Постанова № 32457657, 12.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року 810/3152/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання: Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Атаманчук О.О.,

представника відповідача - Новогребельської І.М.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпохлорид» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

17 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпохлорид» (ТОВ «Гіпохлорид», товариство) із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004641504 від 3 червня 2013 року.

Зазначали, що ними було дотримано вимоги податкового законодавства при укладанні та здійсненні господарських операцій із контрагентами, а порушення податкового законодавства останніми не є підставою для позбавлення ТОВ «Гіпохлорид» права на відшкодування відповідних сум податку на додану вартість. Наголошували, що мають усі необхідні первинні документи та податкові накладні, які супроводжують відповідні види операцій, а податкове законодавство передбачає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку - не підтвердження податковими накладними.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, наголошувала, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми завищення бюджетного відшкодування, донарахування податкових зобов'язань та стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, виходячи із такого.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпохлорид» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 24 вересня 2010 року (а.с.95-98), перебуває на обліку у Білоцерківській ДПІ, тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: забір, очищення та постачання води; виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; технічні випробування та дослідження.

Як видно з Акта, на підприємстві у період з 14 по 20 травня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Гіпохлорид» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах за лютий 2013 року, за висновками якої, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги п.198.6 ст.198,п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2013 року на 199956 грн.

На підставі цього Акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0004641504 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 199956 грн. і штрафні санкції у сумі 49989 грн.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача та відповідача судом встановлено, що йдеться про три наступні окремі групи порушень податкового законодавства.

1. Умисне розділення податкової накладної (на дві) з метою уникнення реєстрації відповідної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою такого висновку стали податкові накладні, виписані ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД» від 18 липня 2011 року за №65 на суму 514969,75 грн. (ПДВ 85828,29 грн.) та №651 на суму 514969,75 грн. (ПДВ 85828,29 грн.) згідно договору №9/03-11 СП від 24 березня 2011 року (а.с.61), так як податкові накладні виписані в один день, на підставі видаткової накладної №48 від 18 липня 2011 року та суми, зазначені в них, дорівнюють одна одній.

2. Включення до податкового кредиту за серпень 2011 року податкових накладних, оформлених із порушенням порядку їх заповнення (№54 від 25 березня 2011 року, №1 від 1 серпня 2011 року по контрагенту ТОВ «Агрогазсеріс») - податкові накладні не скріплені печаткою.

3. Завищення сум податкового кредиту, у зв'язку із недекларуванням податкових зобов'язань по господарським операціям із ТОВ «Гіпохлорид» деякими його контрагентами.

Щодо першого висновку.

Так, між ТОВ «Гіпохлорид» та ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД» укладено договір поставки обладнання №9/03-11СП від 24 березня 2011 року, за яким Виконавець (ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД») зобов'язаний виготовити, змонтувати і виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання для виробництва гіпохлориту натрію, а Замовник (ТОВ «Гіпохлорид») - прийняти та оплатити обладнання та послуги у повному обсязі (а.с.61-64).

На підтвердження фактичного отримання (виконання) послуг/робіт ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД» позивачем надані належним чином засвідчені копії договору №9/03-11СП, додаткової угоди, специфікації щодо обладнання (а.с.61-71), рахунок на оплату №310 від 7 липня 2011 року у сумі 514969,75 грн. (ПДВ 85828,29 грн.), рахунок на оплату №323 від 15 липня 2011 року у сумі 514969,75 грн. (ПДВ 85828,29 грн.) (а.с.71-71), податкова накладна №651 від 18 липня 2011 року (а.с.59), податкова накладна №65 від 18 липня 2011 року (а.с.60), платіжне доручення №54 від 15 липня 2011 року на суму 1029939,50 грн. (а.с.128), видаткова накладна № 48 від 18 липня 2011 року (а.с.130).

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що оплата здійснювалась у відповідності із умовами договору, планом поставки обладнання та на підставі отриманих від контрагента двох рахунків на оплату, а тому контрагентом ТОВ «Гіпохлорид» було виписано дві податкові накладні.

Судом встановлено, що товарність та реальний характер господарської операції із ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД» податковим органом під сумнів не ставиться, зауваження щодо оформлення первинних документів - відсутні, порушень у їх оформленні податковим органом не встановлено. Натомість представник Інспекції підкреслила, що така операція підлягала супроводженню однією податковою накладною від 18 липня 2011 року на загальну суму 1029939,50 грн. та, відповідно, реєстрації цієї податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За нормами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України закріплено, що Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Отже, обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у липні 2011 року підлягали накладні, у яких сума податку на додану вартість становила понад 100 тисяч гривень.

У судовому засіданні було оглянуто оригінали податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД», датовані 18 липня 2011 року, їх копії залучені до матеріалів справи. Так, сума податку на додану вартість у цих накладних становить 85828,29 грн., тобто є такою, яка, враховуючи дати їх оформлення, не тягне обов'язкової реєстрації податкових накладних у згаданому реєстрі.

Факт нереєстрації накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами визнається.

Також суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані контрагентом позивача ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД», містять усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, метою запровадження реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є певний контроль за відповідними господарськими операціями платників податків.

У той же час, законодавство передбачає, що податкова накладна може складатися на кожне повне або часткове постачання товарів (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Нормативні приписи не містять чіткого врегулювання випадків такого повного або часткового постачання (не визначено, що поставки повинні бути у різні дні або різної продукції, кількості, вартості тощо).

Тобто, за таких обставин законодавство містить варіативність щодо оформлення кількості податкових накладних.

Також судом встановлено та не заперечувалося податковим органом те, що позивач суму податку на додану вартість за вказаним договором сплатив до відповідного бюджету у повному розмірі.

Представник ДПІ у судовому засіданні не змогла назвати норму податкового законодавства, яку порушив позивач при отриманні двох (а не однієї) податкових накладних від свого контрагента.

Крім того, у спірному випадку необхідно враховувати положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, якими встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Отже, податкові накладні від 18 липня 2011 року, виписані позивачу ТОВ «СУАП ПРОМТЕХВОД», містять усі необхідні реквізити; зважаючи на суму податку на додану вартість, вказану у них, не підлягали на час їх оформлення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних; складання двох таких накладних законодавством не заборонено; враховуючи сплату товариством відповідного податку та неможливість зазначити податковим органом, яку саме норму податкового законодавства порушив позивач при отриманні двох податкових накладних від свого контрагента, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у цій частині вимог.

Щодо другого блоку порушень.

Як з'ясовано під час судового розгляду, між ТОВ «Гіпохлорид» та ТОВ «Агрогазсервіс» у березні 2011 року укладено договір постачання гіпохлориту натрію №11 від 21 березня 2011 року (а.с.51). На підтвердження факту виконання умов договору №11 позивачем надані суду належним чином засвідчені копії наступних документів: податкова накладна №54 від 25 березня 2011 року на суму 48274,38 (ПДВ 8045,73) (а.с.49), товарно-транспортні накладні №00576, №00577 від 30 березня 2011 року (а.с.55-56), накладна №3003/4 (а.с.57), платіжне доручення №20 від 25 березня 2011 року (а.с.58); податкова накладна №1 від 1 серпня 2011 року на суму 48398,58 грн. (ПДВ 8066,43) (а.с.50), товарно-транспортні накладні №01926 та №01927 від 1 серпня 2011 року (а.с.120-121), накладна №0108/2 від 1 серпня 2011 року (а.с.123), рахунок №0108/2 від 1 серпня 2011 року (а.с.122).

У судовому засіданні представник позивача наполягав, що твердження Інспекції про неналежне оформлення вищевказаних податкових накладних не відповідає дійсності та надав суду для огляду оригінали таких податкових накладних (а.с.49-50), скріплені печаткою ТОВ «Агрогазсервіс».

Представник Інспекції у судовому засіданні зазначав, що товарність господарської операції не заперечується, але під час перевірки працівниками податкової інспекції виявлені податкові накладні, які не оформлені належним чином, у зв'язку з чим відповідні суми податку на додану вартість неправомірно включені до податкового кредиту. Копії таких податкових накладних оглянуто та долучено до матеріалів справи (а.с.188-189).

Надаючи правову оцінку такому порушенню суд зазначає, що пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Такий реквізит є обов'язковим.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (пункт 201.10 цього кодексу).

Суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна відноситься до податкового кредиту у випадку якщо вона містить всі реквізити, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що під час перевірки у підприємства були в наявності примірники таких накладних із печаткою та без печатки. Податковим органом було звернено увагу саме на останні та знято із них копії. Також представник ТОВ «Гіпохлорид» зазначила, що примірники без печатки надавалися контрагентом, ймовірно, засобами факсимільного зв'язку, а у подальшому було надано відповідні оригінали із печаткою. Скарги щодо надання податкової накладної без печатки - відсутні.

Суд констатує, що наявність печатки на податковій накладній є імперативною вимогою, норми податкового законодавства не містять відступів від цього положення, у тому числі не передбачають можливості надання спочатку примірника без печатки, а у подальшому - із нею.

Факт наявності у платника податку податкових накладних, у яких відсутній обов'язковий та суттєвий реквізит таких накладних, незважаючи на отримання у подальшому податкових накладних оформлених належним чином, підтвердився у ході судового розгляду та дає підстави погодитись із твердженням податкового органу про неможливість включення сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, оформлених із порушенням порядку заповнення, до податкового кредиту.

Тому суд, у цій частині, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.

Щодо третьої групи порушень.

Як видно із Акта перевірки та підтверджено представником ДПІ у судовому засіданні, підставою висновків про порушення позивачем приписів законодавства у цій частині позову стало виявлення недекларування податкових зобов'язань наступними контрагентами позивача: ТОВ «ВМБ-ГРУП», Проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при відділі містобудування, архітектури та ЖКГ Білоцерківської райдержадміністрації, ДП «Київське обласне дорожнє управління», ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ФОП ОСОБА_3, які не задекларували свої податкові зобов'язання.

Судом з'ясовано, що позивач здійснював господарські операцій із зазначеними контрагентами та на підтвердження реальності таких угод надав:

- стосовно ТОВ «ВМБ-ГРУП»:

договір про виконання підрядних робіт №1010/1-11 від 10 жовтня 2011 року, за умовами якого Замовник (ТОВ «Гіпохлорид») доручає, а Підрядник (ТОВ «ВМБ-ГРУП») приймає на себе зобов'язання виконати з додержанням нормативних документів улаштування камер прямокутних залізобетонних для обслуговування місць врізки в діючі водоводи(а.с.76-78); податкову накладну №06 від 18 листопада 2011 року на суму 9189,97 (ПДВ 1531,66 грн.) (а.с.74), податкову накладну №07 від 30 листопада 2011 року на суму 22033,07 грн. (ПДВ 3672,18 грн.) (а.с.75), акт приймання виконаних робіт №4 за листопад 2011 року (а.с.79-80), платіжне доручення №228 від 18 листопада 2011 року на суму 160000 грн. (а.с.132), платіжне доручення №91 від 91 лютого 2012 року на суму 20000 грн. (а.с.135), платіжне доручення №111 від 28 березня 2012 року на суму 2129,72 грн. (а.с.137);

- щодо проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при відділмістобудування, архітектури та ЖКГ Білоцерківської райдержадміністрації:

договір, податкову накладну №10 від 4 серпня 2011 року на суму 91,36 грн. (ПДВ 15,23 грн.) (а.с.42), рахунок №501 від 3 серпня 2011 року (а.с.45), акт виконаних робіт №64 від 4 серпня 2011 року (а.с.46), платіжне доручення №76 від 4 серпня 2011 року (а.с.47, 145);

- стосовно філії «Білоцерківське районне державне управління «Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України»:

договір підряду на виконання робіт (влаштування твердого покриття площадки) №18 від 22 вересня 2011 року (а.с.35-36); акт прийняття виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с.43-44), податкову накладну №60 від 30 вересня 2011 року на суму 48000 (ПДВ 8000 грн.) (а.с.43), платіжне доручення №141 від 2 вересня 2011 року на суму 18000 грн. (а.с.154), платіжне доручення №127 від 19 вересня 2011 року на суму 30000 грн. (а.с.155);

- щодо ФОП ОСОБА_3:

договір надання послуг №05/10 від 5 жовтня 2011 року (а.с.38); акт приймання виконаних робіт за листопад 2011 року (а.с.39-41), податкову накладну №7 від 30 листопада 2011 року на суму 21000 (ПДВ 3500 грн.) (а.с.37); платіжне доручення №245 від 29 грудня 2011 року на суму 21000 грн. (а.с.151).

Суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Суд підкреслює, що саме по собі порушення податкового законодавства контрагентами підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Крім того, суд зазначає, що виявлення розбіжностей при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не є самостійною підставою не включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого за наслідками договірних зобов'язань із такими контрагентами.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами.

Позивачем надано належно оформлені податкові накладні та первинні документи по господарським операціям із вказаними вище контрагентами, що підтверджують реальний характер угод; під час перевірки податковим органом не було встановлено безтоварності таких операцій, зауважень щодо оформлення первинної документації також не має; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не надані.

Тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Отже, у підсумку, позов підлягає частковому задоволенню, а саме - щодо першого та третього блоку стверджуваних податковим органом порушень; а у частині позовних вимог стосовно донарахування податку на додану вартість по договору позивача із ТОВ «Агрогазсервіс» суд приходить до висновку про їх необгрунтованість та відмовляє у задоволенні таких вимог.

Виходячи із розрахунку до податкового повідомлення-рішення, сума завищення бюджетного відшкодування із податку на додану вартість складає 199956 грн. (з якої 16112,16 грн. сума ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Агрогазсервіс»), розмір застосованих штрафних санкцій - 25%, що становить 49989 грн.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, за виключенням операцій із ТОВ «Агрогазсервіс», сума податку на додану вартість по яким складає 16112,16 грн. (8045,73 грн. та 8066,43 грн.), то суд віднімає від основного розміру нарахованих платежів по податку на додану вартість вказану вище суму (199956 - 16112,16), різниця становить 183843,84 грн.

Сума штрафних санкцій, у частині відмови, вирахувана шляхом множення суми основного платежу по податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ «Агрогазсервіс» на розмір штрафних санкцій - 25% (16112,16 *25%) та складає 4028,04 грн.

Таким чином, сума зобов'язань із податку на додану вартість, нарахована податковим повідомленням-рішенням №0004641504, яка не знайшла свого підтвердження, становить 183843,84 грн. за основним платежем (199956-16112,16) та 45960,96 грн. за штрафними санкціями (49989-4028,04), загалом - 229804,8 грн. Саме в частині такої суми оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів у частині позову, яка підлягає задоволенню, правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано. Оскільки частина позовних вимог, яка підлягає задоволенню, охоплює сплачену суму судового збору, то судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача повністю.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0004641504 від 3 червня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 229804 (двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 80 коп., з яких: 183843,84 грн. - за основним платежем; 45960,96 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпохлорид» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 липня 2013 р.