Рішення № 32461926, 09.07.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р. Справа № 923/621/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Продукт М", м. Севастополь

до дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон

про стягнення 88636,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Салівонський О.М., представник, довіреність б/н від 13.05.2013р.;

від відповідача - Федоришина Н.О., представник, довіреність № 01 від 04.01.2013р.

Суть спору: приватне підприємство "Продукт М" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) суми боргу у розмірі 93598,57 грн., з якої: 87000,00 грн. - сума основного боргу, 1909,23 грн. - сума 3% річних, 6489,34 грн. - сума пені. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, які складаються з суми сплаченого судового збору та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору від 20.08.2012р., положення ст.ст. 173-175, 193, 230, 265 ГК України та положення ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 ЦК України.

8 липня 2013 року позивач на підставі ст. 22 ГПК України через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

В даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 87000,00 грн., суму пені у розмірі 177,48 грн. та суму 3% річних у розмірі 1458,74 грн., а всього 88636,00 грн.

Враховуючи процесуальне право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог шляхом подачі письмової заяви, суд приймає подану заяву до розгляду та залучає її до матеріалів справи.

Суд визначає ціну позову у розмірі 88636,00 грн.

У судовому засіданні 09.07.2013р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заявленого позову заперечив, надавши аналогічні пояснення, які містяться в письмових поясненнях від 08.07.2013р. №13/970.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 20 серпня 2012 року між ПП "Продукт М" (постачальник) та ДП "Херсонський облавтодор", в особі Філії "Цюрупинська ДЕД" (замлвник) був укладений договір.

У відповідності до п. 1.2. договору позивач зобов'язався поставити відповідачу мазут М-100, кількістю 14 тонн.

Пункт 5.1. та п. 5.2. договору встановлює строк поставки товару, а саме протягом 3 календарних днів з моменту отримання від замовника заявки. У заявці замовник вказує найменування, кількість товару та місце поставки.

Згідно п. 5.3. договору поставка товару здійснюється залізничним та автомобільним транспортом постачальника виключно на підставі письмової заявки замовника. Замовлення повинно передаватися в порядку, передбаченому для передачі сторонами одна одній повідомлень згідно п.11.2. договору Замовник відшкодовує постачальнику транспортні витрати на підставі виставленого останнім рахунку, який, підтверджується транспортною накладною та актом виконаних робіт.

Крім того, постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати замовнику наступні документи: податкову накладу; видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспорту накладу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу мазут кількістю 11 тонн. Вартість поставленої продукції разом з транспортними витратами складає 87000, грн., у тому числі вартість мазуту - 83400,00 грн. та вартість транспортних витрат - 3600,00 грн.

Вказані суми підтверджуються видатковою накладною №4 від 28.08.2012р. та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №21 від 28.08.12р., а також актом звірки розрахунків за серпень - вересень 2012р., що підписаний представниками обох сторін, та не заперечується відповідачем.

Відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар та надані послуги не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 87000,00 грн.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 87000,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору строк оплати за поставлений товар (протягом 30 банківських днів), однак за умови надходження грошових коштів на рахунок замовника від Служби автомобільних доріг у Херсонській області.

Позивач вважає, що даний пункт договору не містить чіткої інформації щодо строку надходження даних грошових коштів на рахунок замовника, а тому договір в даному випадку ґрунтується не на конкретно встановлених строках, а на настанні певної події. Як наслідок вважати, що в договорі поставки встановлений конкретний строк оплати за поставлений товар - неможливо, а тому відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд погоджується з позицією позивача про те, що фактично договором не встановлені строки оплати отриманого товару, а тому сторони у своїх взаємовідносинах повинні керуватись ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач заявив відповідачу вимогу 03.12.2012р., та відповідач відповідно до вказаної статті повинен був виконати своє зобов'язання у строк до 14.12.2012р. (з урахуванням поштового перебігу).

Відповідач фактично 14.12.2012р. направив позивачу листа, у якому повідомив, що у нього відсутні кошти на оплату отриманого товару, тобто своє зобов'язання по оплаті товару він не виконав.

Факт наявності боргу також підтверджено листом відповідача №07-6/678 від 17.05.2013р., яким відповідач гарантує здійснення оплати в строк до 20.06.2013р.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 87000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Право нарахування пені сторони узгодили в п.7.5. договору - в разі порушення строків оплати товару, замовник на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,001% від суми боргу, за кожен день прострочення.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 87000,00 грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних та пені є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних та пені, наведений позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1458,74 грн. задовольняє повністю, а в частині стягнення суми пені лише у розмірі 159,21 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом перевірено правильність розрахунку пені та встановлено, що пеня нарахована позивачем за період з 14.12.2012р. по 05.07.2013р., тобто нарахована за межами шестимісячного періоду, що є порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені за період з 14.12.2012р. по 14.06.2013р. у розмірі 0,001% від суми боргу, за кожен день прострочення, розрахунок має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення8700014.12.2012 - 14.06.20131830.001 %159.21

Сума пені становить 159,21 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково - в сумі 159,21 грн. Пеня в сумі 18,27 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів сплати нарахованих сум 3% річних у розмірі 1458,74 грн. та суми пені у розмірі 159,21 грн. відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи відповідача, які викладені ними у поясненні на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу суд зазначає, що відповідно до п. 6.3 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Господарським судом встановлено, що у договорі про надання юридичної допомоги № 02 від 13.05.2013р. не зазначено за ведення якої саме справи позивач сплачує АО "Херсонська ліга адвокатів" кошти у розмірі 2000,00 грн., а тому, вказаний договір не є належним доказом щодо понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. саме по цій справі.

Крім того, п. 3.6 договору № 02 від 13.05.2013 р. передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується кожною із сторін. Представником позивача не надано суду акта виконаних робіт.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат, які понесені позивачем на правову допомогу, задоволенню не підлягають.

Позивачем при подачі до суду позовної заяви платіжним дорученням № 13 від 20.05.2013 р. було сплачено 1720,50 грн. судового збору.

Надалі, у зв'язку з подачею позивачем заяви про уточнення позовних вимог, змінилась загальна ціна позову, яка остаточно склала 88636,22 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, що має бути сплачена позивачем від ціни позову, становить 1772,72 грн. - 2% від ціни позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 52,22 грн. має бути доплачена позивачем.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) на користь приватного підприємства "Продукт М" (99040, м.Севастополь, вул. Індустріальна, 15, код ЄДРПОУ 26315001) суму основного боргу у розмірі 87000,00 грн., суму пені у розмірі 159,21 грн., суму 3% річних у розмірі 1458,74 грн. та 1772,36 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства "Продукт М" (99040, м. Севастополь, вул. індустріальна, 15, код ЄДРПОУ - 26315001) в доход спеціального фонду Державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 52,22 грн. судового збору.

Повне рішення складено 15.07.2013р.

Суддя С.В. Нікітенко