА_1. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 02.02.1987 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано, прізвище дружини після розірвання шлюбу змінено на «ОСОБА_1». Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 29.12.1989 року уклала шлюб із ОСОБА_10, після укладення шлюбу їй присвоєне прізвище «ОСОБА_1». Тобто позивач по справі ОСОБА_1 є матір*ю ОСОБА_3. З 24.07.2012 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 працював у ТОВ «Донпромбізнес» підземним прохідником, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-5). Згідно акту про нещасний випадок, пов*язаний з виробництвом №1/13 за формою Н-1 ОСОБА_3 прохідник дільниці №4 ТОВ «Донпромбізнес», порушив ст.14 ЗУ «Про охорону праці» від 21.11.2002 року за №229-IV, ст..41 Гірничого Закону України, затвердженого 06.10.1999 року за №1127-ХIV, п.1.5 IV, п.11.5 IV, п.7.4 V «Правил безпеки у вугільних шахтах» (НПАОП 10.0-1.01-05 затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду ві 22.03.2010 року за №62), п.9.40.1, п.9.40.2 «Системи управління виробництвом та охороною праці у вугільній промисловості» (СУВОП, СОУ-П 10.1.00174088.018:2009), прийнята та надана до чинності наказом Міністерства вугільної промисловості від 21.01.2010 року №7, пп. 2.2 «Інструкції з охорони праці для прохідника», затвердженої наказом директора ТОВ «Донпромбізнес» №2 від 10.01.2012 року, що виразилося у відсутності контролю упродовж зміни за безпечним станом робочого місця (а.с.6-12). Відповідно до акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 годині 45 хвилин на ТОВ «Донпромбізнес» від 18.02.2013 року, ОСОБА_3 прохідник дільниці №4 ТОВ «Донпромбізнес», порушив ст.14 ЗУ «Про охорону праці» від 21.11.2002 року за №229-IV, ст..41 Гірничого Закону України, затвердженого 06.10.1999 року за №1127-ХIV, п.1.5 IV, п.11.5 IV, п.7.4 V «Правил безпеки у вугільних шахтах» (НПАОП 10.0-1.01-05 затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду ві 22.03.2010 року за №62), п.9.40.1, п.9.40.2 «Системи управління виробництвом та охороною праці у вугільній промисловості» (СУВОП, СОУ-П 10.1.00174088.018:2009), прийнята та надана до чинності наказом Міністерства вугільної промисловості від 21.01.2010 року №7, пп. 2.2 «Інструкції з охорони праці для прохідника», затвердженої наказом директора ТОВ «Донпромбізнес» №2 від 10.01.2012 року, що виразилося у відсутності контролю упродовж зміни за безпечним станом робочого місця. Також у пункті 4 акту зазначені причини з яких стався нещасний випадок, а саме: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва, виражені у тому, що конструкція тимчасового кріплення не забезпечує повне перекриття небезпечної зони та захист робітників від обрушення порід з боків виробки. Порушення трудової та виробничої дисципліни посадовими особами, інженерно-технічними робітниками та робочими дільниці, що виразилося у незабезпеченні виконання технологічного процесу при перекиданні породи зі штреку до бутової смуги виконавцями робіт на дільниці, згідно із затвердженою технологічною документацією. Порушення технологічного процесу виконавцями робіт, що виразилося в залишенні нависаючого породного масиву, а також невиконанні мір безпеки при підготовці робочого місця до виконання робіт. Невиконання посадових обов*язків змінним керівником робіт дільниці, що виразилося у незабезпеченні безпечних умов праці в зміні на дільниці( а.с.13-22)

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідними позовними вимогами про стягнення 500000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі її сина.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Умови і порядок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання свої професійних обов'язків, визначено комплексом норм Цивільного кодексу України, Кодексу України про працю, Закону України «Про охорону праці» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені частинами 1-3 статті 23 ЦК України, згідно якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» втратили чинність положення ст. ст. 21, 28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду (ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).

Таким чином, у разі, коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України N717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення з наступних підстав.

Проте Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі N1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

При цьому згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що в зв'язку зі смертю ОСОБА_3 під час виконання ним професійних обов'язків на підземних роботах на шахті «Давидовська-Західна» №4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес», позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді душевного болю та глибоких моральних страждань через загибель сина, оскільки ніхто не зможе замінити матері сина, а також змушеної зміни ритму життя через додавання додаткових зусиль для влаштування свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

З огляду на наведене, виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з відповідача у розмірі 300 000 грн.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач отримала грошові кошти у розмірі 25000 грн., від директора шахти (керівника ТОВ «Донпромбізнес»), суд звертає увагу на те, що як встановлено під час розгляду справи ці кошти були отримані позивачкою на поховання сина, одержання цих коштів не позбавляє права позивача на отримання компенсації моральної шкоди.

Крім того, судом відхиляються доводи відповідача про те, що оскільки нещасний випадок стався з вини потерпілого, тому моральна шкода відшкодуванню не підлягає, через вимоги ст. 1167 ЦК України, за якими моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. А під джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України, розуміється діяльність, пов'язана з використанням механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Щодо судових витрат у справі судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю її сина-ОСОБА_3 у зв'язку з чим в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» розмір ставок судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням ціни позову, що встановлюється згідно з підпунктом 1 цього пункту.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково у розмірі 300 000 грн., суд стягує з відповідача на користь Держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3000 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України "Про охорону праці", п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» код ЄДРПОУ 23610149 розташоване за адресою 83004, Донецька обл., місто Донецьк, Київський район, вул. Університетська, будинок 112 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 300 000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» код ЄДРПОУ 23610149 розташоване за адресою 83004, Донецька обл., місто Донецьк, Київський район, вул. Університетська, будинок 112 судовий збір в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень на користь Держави на розрахунковий рахунок 31218206700356, отримувач УДКСУ у Старобешівському районі (Старобешівський район), код ЄДРПОУ (банку) 34687368, код ЄДРПОУ (суду) 02895946, МФО 834016, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, код бюджетної класифікації доходів 22030001.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя:

21.06.2013