Постанова № 32461116, 08.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року 09 год. 07 хв. № 826/4608/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справуза позовом Київського міського центру зайнятості доОСОБА_1простягнення незаконно отриманих коштів в розмірі 4 960, 27 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення незаконно отриманих коштів в розмірі 4 960, 27 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1, який перебував на обліку в Солом'янському районному центрі зайнятості, незаконно отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 4 906, 27 грн., оскільки він протягом періоду з 20.04.2012р. по 20.06.2012р. перебував в трудових відносинах з ПАТ «ВіЕйБі Банк» з отриманням сум доходів, про що позивача у відповідності до законодавчо встановлених вимог не повідомив. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Шевченківським районним центром зайнятості була проведена перевірка ПАТ «ВіЕйБі Банк» з питань розслідування страхових випадків і обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, складено акт від 14.01.2013р. № 36 та направлено лист 05.02.2013р. № 841 на адресу відповідача з вимогою про повернення коштів в розмірі 4 906, 27 грн. У зв'язку з тим, що сума коштів в розмірі 4 906, 27 грн. не була повернута відповідачем у встановлений строк, позивач був змушений у відповідності до ст. 39 вказаного Закону звернуться до суду з вимогою про стягнення цих коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/4608/13-а.

Надіслана на адресу останнього місця перебування відповідача (АДРЕСА_1) рекомендованим листом № 0101406888763 копія вказаної ухвали повернулася до суду 11 квітня 2013 року разом поштовим відправленням, в якому зазначено причину його невручення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Повторно надіслана на адресу місця проживання ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) рекомендованим листом № 0101407360533 копія вказаної ухвали була отримана членом сім'ї відповідача 25 червня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.

Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803-XII, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 803-ХІІ).

Як передбачено п. 1 ст. 1 Закону № 803-ХІІ зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

У відповідності до ст. 18 Закону № 803-ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно із абзацом 9 п. 1 ст. 19 цього ж Закону державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т.ч. і грошову.

Підпунктом «а» п. 3 ст. 1 Закону № 803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

В розумінні ч. 1 ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За положеннями ч. 4 ст. 2 зазначеного Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Абзацом 2 пункту 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219 (далі - Порядок № 219) передбачено, що до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах (п. 12 Порядку № 219).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) був зареєстрований 13 квітня 2012 року в Солом'янському районному центрі зайнятості в м. Києві як такий, що шукає роботу.

20 квітня 2012 року відповідачем до Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві була подана заява про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення ним питання працевлаштування.

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві від 20.04.2012р. № нт120420 відповідачу було надано статус безробітного та призначено йому допомогу по безробіттю протягом 180 календарних днів з 20 квітня 2012 року відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві від 18.07.2012р. № нт120718 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 21 червня 2012 року. Цим же Наказом Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві ОСОБА_1 було знято з обліку відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних з 24 листопада 2011 року.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-III (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1533-III) передбачено, що допомога по безробіттю виплачується лише тим особам, які визнані безробітними.

При цьому в силу вимог ч. 2 і 3 ст. 36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечень та надання соціальних послуг.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону № 1533-III районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості як робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Також п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р.№ 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

У пункті 7 цього Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (п. 9 цього Порядку).

Так, згідно акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 14.01.2013р. № 36, Шевченківським районним центром зайнятості встановлено, що безробітний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, адреса перебування: АДРЕСА_1) починаючи з 16 липня 2010 року по день складання цього Акта перевірки перебував у трудових відносинах з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»)(код за ЄДРПОУ 19017842, місцезнаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, 5) та одночасно знаходився на обліку в Дніпровському районному центрі зайнятості в м. Києві та одержував допомогу по безробіттю. Всього за ІІ-ий квартал 2012 року ОСОБА_1 було нарахована заробітна плата в сумі 410, 25 грн.

Вказане підтверджується копією витягу з наказу ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 12.07.2010р. № 664-п, згідно якого ОСОБА_1 було прийнято на посаду спеціаліста автотранспортного управління Адміністративного департаменту за сумісництвом.

Крім того, вищевказані відомості щодо ОСОБА_1, які зафіксовані в Акті перевірки від 14.01.2013р. № 36, засвідчені відповідними підписами посадових осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк» - Головою Правління Мальцевим Д.К. та головним бухгалтером Кадемською І.В.

На підставі вище викладеного 04 лютого 2013 року Солом'янським районним центром зайнятості в м. Києві було прийняте рішення, оформлене наказом від 04.02.2013р. № 31, про повернення ОСОБА_1 суми незаконно отриманого матеріального забезпечення.

А вже 05 лютого 2013 року Солом'янським районним центром зайнятості в м. Києві на адресу місця перебування відповідача (АДРЕСА_1) був направлений лист (повідомлення) від 05.02.2013р. № 841, яким запропоновано відповідачу повернути протягом 15-ти календарних днів суму коштів у розмірі 4 906, 27 грн., отриману ним за період з 20.04.2012р. по 20.06.2012р. в якості допомоги по безробіттю.

Вказаний лист не був вручений відповідачу органом пошти з причини «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується довідкою відділу зв'язку на поштовому відправленні, копії яких наявні в матеріалах справи. У встановлений строк вказана сума коштів відповідачем сплачена не була, що стало підставою звернення Київського міського центру зайнятості до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Аналогічна норма міститься у п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно якої у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, в тому числі докази щодо оскарження вищевказаних рішень та дій працівників органів державної служби зайнятості у встановленому законодавством порядку, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи те, що на час розгляду даної справи судом, відповідачем не повернуті кошти в розмірі 4 960, 27 грн., які виплачені йому як допомога по безробіттю, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму допомоги по безробіттю, як отриману ним безпідставно.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, 03049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б, ідентифікаційний код 03491091) суму коштів у розмірі 4 960 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 27 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Дегтярьова