Рішення № 32458156, 10.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4626/13

Справа № 621/673/13-ц Головуючий 1 інст. -Вельможна І.В.

Категорія : право власності Доповідач -Бобровський В.В.

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Шевченко Н.Ф.,

Черкасова В.В.,

при секретарі Гелашвілі Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення зміївського районного суду Харківської області від 17 травня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на земельну ділянку, треті особи - Змвївська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 грудня 2003 року, видану ОСОБА_4 Зміївською державною нотаріальною конторою на цю земельну ділянку площею 0,25 га після смерті їх матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 22 серпня 2000 року, ОСОБА_8 подарувала йому житловий будинок з надвірними будівлями за зазначеною адресою.

Право власності на цей будинок зареєстровано Зміївським малим державним підприємством технічної інвентаризації 23 серпня 2000 року за № 5-467 та за чинними на той час положеннями ст..ст.22 та 30 ЗК України, 1992 року у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею , що визначена ст..67 цього Кодексу в розмірі 0,25 га.

Позивач зазначав, що земельною ділянкою до 2003 року користувалась його матір, оскільки він працює та мешкає у м.Москва РФ, а після смерті матері земельною ділянкою користувалась його сестра, відповідач у справі ОСОБА_4, яка без його згоди та повідомлення оформила спадщину на цю земельну ділянку, про що йому стало відомо із відповіді сільради на його запит у 2012 році.

З таких підстав позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

ОСОБА_4 заперечувала проти позову з посиланням на те, що після дарування будинку їх мати 19 жовтня 2000 року отримала державний акт про її право власності на спірну земельну ділянку, вона, як спадкоємець першої черги оформила своє право на спадщину із додержанням чинного законодавства, позивач як громадянин РФ, не має права на цю земельну ділянку за ст..22 ЗК України.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 травня 2013 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права, підставність його позову, рішення районного суду просить скасувати, новим рішенням визнати його право на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 відповідно до положень ст..309 ЦПК України задовольнити частково, рішення районного суду скасувати,позов задовольнити частково з наступного.

Згідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим таким, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 на підставі договору дарування , посвідченого державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори 22 серпня 2000 року подарувала позивачу житловий будинок по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,25 га, а на підставі рішення сільської ради від 8 вересня 2000 року за № 77 отримала 19 жовтня 2000 року Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 на цю земельну ділянку для обслуговування та будівництва житлового будинку і господарських забудов.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Спадкоємці першої черги ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9 відмовились від спадщини на користь ОСОБА_4, позивач із заявою про прийняття спадщини або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертався.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право ОСОБА_4 на спадщину за законом на присадибну ділянку площею 0,25 га та про відмову у визнанні його права власності на цю земельну ділянку порушеного на підставах ст..529 ЦК України (1963року) чинного на час відкриття спадщини, суд дійшов висновку про безпідставність позову з посиланням на те, що позивачем не було вжито відповідних заходів щодо прийняття спадщини на спірну земельну ділянку після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_4 спадщину прийняла з дотриманням законодавства та передбачені законом підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом у справі відсутні та виходячи із того, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 отримала після дарування будинку, позивачем не було посвідчено його право власності на земельну ділянку за її життя, ОСОБА_3, як іноземний громадянин, має право набувати право власності на землю лише відповідно до закону.

Проте з таким висновком ,у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та вимог процесуального права при ухваленні рішення, погодитись не можна.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що звертаючись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 11 грудня 2007 року ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_8 у якості спадкоємця зазначила лише ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Лист повідомлення про відкриття спадщини від 20 вересня 2003 року № 767 позивачу державним нотаріусом направлявся на адресу, за якою він не мешкав та цього листа було повернуто без вручення адресату за спливом строку зберігання (а.с.72, 78, 79 спадкової справи).

Суд, при вирішенні справи належної оцінки зазначеним обставинам в порушення вимог ст..212 ЦПК України не надав, безпідставно пославшись на те, що позивачем не було вжито відповідних заходів щодо продовження строку про прийняття спадщини або відмови від спадщини, визнавши за нормою ч.2 ст. 553 ЦК України (1963 року) що ОСОБА_3 вважається таким, що не прийняв спадщину.

Окрім цього, суд не звернув уваги на зміст позовної заяви, в якій позивач зазначив, що після смерті їх матері земельною ділянкою користувалась відповідач, яка мешкає постійно у іншому населеному пункті, що свідчить пр. те, що ОСОБА_3 фактично вступив в управління ділянкою на якій розміщено його житловий будинок, передавши їх в користування сестрі.

Зазначений факт у справі відповідачем не оспорюється та за ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

За таких обставин, колегія вважає, що ОСОБА_3 вступивши в управління спірною земельною ділянкою, за нормою п.1 ч.1 ст.549 ЦК України (1963р.) прийняв спадщину на цю земельну ділянку з часу відкриття спадщини та те, що при видачі ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом 11 грудня 2003 року державним нотаріусом безпідставно та передчасно передано у власність відповідачу спірну присадибну земельну ділянку, на якій розміщено житловий будинок та господарські забудови, що належать позивачу на праві власності.

Колегія не приймає до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог ОСОБА_3 з посиланням на норми книги шостої ЦК України (2003 року) чинного з 1 січня 2004 року та на норми ст..ст. 22, 145 ЗК України про недопустимість за чинним законодавством набуття позивачем, як іноземним громадянином, право власності на землі сільськогосподарського призначення.

Згідно до ч.1 с.26 Конституції України, іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах користуються тими самими правами, і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як й громадяни України за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземні громадяни за нормою ч.ч.2, 3, 4 ст.81 ЗК України можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населеного пункту у разі прийняття спадщини, але землі сільськогосподарського призначення прийняті у спадщину протягом року підлягаються відчуженню,

Із державного акту про право приватної власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею. 0,25 га, передану для обслуговування та будівництва житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 вбачається, що під будівлями перебуває 0,09 га - решта 0,16 га рілля, землі сільськогосподарського призначення за нормою ч.2 ст.22, ч.1 ст.38 ЗК України.

Колегія не приймає до уваги посилання позивача про набуття ним права власності на земельну ділянку площею 0,25 га на підставах ст..ст. 6, 30 ч.1 ЗК України (1992 року) у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, враховуючи, що на день укладання договору дарування земельна ділянка не перебувала у власності ОСОБА_8, та те, що спір підлягає вирішуванню за нормами ЗК України (2001 року).

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, колегія вирішила свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 грудня 2007 року видане Зміївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 в частині спірної земельної ділянку визнати частково недійсним, визнати право ОСОБА_3 на спадщину, в порядку спадкування спірної земельної ділянки за правилом п.1 ч.1 ст.549 ЦК України, а рішення районного суду про відмову у позові змінити.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 травня 2013 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 грудня 2003 року, видане Зміївською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 в частині спадкування після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 земельної ділянки площею 0, 25 га у с.АДРЕСА_1

Визнати право ОСОБА_3 на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,25 га на території Геніївської сільської ради АДРЕСА_1 наданої для обслуговування та будівництво житлового будинку і господарських будівель у рівних частках з ОСОБА_4.

В решті це рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді