Рішення № 32460076, 18.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № Провадження №380/713/13-ц 22-ц/780/4005/13 Головуючий у І інстанції Косович Т.П. Категорія50Доповідач у 2 інстанціїПоліщук М.А. 18.07.2013 ______________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Приходька К.П., Малорода О.І.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року у справі за позовом прокурора Тетіївського району Київської області в інтересах держави в особі відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої службовою особою незаконним звільненням з роботи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб які беруть участь у справі, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року прокурор Тетіївського району Київської області в інтересах держави в особі відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації звернувся в суд із вказаним позовом і просив стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Тетіївської РДА шкоду, завдану незаконним звільненням в сумі 11 714грн.82коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3, працюючи на посаді начальника відділу освіти Тетіївської РДА 6 вересня 2012 року видав наказ №221-К про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Тетіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів№3. Проте рішенням Тетіївського районного суду від 7 грудня 2012 року, яке в установленому законом порядку набрало законної сили, вказаний наказ про звільнення ОСОБА_4 визнано незаконним і стягнуто на користь позивача з відділу освіти Тетіївської РДА 11714,82грн. середньомісячного заробітку на вимушений прогул, що відповідно до п.8 ст.134 КЗПП України є підставою для покладення на ОСОБА_3 повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державній установі.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації шкоду завдану незаконним звільненням в розмірі 11 714гривень 82коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити, зменшивши розмір покриття шкоди, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що суд при визначенні розміру шкоди не врахував ступінь вини працівника ОСОБА_4, в діях якої вбачається склад кримінально-караних злочинів і відносно неї ведеться кримінальне провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що судовим рішенням встановлено вину ОСОБА_3, який працюючи на посаді начальника відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації, незаконно звільнив з роботи ОСОБА_4, чим заподіяв шкоду вказаній державній установі, яка виразилась в тому, що рішенням суду за незаконне звільнення на користь ОСОБА_4 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11 714гривень 82коп.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 134 п.8 КЗПП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді начальника відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації, 6.09.2012 року підписав наказ №221-К, яким звільнено ОСОБА_4 з посади директора Тетіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів за п.1 ст.41 КЗПП України.

Рішенням Тетіївського районного суду від 7 грудня 2012 року, яке в установленому законом порядку набрало законної сили, вказаний наказ про звільнення ОСОБА_4 визнано незаконним і стягнуто на користь ОСОБА_4 з відділу освіти Тетіївської РДА 11 714,82грн. середньомісячного заробітку на вимушений прогул.

На виконання судового рішення відділ освіти Тетіївської районної державної адміністрації виплатив ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 714грн.82коп., що підтверджується платіжним дорученням №923 від 18.12.2012 року на суму 2 421,11грн. (а.с.6) і меморіальним ордером №1 від 22.03.2013 року (а.с.5).

Встановивши вказані обставини справи, суд правильно виходив із того, що судовими рішеннями встановлено, що наказ №221-К від 6.09.2012 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи є незаконним, так як виданий під час перебування позивача у відпустці, що відповідно до ст.40 КЗПП України не допускається.

Оскільки ОСОБА_3 на час видання вказаного наказу виконував обов'язки начальника відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації, із вини відповідача відділу освіти Тетіївської районної державної адміністрації завдано шкоду, яка полягає у стягненні на користь ОСОБА_4 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11 714грн.82коп., то суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди з підстав, передбачених п.8 ст.134 КЗПП України.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що на момент підписання наказу про звільнення у ОСОБА_3 не було достовірних відомостей про те, що ОСОБА_4 перебуваючи у відпустці, захворіла і про це він дізнався 11.09.2012 року не заслуговують на увагу із наступних підстав.

Відповідно до п.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню вина ОСОБА_3 в незаконному звільненні іншого працівника ОСОБА_4

Наказ про звільнення ОСОБА_4 не було скасовано в досудовому порядку.

Інші доводи апелянта про те, що суд при визначенні розміру шкоди не врахував ступінь вини працівника ОСОБА_4, в діях якої вбачається склад кримінально-караних злочинів і відносно неї ведеться кримінальне провадження належними і допустимими доказами не підтверджені, тому не можуть враховуватись.

Інші доводи апеляційної скарги про зменшення розміру шкоди з підстав, передбачених ст.137 КЗПП України, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 відповідно до ч.2 ст.137 КЗПП України не посилався на свій майновий стан і відповідних доказів не надав, а положення ч.1 ст.137 КЗПП України до вказаних правовідносин сторін застосуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: