Рішення № 32461614, 04.03.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.13р. Справа № 17/5005/10711/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генова", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення 93 968 грн. 75 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Миськів С.О., довір. б/н від 01.11.12р.;

від відповідача: Баштаненко Т.С., довір. б/н від 02.01.13р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генова" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" (далі - відповідач) суму 91 889,00 грн. основного боргу, 1 732,33 грн. пені, 347,42 грн. 3% річних, а всього 93 968,75 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором довгострокового постачання № 113 від 08.08.11р.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що відповідачем надаються послуги населенню з вивезення побутових відходів. У зв'язку з великою заборгованістю населення з оплати зазначених послуг, відповідач своєчасно не здійснив оплату за Договором. Також відповідач заперечує проти задоволення вимог позивач в частині стягнення пені та 3% річних з огляду на неправомірність їх нарахування.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.01.13р. до 14.02.13р., згідно ст. 77 Господарського процесуального України.

За клопотанням відповідача в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжувався для надання необхідних доказів по справі.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

08.08.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) було укладено договір довгострокового постачання № 113 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується на протязі дії Договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремим партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати на встановлених Договором умовах (п.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Розглянувши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги з огляду на наступне.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 173 889,00 грн., що підтверджується двохсторонніми видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи.

Відповідно до умов п.4.1 Договору, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 14 днів від дати зазначеної у видатковій товарній накладній.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 91 889,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Між тим, в ході розгляду справи відповідачем частково сплачено суму основного боргу, що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 296 від 11.02.13р. про сплату основного боргу на суму 5 000,00 грн., отже ці його грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, на підставі умов п.8.3 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 732,33 грн. за період з 14.04.12 р. по 29.05.12 р. та, за цей же період, 3% річних в розмірі 347,42 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.5).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи „Законодавство", враховуючі строки позовної давності щодо періоду нарахування пені, про застосування яких було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.39), суд визнає їх обґрунтованими частково, а саме задовольняє за такий же період, що взятий позивачем пеню на суму 983,13грн. та 3% річних на суму 346,46 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позову.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі.

За умовами ч. 3 ст. 7 цього ж Закону, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме приписів п. 4.12, у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

За таких обставин, оскільки провадження у справі підлягає припиненню в частині суми 5 000,00 грн. основного боргу згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Генова" суму судового збору в розмірі 100,00 грн. (сто грн. 00 коп.), зарахованого на підставі платіжного доручення №1933 від 10.07.2012р. про сплату судового збору в розмірі 206,29 грн. та платіжного доручення №1657 від 29.05.2012р. про сплату судового збору в розмірі 1 673,08 грн., оригінали яких наявні у матеріалах справи №17/5005/10711/2012.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору в частині задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд.47, корп. 1; ЄДРПОУ 35112687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генова" (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7; ЄДРПОУ 37018060) суму 86 889,00 грн. (вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) основного боргу, 983,13 грн. (дев'ятсот вісімдесят три грн. 13 коп.) пені, 346,46 грн. (триста сорок шість грн. 46 коп.) 3% річних, 1 764,37 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн. 37 коп.) судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 5 000,00 грн. основного боргу провадження у справі - припинити.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Винести ухвалу про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Генова" (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7; ЄДРПОУ 37018060) суми судового збору в розмірі 100, 00 грн. (сто грн. 00 коп.), зарахованої на підставі платіжного доручення №1933 від 10.07.2012р. про сплату судового збору в розмірі 206,29 грн. та платіжного доручення №1657 від 29.05.2012р. про сплату судового збору в розмірі 1 673,08 грн., оригінали яких наявні у матеріалах справи №17/5005/10711/2012.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано 04.03.2013р.