Рішення № 32461886, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9280/13 17.07.13

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києвудо Фізичної особи-підприємця Штурби Андрія Васильовича простягнення 22 542,28 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Чумаченко О.С. - представник за довіреністю № 04 від 29.01.13.від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 17.07.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Штурба Андрія Васильовича 22 542,28 грн. орендної плати за Договором № 3776 від 27.12.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.12.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Штурбою Андрієм Васильовичем (відповідачем) було укладено договір оренди державного нерухомого майна № 3776, відповідно до умов якого відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 58,3 кв.м, приміщення №№ 140, 141(1-й поверх групи приміщень № 1), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42. З позовної заяви вбачається, що відповідач неналежно виконував свої обов'язки в частині внесення орендної плати за вказаним договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 22 542,28 грн., з яких: 21 788,38 грн. - основна сума заборгованості по орендній платі; 692,93 грн. - пені та 60,97 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/9280/13 та призначено розгляд справи на 12.06.2013.

У судове засідання 12.06.2013 представник позивача з'явився та підтримав подане через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2013 не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0411404198122.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та враховуючи клопотання позивача, суд, керуючись ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 17.07.13.

17.06.2013 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості з орендної плати у розмірі 24 201,54 грн., пеню у розмірі 1 317,38 грн. та інфляційні збитки у розмірі 42,95 грн.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

У судове засідання 17.07.13 з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідача, вдруге не з'явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.13 та 12.06.13 надсилалися на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04114 м. Київ, вул. Автозаводська, 71 кв. 46 та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27.12.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та Фізичною особою - підприємцем Штурбою Андрієм Васильовичем був укладений договір оренди № 3776 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування державне майно площею 58,3 кв.м, приміщення №№ 140, 141 (1-й поверх групи приміщень №1), (робочий номер приміщення № 44, 1-й поверх стилобатної частини НТКУ, зона А-2), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова 42, що знаходиться на балансі Національної телекомпанії України. Зазначене майно передане з метою розміщення кафе.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та ата приймання-передачі майна.

27.12.2006 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна площею 58,3 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Мельникова, 42.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2006 р. - 2583,50 грн.

В пункті 3.2. Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору перерахування здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати - до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.2 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Сторони неодноразово вносили зміни до договору на підставі укладених між сторонами Додаткового договору № 1 від 23.02.2007, Договору № 3776/02 від 17.12.2009 про внесення змін до договору оренди № 3776 від 27.12.2006р., Договору № 3776/03 від 01.03.12 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 3776 від 27.12.2006 та Договору № 3776/04 від 11.09.2012 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 3776 від 27.12.2006р.

Крім того, відповідно до п.1 Договору № 3776/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 3776 від 27.12.2006 договір оренди було продовжено на 11 місяців, до 27.07.2013 включно.

Позивач вказує, що відповідач в порушення взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за період з вересня 2012 по квітень 2013 року за ним утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 24 201,54 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 27.12.06)

підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 24 201,54 грн., яка утворилась за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.3 Договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача листом від 21.01.2013 № 30-5/586 з вимогою терміново сплатити існуючу заборгованість.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 24201,54 грн., яка утворилась за період з вересня 2012 по квітень 2013 р. на підставі договору та настання строку виконання такого зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1317,38 грн. та збитки від інфляції в розмірі 42,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 317,38 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості, що складає 42,95 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Штурба Андрія Васильовича (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 71, кв. 46; ідентифікаційний код 2919401558) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України (одержувач - ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача - ГУДК в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ) суму основної заборгованості в розмірі 24 201 (двадцять чотири тисячі двісті одну) грн. 54 коп., пеню в розмірі 1 317 (одну тисячу триста сімнадцять) грн. 38 коп., збитки від інфляції в розмірі 42 (сорок дві) грн. 95 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Штурба Андрія Васильовича (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 71, кв. 46; ідентифікаційний код 2919401558) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код 19030825, МФО 820019, р/р 35219022000034) судовий збір в сумі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.2013 р.

Суддя Л.Г. Пукшин