Рішення № 32461946, 16.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 915/977/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62 а, м. Миколаїв, 54056

про стягнення заборгованості за договором № 44/2769 від 13.01.2012 року про постачання електричної енергії за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 259 926, 90 грн.

за участю представників сторін

від позивача Гайдаржий Андрій Валерійович, довіреність № 01/33-389 від 26.12.2012 року;

від відповідача представник не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у жовтні 2012 року та листопаді 2012 року в сумі 259 926, 90 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.06.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.07.2013 року.

В судовому засіданні 02.07.2013 року оголошувалась перерва до 16.07.2013 року.

В судовому засіданні 16.07.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв було укладено договір про постачання електричної енергії № 44/2769 від 13.01.2012 року.

Згідно з п. 1 Договору позивач продає електричну енергію відповідачеві для забезпечення потреб його електроустановок з дозволеною потужністю 1308 кВт, а відповідач оплачує позивачеві вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 2.2.2 Договору сторони також погодили, що позивач зобов'язаний постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, передбачених договором, із дотриманням граничних показників якості електроенергії на межі балансової належності, а відповідач відповідно до п. 2.3 Договору зобов'язаний виконувати умови договору, зокрема, оплачувати позивачу вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами договору, Додатку № 10 до Договору (Порядок розрахунків) та № 4 (Графік зняття показів засобів обліку електроенергії).

Відповідно до п. 5 Додатку № 1 до Договору у разі перевищення договірних величин споживання електроенергії, яке визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду, відповідач несе відповідальність згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Додатком № 1а до Договору сторони погодили ліміти споживання активної електроенергії на 2012 рік. Зокрема, на жовтень 2012 року сторонами встановлена договірна величина споживання електроенергії у обсязі 0 кВт.год., а на листопад 2012 року сторонами встановлена договірна величина споживання електроенергії у обсязі 0 кВт.год. Однак, відповідач за жовтень 2012 року спожив 108 793 кВт.год. Ця обставина підтверджується Актом про використану електроенергію за жовтень 2012 року та рахунками № 44/2769/10/1 від 30.10.2012 року та № 44/2769/10/1 від 01.11.2012 року. Крім того, за листопад 2012 року відповідач спожив 165 768 кВт.год. Вказана обставина підтверджується Актом про використану електроенергію за листопад 2012 року та рахунком № 44/2769/11/1 від 30.11.2012 року.

З урахуванням діючих тарифів вартість різниці між фактично спожитим обсягом електроенергії у жовтні 2012 року та договірною величиною споживання електроенергії склала 102 994, 33 грн. та у листопаді 2012 року - 156 932, 57 грн.

Відповідачеві були надані повідомлення про перевищення договірних величин споживання електроенергії у жовтні та листопаді 2012 року та рахунки на оплату вартості різниці між фактично спожитою електроенергією та договірною величиною споживання електроенергії. Однак, зазначений борг залишився неоплаченим.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та умови договору позивач просив стягнути з відповідача 259 926, 90 грн. - боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у жовтні 2012 року та листопаді 2012 року.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 16.07.13 року не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про наступну дату судового засідання, на якому міститься підпис представника відповідача (арк. справи 30). Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі. Явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 29.05.13 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що відповідачем подано суду письмовий відзив на позов (арк. справи 24-25). В обґрунтування заявлених заперечень відповідач у письмовому відзиві на позов вказав наступне.

У разі, коли споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Таким чином, враховуючи повну оплату КЕВ м. Миколаїв поточної заборгованості за спожиту електроенергію, несплаченою залишається частина, яка повністю відповідає штрафним санкціям.

Квартирно-експлуатаційний відділ, як бюджетна установа Міністерства Оборони України, не може, в порушення бюджетного законодавства, брати на себе зобов'язання щодо витрачання коштів державного бюджету, які не передбачені її кошторисом.

Водночас, відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок держави, а тяжкий фінансовий стан в державі Україна і неповне фінансування бюджетних установ, в тому числі військових формувань, є загальновідомим фактом, який згідно приписів ст. 35 ГПК України вважається встановленим і не повинен доводитись.

Із посиланням на приписи ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст.217, 230, 231, 233 ГК України, ст. 551 ЦК України представник відповідача просив суд зменшити розмір неустойки до 10 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

13.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (споживач) було укладено договір № 44/2769 про постачання електричної енергії (арк. справи 6-10), відповідно до якого постачальник надає послугу з постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1308 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору додатки до цього договору № 1, 1а, 2, 4, 5, 8, 10, 11, 13, 15, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності, акт про пломбування, акт параметризації електролічильників (при наявності), погоджений графік погашення заборгованості (при наявності), акт екологічної, аварійної та технологічної броні (при наявності) є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2012 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів визнання недійсним або розірвання даного договору суду не подано, як і не подано доказів заявлення стороною (сторонами) вимог про припинення дії договору або зміну його умов.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача двократної вартості обсягу спожитої електричної енергії понад договірну граничну величину споживання, що склало у жовтні 2012 року 102 994, 33 грн. та у листопаді 2012 року 156 932, 57 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до п. 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Пунктом 6.16 ПКЕЕ передбачено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 Договору постачальник зобов'язався виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію в обсягах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год і більше.

Відповідно до абз. 1 п. 5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії по місяцях (кварталах) для оформлення Додатку № 1 "Обсяг постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Відповідно до п. 5.2 Договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору і погоджених постачальником обсягів, та зазначаються у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" (арк. справи 11) постачання електричної енергії споживачу проводиться постачальником в межах договірних величин електроспоживання, зазначених у додатку № 1а.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням авансових (планових) платежів і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді та друкуються в газеті "Южная правда" чи інших друкованих виданнях.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4 Додатку № 1 до Договору споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням щодо можливості та обгрунтованості такого коригування та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви, шляхом надсилання споживачу повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обгрунтованої відмови у здійсненні коригування.

Відповідно до п. 5 Додатку № 1 до Договору у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яке визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду, споживач несе відповідальність згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про електроенергетику". Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Пунктом 1 Додатку № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (арк. справи 12) до Договору сторони передбачили, що споживач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 30 числа і в цей день повідомляє про них постачальнику по встановленій Додатком № 4 до Договору формі.

Пунктом 1 Додатку № 10 до Договору "Порядок розрахунків" (арк. справи 13) сторони також передбачили, що розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов'язаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергію. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Відповідно до п. 6 Додатку № 10 до Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач оплачує постачальнику нараховані відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" санкції протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Відповідно до Додатку № 1а до Договору від 22.05.2012 року договірна величина споживання у жовтні 2012 року визначена відповідачу на рівні 0 кВт.год (арк. справи 11 на звороті).

Як вбачається з поданого суду Акту про використану електричну енергію за жовтень 2012 року, розмір споживання електричної енергії відповідача склав 108 793 кВт.г. (104 756 кВт.год. - фактично спожита електроенергія + 4037 кВт.год. - втрати в електромережах) (арк. справи 14).

Відтак, обсяг спожитої понад договірну величину електроенергії у жовтні 2012 року склав 108 793 кВт.год., що склало 102 994, 33 грн.

На підставі ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 6.14, 6.16 ПКЕЕ та умов Договору з урахуванням Додатків № 1, 1а до Договору відповідачу 06.11.12 року було направлено Повідомлення про перевищення договірної величини споживання електроенергії № 04-23/2-8035 (арк. справи 17) та виставлений рахунок № 44/2769/11/1 про сплату 102 994, 33 грн. - за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у жовтні 2012 року (арк. справи 17). Факт отримання повідомлення разом із рахунком підтверджується підписом відповідача на Повідомленні та рахунку.

Відповідно до Додатку № 1а до Договору від 22.05.2012 року договірна величина споживання у листопаді 2012 року визначена відповідачу на рівні 0 кВт.год (арк. справи 11 на звороті).

Як вбачається з поданого суду Акту про використану електричну енергію за листопад 2012 року, розмір споживання електричної енергії відповідача склав 165 768 кВт.г. (160 704 кВт.год. - фактично спожита електроенергія + 5 064 кВт.год. - втрати в електромережах) (арк. справи 16).

Відтак, обсяг спожитої понад договірну величину електроенергії у листопаді 2012 року склав 165 768 кВт.год., що склало 156 932, 57 грн.

На підставі ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 6.14, 6.16 ПКЕЕ та умов Договору з урахуванням Додатків № 1, 1а до Договору відповідачу 11.12.12 року було направлено Повідомлення про перевищення договірної величини споживання електроенергії № 04-23/2-8652 (арк. справи 17 на звороті) та виставлений рахунок № 44/2769/12/1 про сплату 156 932, 57 грн. - перевищення договірної величини споживання електричної енергії у листопаді 2012 року (арк. справи 17 на звороті). Факт отримання повідомлення разом із рахунком підтверджується підписом відповідача на Повідомленні та рахунку.

За таких обставин, обсяг спожитої понад договірну величину електроенергію у жовтні 2012 року склав 108 793 кВт.год., що становить 102 994, 33 грн., а у листопаді 2012 року склав 165 768 кВт.год., що становить 156 932, 57 грн. Всього заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії становить 259 926, 90 грн. Розрахунок позивача наявний в матеріалах справи (арк. справи 18).

При цьому, судом враховано, що протягом розрахункового періоду споживач не звертався до постачальника з заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії у жовтні та листопаді 2012 року.

Відповідачем не спростовано та не подано суду жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті за перевищення договірних величин споживання електроенергії, як і не подано доказів сплати суми заборгованості. Отже, позовні вимоги щодо стягнення 259 926, 90 грн. - боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у жовтні 2012 року та у листопаді 2012 року є обґрунтованими та підставними.

Щодо клопотання відповідача, заявленого у письмовому відзиві на позов вих. № 1850 від 01.07.2013 року (арк. справи 24-25) щодо зменшення розміру штрафної санкції до 10 000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

В судовому засіданні 02.07.13 року представник відповідача клопотання про зменшення розміру штрафної санкції підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник позивача проти поданого клопотання заперечив та просив суд в його задоволенні відмовити та стягнути повну суму заборгованості, заявленої до стягнення.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення зменшувати розмір неустойки з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Поняття "господарські санкції" визначене частиною першою статті 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина друга статті 217 Кодексу).

Штрафними санкціями, у відповідності з частиною першою статті 230 Кодексу, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Чинне законодавство України, яке регулює цивільні і господарські відносини, містить декілька методів визначення розміру штрафний санкцій, в тому числі:

у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання;

у визначеній грошовій сумі;

у кратному розмірі до вартості товару;

у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання.

За підставами застосування, виду і методу визначення розміру, передбачені ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" санкції, повністю відповідають статтям 230 та 231 Кодексу, а саме:

встановлюються в грошовому виразі;

застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання (перевищення договірних величин споживання);

визначені в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої договірної величини.

У разі, коли споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії, та з якої не сплачується ПДВ.

Судом також взято до уваги, що відповідно до п. 6 Додатку № 10 до Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач оплачує постачальнику нараховані відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" санкції протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Крім того, пункт 4.2.2 укладеного між сторонами Договору, який передбачає обов'язок щодо сплати двократної вартості, міститься саме у розділі 4 Договору "Відповідальність сторін".

Враховуючи вищевказані приписи, та оскільки, саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання на жовтень 2012 року та листопад 2012 року, у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору як господарське зобов'язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, то остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК, яка може бути зменшена згідно ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України (постанова ВГСУ від 17.04.2013 року по справі № 5023/4584/12; постанова ВГСУ від 07.11.2012 року по справі № 5023/2656/12; постанова ВГСУ від 02.06.2010 року у справі № 29/209-09-5063; постанова ВГСУ від 08.09.2010 року по справі № 33/124-09-5594).

Виходячи з системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи інтереси сторін у даній справі, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої позивачем штрафної санкції. Судом враховано, що відповідач є бюджетною установою та фінансується виключно з Державного бюджету України, а відтак оплата за надані послуги здійснюється за умови належного і своєчасного фінансування. При цьому, судом враховано факт повної оплати відповідачем позивачу вартості товару - активної електроенергії, наданої йому позивачем у жовтні та листопаді 2012 року. Доказів настання негативних наслідків внаслідок порушення зобов'язання суду не подано. Крім того, судом враховано, що за приписами ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки є саме правом суду.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафної санкції на 50 %. Отже, заявлений до стягнення розмір штрафної санкції підлягає зменшенню до 129 963, 45 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України та абзацу 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 551, 610, 629 ЦК України, ст. 193, 217, 230, 233, 275, 276 ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.96 року за № 417/1442, ст. 33, ст. 34, ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82, ст. 82-1, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про стягнення заборгованості за договором № 44/2769 від 13.01.2012 року про постачання електричної енергії за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 259 926, 90 грн.

Стягнути з відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62 а, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (р/р 260383011001 в МОУ АТ "Ощадбанк", МФО 326461, код ЄДРПОУ 23399393):

- 129 963, 45 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три грн. 45 коп.) - боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у жовтні 2012 року та у листопаді 2012 року відповідно до договору про постачання електричної енергії № 44/2769 від 13.01.2012 року.

Стягнути з відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62 а, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (р/р 260003001362 в МОУ АТ "Ощадбанк", МФО 326461, код ЄДРПОУ 23399393):

- 5 198, 38 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто вісім грн. 38 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2013 року.

Суддя Е. М. Олейняш