Ухвала суду № 32459712, 04.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1інстанції Кузнецова Р.О.

доповідач Жданова В.С.

категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р. м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів Тимченко О.О., Принцевської В.П.

при секретарі Маханько В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення,-

В С Т А Н О В И В :

02 жовтня 2012 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення.

У позові зазначено, що 30 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 22 200 доларів США з кінцевим терміном повернення 30.01.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у строки та в порядку встановлених кредитним договором.

У забезпечення виконання кредитного договору з ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 30.01.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку позивачу двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 42,8 кв.м. В порушення укладеного кредитного договору відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 листопада 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 42,8 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу зазначеної квартири ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 березня 2013 року і позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 виселено із квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати, ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідачі посилаються на те, що дії Банку щодо процедури виселення не відповідають вимогам ст.40 Закону України «Про іпотеку». Крім того, зазначають, що між сторонами був укладений договір про реструктуризацію заборгованості, тому Банк безпідставно порушив питання про виселення із квартири.

В судовому засіданні відповідачі підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача Утушкін О.О. Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку про виселення ОСОБА_2 з квартири, на яку рішенням Центрально-міського суду м. Горлівки від 24.11.2011 року звернуто стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі 28556,95 доларів США. При цьому суд врахував, що вимога Банку про звільнення квартири була відповідачем отримана 16.07.2012 року.

Проте, з висновком суду про виселення ОСОБА_3 погодитись не можна, оскільки суд першої інстанції дійшов такого висновку через неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем була дотримана обов'язкова процедура письмового попередження ОСОБА_3 про звільнення квартири.

Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Згідно ч.3 даної статті звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно ст. 40 закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вбачається, що рішення суду про звернення стягнення на майно / спірну квартиру/ було винесено Центрально-Міським районним судом м. Макіївки Донецької області 24.11.2011 р.

В матеріалах міститься повідомлення (а.с. 60), на яке посилається позивач, з якого вбачається , що 12.07.2012 р. вимога про виселення була направлена лише ОСОБА_2, який її отримав 16.07.2012 року. / а.с. 53/ . Вказана вимога / повідомлення/ не містила будь-яких вимог щодо звільнення квартири ОСОБА_3

Таким чином, позивачем було порушено встановлений законом порядок виселення ОСОБА_3, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не направив їй письмову вимогу про звільнення спірної квартири .

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині виселення із спірної квартири ОСОБА_3 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові до ОСОБА_3 про виселення за вказаних вище підстав.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і нормам матеріального закону, підстав для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 307,309, 316 ЦПК України апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 березня 2013 року в частині виселення ОСОБА_3 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» у частині виселення ОСОБА_3 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: