Рішення № 32461859, 10.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/52/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 Справа № 908/1869/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсталь-СП» (69035, м.Запоріжжя, вул.. Правди, 47а, прим. 1)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіперболоїд» (69013, м.Запоріжжя, пров. Архангельський, 20-а)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (93200, Луганська область, м.Первомайськ, вул.. Макушкіна, 2/а)

про стягнення з відповідача-2 50742 грн. основного боргу за договором поставки № 1308 від 13.08.2012 р. та стягнення з відповідачів солідарно 6795 грн. 43 коп. пені та 1895 грн. 23 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Коломоєць В.В., дов. № 01/04/2013 від 01.04.2013 р.

Відповідача-1 - не з'явився

Відповідача-2 - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 50742 грн. основного боргу за договором поставки № 1308 від 13.08.2012 р. та стягнення з відповідачів солідарно 6795 грн. 43 коп. пені та 1895 грн. 23 коп. річних процентів.

Розгляд справи, призначений на 19.06.2013 р., відкладався до 10.07.2013 р. в зв'язку з неявкою представників відповідачів.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 10.07.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст. ст. 1, 6, 11, 16, 512, 514, 526, 655, 692. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання договору поставки від 13.08.2012 р. № 1308, укладеного ТОВ "Промсталь-СП" з ТОВ "Укрзалізничпром" позивачем поставлено відповідачу-2 товар на загальну суму 135742 грн. Порушуючи умови договору відповідач-2 здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 85000 грн., внаслідок чого за ним склалась заборгованість у сумі 50742 грн., яку позивач просить стягнути з ТОВ "Укрзалізничпром". Згідно договору поруки № 01/04 від 18.12.2012 р., укладеного позивачем з відповідачем-1, останній поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов'язання щодо оплати неустойки за договором, а саме пені за прострочку оплати отриманого товару за договором № 1308 та річних процентів. Проте, на дату подання позовної заяви відповідач-1, як солідарний відповідач за позовом в частині зобов'язань щодо сплати пені та річних процентів, не виконав свої зобов'язання, тому згідно п. 6.1. договору поставки № 1308 від 13.08.2012 р., ст.ст. 553, 554, 625 ЦК України позивач просить стягнути з ТОВ "Гіперболоїд" та ТОВ "Укрзалізничпром" солідарно 6795 грн. 43 коп. пені та 1895 грн. 23 коп. річних процентів.

Відповідач-1 -ТОВ «Гіперболоїд» - заявлені позовні вимоги не спростував, не скористався правом надати відзив на позов, в судове засідання представник двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу від 30.05.2013 р. про порушення провадження по даній справі відповідач отримав 10.06.2013 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності.

Відповідач-2 - ТОВ «Укрзалізничпром» - свого представника в судове засідання не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності. У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначив, що не погоджується з позовною заявою з наступних підстав, по-перше, нарахування позивачем 3% річних з 21.08.2012 р. є неправомірним. Пунктом 3.1. договору № 1308, укладеного позивачем та відповідачем-2, передбачено, що відповідач-2 здійснює 100 % передоплату згідно рахунку-фактури. Проте позивач поставив продукцію без отримання передоплати, тому для визначення терміну виконання зобов'язання з оплати отриманої продукції необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відповідач-2 25.09.2012 р. отримав претензію № 1 від 18.09.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість за товар. Тому з урахуванням положення ч. 2 ст. 530 ЦК України три проценти річних на суму заборгованості повинні нараховуватися з 03.10.2012 р. По-друге, вимога позивача про стягнення з відповідачів солідарно пені за прострочку оплати отриманого за договором поставки товару є неправомірною, так як п. 6.1. договору поставки передбачено тільки відповідальність позивача за порушення строків поставки продукції, а відповідальність відповідача-2 за несвоєчасну оплату продукції договором не передбачена. По-третє, про укладення позивачем та ТОВ "Гіперболоїд" договору поруки від 18.12.2012 р. № 01/04 відповідач-2 дізнався лише після отримання позовної заяви. Враховуючи, що п. 6.1. договору поставки передбачено тільки відповідальність позивача за порушення строків поставки продукції та умовами договору не передбачена відповідальність відповідача-2 перед позивачем за несвоєчасну оплату отриманої продукції, а також що договір поруки не містить суму відповідальності відповідачів перед позивачем, визначення якої у розумінні ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України в даному випадку є істотною умовою для договору, договір поруки не відповідає вимогам діючого законодавства та суперечить ст. 203 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 10.07.2013 року за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсталь-СП» (позивач у справі, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (відповідач-2 у справі, покупець) 13.08.2012 р. укладено договір № 1308, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію, номенклатура, кількість, ціна та строк поставки якого вказуються в рахунках-фактурах. Порядок розрахунків узгоджено сторонами п. 3.1 договору, яким передбачено, що покупець здійснює 100% попередньої оплати відповідно рахунку-фактурі.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 1308 від 13.08.2012р. за видатковою накладною № 182 від 22.08.2012 р. позивачем поставлено відповідачу-2 продукцію на загальну суму 135742 грн., яку отримано відповідачем-2, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача-2 на зазначеній накладній та довіреність № 538 від 21.08.2012 р. На оплату продукції пред'явлено рахунок № 137 від 21.08.2012 р.

Відповідач-2 в порушення умов договору отримав товар без здійснення передоплати, зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково в розмірі 85000 грн. Таким чином, суд вважає, що строк виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару визначається з моменту пред'явлення вимоги про оплату. Претензією № 1 від 18.09.2012 р. позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар.

Згідно ст.. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, суд вважає, що строк виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару визначається з моменту пред'явлення вимоги про оплату, тобто протягом 7 днів з моменту отримання відповідачем претензії від 18.09.2012 р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення претензію від 18.09.2012 р. відповідач-2 отримав 25.09.2012 р.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно представленого позивачем розрахунку відповідач-2 здійснив часткову оплату в розмірі 85000 грн., внаслідок чого за останнім склалася заборгованість в розмірі 50742 грн. Про часткову оплату відповідачем-2 отриманої ним продукції свідчать банківські виписки, наявні в матеріалах справи.

Відповідачем-2 зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору. Оскільки відповідач-2 не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 50742 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 18.12.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіперболоїд» (відповідач-1 по справі, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсталь-СП» (кредитор) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за договором поставки № 1308 від 13.08.2012 р., що укладений кредитором та ТОВ «Укрзалізничпром», в обсязі неустойки відповідно до п. 6.1 договору поставки та відсотків за цим договором.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст.. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що про укладення договору поруки дізнався лише після отримання позовної заяви, судом не приймаються до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язкового повідомлення боржника про укладення договору поруки між кредитором та поручителем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару відповідач-2 мав виконати протягом семи днів з моменту отримання претензії від 18.09.2012, тобто до 02.10.2012 р. Таким чином, розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів, нарахованої з 22.08.2012 р., є помилковим. Вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 річних процентів в сумі 1895 грн. 23 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 1442 грн. 53 коп. за період з 03.10.2012 р. по 12.04.2013 р.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 6795 грн. 43 коп., нарахованої за період з 12.10.2012. р. по 12.04.2013 р., позивач обґрунтовує п. 6.1 договору № 1308. Вказаним пунктом передбачено, що в разі порушення строків поставки продукції, вказаної в п. 4.1, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості оплаченої продукції за кожний день прострочки. Таким чином, в договорі передбачено відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару, тому посилання позивача на п. 6.1 договору в обґрунтування вимог про стягнення пені суд вважає безпідставним. Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та приписів ст. 231 ГК України штрафні санкції визначаються законом або передбачаються договором. Суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосування відповідальності та розмір неустойки повинен бути погоджений сторонами. В задоволенні вимог про стягнення пені відмовляється.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача-2, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст. 543, 553, 526, 549, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (93200, Луганська область, м.Первомайськ, вул.. Макушкіна, 2/а, ЄДРПОУ 32082194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсталь-СП» (69035, м.Запоріжжя, вул.. Правди, 47а, прим. 1, ЄДРПОУ 32474636) 50742 (п'ятдесят тисяч сімсот сорок дві) грн. основного боргу, 1510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 50 коп. судових витрат. Видати наказ.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (93200, Луганська область, м.Первомайськ, вул.. Макушкіна, 2/а, ЄДРПОУ 32082194) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіперболоїд» (69013, м.Запоріжжя, пров. Архангельський, 20-а, ЄДРПОУ 32937263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсталь-СП» (69035, м.Запоріжжя, вул.. Правди, 47а, прим. 1, ЄДРПОУ 32474636) 1442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 53 коп. річних процентів. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15 липня 2013 року.

Суддя І.А. Попова