Постанова № 32457626, 03.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р. Справа № 804/7162/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представників позивача представника відповідача Богданова О.І., Дорохової О.В., Ескіної О.А., Станіславчук І.В Гагарського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Енергопростір» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, в якій просить, з урахуванням уточнень від 01.07.2013 р., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. №0000422202, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська, яким збільшено суму грошового зобов'язання TOB «БК Енергопростір» по податку на додану вартість на 218 822,05 грн., з яких 176 276,20 грн. - основний платіж, 42 545,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції, - в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. №0000432202, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська, яким збільшено суму грошового зобов'язання TOB «БК Енергопростір» по податку на прибуток на 257 499 грн., - частково в сумі 245 343 грн., з яких 201 791 грн. - сума податку, 43 552 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 30.01.2013 № 265/22-2/35323619 товариства з обмеженою відповідальністю «БК Енергопростір» 21.02.2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000162202 про збільшення податкового зобов'язання позивача по сплаті податку на додану вартість на 644 036,05 грн. (516 447,20 грн. - основний платіж, 127 588,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 р. №0000152202 про збільшення грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на 257 500 грн. (211 516 грн. - основний платіж, 45 984 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження позивач звертався до Державної податкової служби у Дніпропетровської області зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.

В скарзі позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162202, яким збільшено суму грошового зобов'язання скаржника по податку на додану вартість на 644 036,05 грн., - в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення №0000152202., яким збільшено суму грошового зобов'язання скаржника по податку на прибуток на 257 500 грн., - частково в сумі 245 344 грн., з яких 201 791 грн. - сума податку, 43 553 грн. - штрафні санкції.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 30.04.2013 р. №1936/10/10-25 «Про результати розгляду первинної скарги» скарга позивача задоволена частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення №0000152202 в частині 1 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення №0000162202 - в частині 425 214 грн. донарахованої суми податку на додану вартість (340 171 грн. - основний платіж, 85 043 грн. - штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

25 червня 2013 року відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення по тим же донарахованим сумам грошових зобов'язань: №0000422202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по ПДВ на 218 822,05 грн., з яких 176 276,20 грн. - основний платіж, 42 545,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000432202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на 257 499 грн.

В Акті перевірки, на підставі якого винесені вищевказані податкові повідомлення рішення, відповідачем зроблені висновки, що позивачем в порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі ПК України) завищені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в деклараціях з податку на прибуток на суму 850 729 грн.; в порушення п. 198.1 ст.198 ПК України сума ПДВ у розмірі 170 145 грн. безпідставно віднесена позивачем до податкового кредиту; товарно-транспортні накладні до перевірки позивачем не пред'явлені; завищено позивачем податковий кредит в сумі 6 091,67 грн. внаслідок проведення нікчемного правочину.

З висновками Акту перевірки позивач не погоджується та просить скасувати податкові повідомлення-рішення, що були винесені на підставі останнього.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, позовні вимоги просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача, просив відмовити у їх задоволенні та додатково пояснив, що згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.8 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 26.12.2012 № 918 «Про проведенні документальної планової виїзної перевірки TOB «БК Енергопростір», з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. відповідно до затвердженого плану перевірки було проведено перевірку ТОВ «БК Енергопростір».

Позивач був проінформований про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 27.12.2012 р. №264 і наказом на проведення документальної перевірки від 26.12.2012 р. № 918. Повідомлення та копію наказу вручено головному бухгалтеру ТОВ «БК Енергопростір».

Щодо послуг TOB «Автобудпартнер» та TOB «Вітек «Інтернешнл» з перевезення вантажів, то перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 138.2 статті 138 та 198.1 статті 198 ПК України а саме: включення до витрат податкового кредиту з ПДВ вартості послуг TOB «Автобудпартнер» (перевезення шлаків відвального та відсіву) та TOB «Вітек Інтернешнл» (перевезення шлаку) товарно-транспортні накладні в підтвердження яких платником податків для перевірки не пред'явлені, витрати будівельної компанії за даним порушенням зменшені податковою інспекцією на 850 729 грн., податковий кредит з ПДВ - на 170 145 грн.

За умовою пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснені платником податку витрати, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Представник відповідача посилається на ст. 47 Статуту автомобільного транспорту, якою передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні які є основними транспортними документами, що визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткуванні їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі шляхових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру.

Як встановлено пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Представник відповідача зазначає, що ТТН на перевірку позивач не надавав, у зв'язку з чим не міг підтвердити факт правовідносин з контрагентами.

Щодо господарських операцій із ПП «Восток», то представник відповідача зазначив, що податкова інспекція отримала від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська акт позапланової виїзної перевірки ПП «Восток» за період з 01.08.2011 р. по 31.03.2012 р. та зробила висновок про нереальність господарських операцій позивача з даним підприємством, у зв'язку з тим, що у ПП «Восток» відсутні матеріальні ресурси, (основні засоби, складські приміщення, транспорт тощо) для здійснення господарської діяльності; отримані пояснення (протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 07.06.2012), які не розкривають суті та змісту проведених ПП «Восток» операцій, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого виду діяльності; укладені ПП «Восток» у серпні 2011 року правочини з покупцями, в тому числі і з позиваечм на суму ПДВ 6 091,67 грн., визнані зустрічним актом нереальними та такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчиненими удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Податковий кредит з ПДВ позивача за даним порушенням зменшений на 6 091,67грн., за висновком Акту до витрат відповідні суми по взаємовідносинах із ПП «Восток» скаржником не відносились.

Встановлені порушення були зафіксовані в Акті перевірки, та в подальшому були підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про задоволення позову у зв'язку з нижченаведеним.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.8 ПК України від 02 грудня 2010 р., наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 26.12.2012 р. № 918 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «БК Енергопростір», з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., відповідно до затвердженого плану перевірки, було проведено перевірку ТОВ «БК Енергопростір».

Позивача було проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 27.12.2012 р. №264 і наказом на проведення документальної перевірки від 26.12.2012 р. № 918. Повідомлення та копію наказу вручено головному бухгалтеру ТОВ «БК Енергопростір».

Перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1 та п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97); п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п.п. 135.5.15 п.135.5 ст. 135, п. 137.10 ст.137.п.п. 139.1.3 п.139,1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 211 516 грн., в т.ч. за:

IV квартал 2010 року на суму 9143 грн.;

I квартал 2011 року на суму 582 грн.;

II квартал 2011 року на суму 11270 грн.;

IV квартал 2011 року на суму 15736 грн.;

1 квартал 2012 року - 116914 грн.;

II квартал 2012 року - 16 908 грн.;

III квартал 2012 року - 4 0963 грн.

Порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п з) п. 184.1 п. 184.5 ст. 184, п. 198.1 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 ПК України; п. 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 №228/253 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 28.08.1996 р. за №483/1508, ч.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України ТОВ «БК Енергопростір» - заниження податку на додану вартість на загальну суму 516 447,21 грн. в тому числі по періодах:

серпень 2011 року - 6091,67 грн.; січень 2012 року - 348010,53 грн.; лютий 2012 року - 86366,67 грн.; березень 2012 року - 30863,33 грн.; квітень 2012 року - 2175 грн.; червень 2012 року - 5000 грн.; липень 2012 року - 20555,55 грн.; серпень 2012 року - 10287,97 грн.: вересень 2012 року - 7096,48 грн.

Порушення вимог п. 19.2 ст.19, ст. 17, п.8.1 ст.8. з урахуванням п.п.6.3.2, 6.3.3(е), п. 6.3 ст.6, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168., п.п.171.2 (а) ст. 171. п.176.2 (а) ст.176 з урахуванням п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України, п.4 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, в результаті чого позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки був складений Акт від 30.01.2013 р. №265/22-2/35323619 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «БК Енергопростір» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р."

На підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 30.01.2013 р. № 265/22-2/35323619 товариства з обмеженою відповідальністю «БК Енергопростір» 21.02.2013 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000162202 про збільшення податкового зобов'язання позивача по сплаті податку на додану вартість на 644 036,05 грн. (516 447,20 грн. - основний платіж, 127 588,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 р. №0000152202 про збільшення грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на 257 500 грн. (211 516 грн. - основний платіж, 45 984 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В порядку адміністративного оскарження позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровської області зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.

В скарзі позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162202, яким збільшено суму грошового зобов'язання скаржника по податку на додану вартість на 644 036,05 грн., - в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення №0000152202, яким збільшено суму грошового зобов'язання скаржника по податку на прибуток на 257 500 грн., - частково в сумі 245 344 грн., з яких 201 791 грн. - сума податку, 43 553 грн. - штрафні санкції.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровської області від 30.04.2013 №1936/10/10-25 «Про результати розгляду первинної скарги» скарга позивача задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000152202 в частині 1 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення №0000162202 - в частині 425 214 грн. донарахованої суми податку на додану вартість (340 171 грн. - основний платіж, 85 043 грн. - штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

25 червня 2013 року відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення по тим же донарахованим сумам грошових зобов'язань №0000422202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по ПДВ на 218 822,05 грн., з яких 176 276,20 грн. - основний платіж, 42 545,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000432202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на 257 499 грн.

В Акті перевірки зроблено висновок, що позивачем в порушення п.138.2 ст.138 ПК України завищені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в деклараціях з податку на прибуток на суму 850 729 грн.

В акті перевірки вказано, що позивачу надані послуги з перевезення вантажів на підставі 3-х договорів:

- договір від 06.02.2012 № ТУ-06;

- договір від 28.05.2012 № ТУ-16;

- договір від 28.05.2012 № КП-24,

які укладені з TOB «Автобудпартнер», на загальну суму 974 074 грн. (811 729 грн. - без ПДВ, 162 345 грн. - ПДВ). Також позивачу надавалися послуги з перевезення вантажів на підставі договору від 14.12.2011р. № 10/11, укладеному з TOB «Вітек Інтернешнл Транспорт» на суму 46 800 грн. (39 000 грн. - без ПДВ, 7 800 грн. - ПДВ).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідачем не наведено будь-яких доказів щодо відсутності як фактичного здійснення господарських операцій позивача за договорами з TOB «Автобудпартнер» та TOB «Вітек Інтернешнл Транспорт», так і щодо відсутності змін майнового стану позивача у зв'язку з цими операціями.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що в порушення п. 198.1 ПК України сума ПДВ у розмірі 170 145 грн. безпідставно віднесена позивачем до податкового кредиту.

З даним твердженням суд погодитися не може у зв'язку з наступним.

Вказана сума складається з наступних сум ПДВ: 162 345 грн. - послуги з перевезення вантажів на підставі договорів, укладених з TOB «Автобудпартнер», на загальну суму 974 074 грн. (811 729 грн. - без ПДВ, 162 345 грн. - ПДВ); 7 800 грн. - послуги з перевезення вантажів на підставі договору від 14.12.2011 № 10/11, укладеному з TOB «Вітек Інтернешнл Транспорт» на суму 46 800 грн. (39 000 - без ПДВ, 7 800 - ПДВ).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за договорами з TOB «Автобудпартнер» та TOB «Вітек Інтернешнл Транспорт», є належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідачем не наведено будь-яких доказів щодо наявності законних підстав для збільшення податкового зобов'язання позивача по господарським операціям за вказаними договорами.

Відповідач стверджує, що товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) до перевірки не пред'являлися, на підприємства TOB «Автобудпартнер» та TOB «Вітек Інтернешнл Транспорт» направлені запити про надання ТТН.

Твердження про ненадання ТТН до перевірки не відповідають дійсності. Всі ТТН, згідно яких позивачу були надані послуги з перевезення вантажів TOB «Автобудпартнер» та TOB «Вітек Інтернешнл Транспорт», були надані посадовим особам відповідача в повному обсязі, однак не були враховані при перевірці.

Крім того, у відповіді ДПІ від 18.02.2013 р. №3696/10/22-2 на заперечення позивача до Акту перевірки вказано, що під час проведення перевірки ревізори неодноразово звертались до позивача із вимогою надати первинні документи, зокрема, ТТН. Проте до кінця перевірки, як стверджує відповідач, зазначені документи так і не надані. Однак будь-яких доказів звернення до позивача з вимогою про надання ТТН у відповіді ДПІ не наведено.

Згідно з абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Акт перевірки отримано позивачем 06.02.2013 засобами кур'єрської доставки, заперечення до акту перевірки подано 12.02.2013

До заперечення позивач повторно надав завірені копії ТТН підприємств TOB «Автобудпартнер» та TOB «Вітек Інтернешнл Транспорт», а також реєстр завірених копій ТТН.

Однак при прийнятті відповідачем рішення за результатами перевірки надані позивачем ТТН взяті до уваги не були всупереч вказаним нормам ПК України.

Твердження відповідача щодо ненадання позивачем під час перевірки необхідних документів, зокрема ТТН, спростовується також відсутністю акта, який повинен бути складений перевіряючими у відповідності до п.85.6. ст.85 ПК України.

В акті перевірки є посилання на порушення п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи (затверджено спільним наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996. №228/253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996. за № 483/1508).

Однак зазначений наказ від 07.08.1996 №228/253 про затвердження Інструкції був скасований спільним наказом вказаних міністерств від 03.11.2006 р. № 507/1059.

Крім того, до його скасування наказ від 07.08.1996 р. №228/253, відповідно до висновків Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68, було виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів.

Таким чином, посилання в Акті перевірки на порушення позивачем вимог вказаної Інструкції, яка на момент перевірки втратила чинність, є незаконним.

Крім того, договір від 28.05.2012 № КП-24, який укладений з TOB «Автобудпартнер», є договором поставки (поставка будівельних матеріалів - відсіву в кількості 5 040 тон на загальну суму 239 549 грн., в т.ч. ПДВ - 39 924,83 грн.), а не договором перевезення вантажів, як це вказано в Акті перевірки.

Позивачем на вимогу суду надані копії договорів генпідряду, акти виконаких робіт за формою КБ-2, фотографії споруджуваних об'єктів - автозаправочних станцій, які свідчать про дійсність виконаних робіт за договорами, які укладені з ТОВ "Автобудпартнер" та ТОВ "Вітек Інтернешнл Транспорт" і підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також в Акті перевірки відповідач зазначив щодо завищення позивачем податкового кредиту в сумі 6 091,67 грн. внаслідок проведення нікчемного правочину.

В Акті також зазначено, що підставою для висновку щодо нікчемності правочину, укладеного позивачем з ПП «Восток», є акт позапланової виїзної перевірки ПП «Восток» від 06.09.2012 р. №1301/221/30228888, складений ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

В даному акті зазначено, що правочини, укладені ПП «Восток» з покупцями, мають ознаки нікчемності відповідно до ч. 1, 4, 5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів, що договір, який був укладений між позивачем та ПП «Восток», визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака (специфічна мета) - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували те, що укладання договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ПП «Восток», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети не встановлювалась.

Отже, доводи відповідача про те, що вказаний правочин суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, є безпідставними, оскільки зібраними під час розгляду справи доказами вони не підтверджуються.

Крім того, вищевказані доводи відповідача сформовані на підставі акта позапланової виїзної перевірки ПП «Восток» від 06.09.2012 №1301/221/30228888, складеного ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська.

Інформація, що викладена у акті перевірки від 06.09.2012 №1301/221/30228888, була фактично переписана відповідачем в Акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

ПК України визначає функції органів державної податкової служби (ст.19) та відповідно до функцій їх права (ст.20).

Вказані норми ПК України не надають право органам державної податкової служби надавати будь-яку правову оцінку цивільно-правовим договорам, які укладені платниками податків в процесі здійснення господарської діяльності, в результаті чого для платників податків настають негативні наслідки у вигляді донарахування сум податків та штрафних санкцій.

Таким чином, висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту в сумі 6 091,67 грн. внаслідок проведення нікчемного правочину не грунтується на законі та зроблений посадовими особами ДПІ з перевищенням своїх повноважень.

Згідно з п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічний принцип презумпції правомірності рішень платника податків містить п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 ПК України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що протягом судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 94 КАС України, присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" судові витрати у розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 21.02.2013 року №0000162202 та від 25.06.2013 року №0000422202.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 21.02.2013 року №0000152202 та від 25.06.2013 року №0000432202 в частині основного платежу - 201 791 грн. та штрафних санкцій - 43 553 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" судові витрати у розмірі 2 294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 05 липня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 05 липня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник