Ухвала суду № 32457169, 11.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Справа № 25119/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЗатолочного В.С.,суддів при секретаріГулида Р.М., Шавеля Р.М., Корнієнко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» (далі - Позивач, ТОВ «ІТС-Україна») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтований тим, що за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року відповідачем 25.02.2009 року складено акт № 292/34/23-01/32484309.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №000812300/0/5198, №0000062200/0/5240 та №0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335 від 10.03.2009 року.

На думку позивача, у відповідача відсутні підстави для висновків про порушення, вказані у згаданому акті, а також не наведено жодних посилань на будь-які первинні документи позивача чи на детальний аналіз показників його декларацій про прибуток у порівнянні із переліком наявних первинних документів.

Висновки податкового органу позивач спростовує тим, що директору позивача виплачувалась заробітна плата у формі посадового окладу. Тому правомірно включено до валових витрат повна сума такої заробітної плати за вересень 2007 року та витрат на загальнообов'язкове соціальне страхування, нарахованих на таку заробітну плату.

Крім того, позивач мав право на віднесення витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат у 2-му кварталі 2007 року в загальній сумі 44675 грн., в 3-му кварталі 2007 року 71247 грн., в 4-му кварталі 2007 року 71910 грн., що перебільшує фактичні суми таких витрат, здійснених позивачем у таких звітних періодах та наведених в акті відповідача.

Позивач також вказує, що законодавство не пов'язує право платника податку на виникнення валових витрат із доказуванням зв'язку здійснених ним витрат із веденням господарської діяльності, тобто із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а прямо дозволяє включати до складу валових витрат видатки на придбання товарів (робіт, послуг) за готівку лише по факту їх оплати. Єдиною та достатньою підставою для включення позивачем вартості будь-яких товарів та послуг до валових витрат є наявність документа, який засвідчує факт отримання ним таких товарів чи результатів робіт (послуг).

Необхідність надання будь-яких додаткових документів (накладних, чи актів виконаних робіт або використання матеріалів) суперечить нормам чинного законодавства.

Позивач також зазначив, що сім працівників позивача у жовтні 2007 року перебували в службовому відрядженні в Республіці Польща з метою участі в виробничому семінарі, організованому фірмою «ІТS Sр. Z о.о.», де ці працівники проживали у готелі протягом 3-х діб, за що виписано один рахунок із зазначенням лише прізвища директора. Перебування сімох працівників позивача у службовому відрядженні у жовтні 2007 року підтверджувався запрошеннями приймаючої сторони та належно оформленими посвідченнями про відрядження на кожного працівника, в яких містились відмітки про їх прибуття та вибуття, а також копіями закордонних паспортів цих працівників із відмітками про перетин ними кордонів України та Республіки Польща. Факт проживання підтверджувався єдиним рахунком готелю, оформленим згідно законодавства Республіки Польща, а тому сукупність всіх цих документів однозначно підтверджує факт проживання сімох працівників позивача в готелі, внаслідок чого включення до валових витрат і загальної вартості цього ж проживання було повністю правомірним.

В п. 3.7. акту вказано, що позивач не утримав і не сплатив податок з доходів виплачуваних на користь нерезидента за ІІ-ІV квартали 2007 року, як оплата вартості фрахту в сумі 31525,12 грн. із посиланнями на п. 13.5. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, фірмою «ІТS Sр. Z о.о.» надано позивачу належним чином оформлені довідки про її місцеперебування, а саме довідки від 29.12.2004 року, від 04.01.2006 року, від 16.01.2007 року, від 21.12.2007 року, від 17.12.2008 року та від 26.02.2009 року, які за терміном своєї дії охоплюють 2000 - 2009 роки, й зокрема 2007 рік, та які неодноразово пред'являлись відповідачу при здійсненні ним податкового контролю. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на неврахуванні згаданих вище довідок, а тому є повністю протиправними вимоги щодо сплати позивачем податку на фрахт з вартості транспортних послуг, оплачених цьому нерезиденту. Відповідачем також не враховані судові рішення господарського суду Львівської області, якими зокрема досліджувалось питання сплати податку на фрахт із доходів, виплачених позивачем тій самій фірмі «ІТS Sр. Z о.о.», про правомірність неутримання такого податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року позов задоволено частково. Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення рішення відповідача № 0000812300/0/5/98 та № 0000062200/0/5240 від 10.03.2009 року; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення відповідача № 0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року в частині суми податкового зобов'язання 1131,63 грн. (в тому числі: за основним платежем 377,21 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 754,42 грн.); визнано протиправним і скасовано рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335 від 10.03.2009 року.

Постанова суду обґрунтована тим, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження порушення законодавства з боку позивача, зазначені відповідачем в акті перевірки.

Не погодившись з даним судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив Відповідач, який в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем до складу валових витрат віднесено витрати на товарно-матеріальні цінності, використані для невиробничих потреб, витрати, які не підтверджені первинними документами. Також встановлено завищення задекларованих позивачем витрат на оплату праці за вересень 2007 року в сумі 4069 грн. крім того, позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів. Позивач до складу валових витрат відніс витрати на відрядження, не підтверджені документально. Відповідач зазначає, що встановлені факти віднесення будматеріалів та запчастин, придбаних за готівку працівниками підприємства та списаних з-підзвіту безпосередньо в бухгалтерському обліку на інші операційні витрати без оприбуткування на рахунках товарно-матеріальних цінностей та підтверджуючих документів про використання їх на виробництві чи поліпшенні основних фондів. Тому, на думку ДПІ, суд безпідставно скасував оскаржувані повідомлення-рішення. Відповідач просить скасувати постанову суду від 30.03.2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

25.02.2009 року відповідачем за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року складено акт № 292/34/23-01/32484309, у висновках вказано про порушення позивачем:

1) п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.4.8 п. 5.4., п.п. 5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30582,00 грн.

2) п. 1 ст. 1, п.п. 3.1.3. п. 3.1., п. 3.4. ст. 3, п.п. 4.2.1. п.п. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1. п.п.8.1.4. п. 8.1. ст. 8, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних в розмірі 552,55 грн.

3) пунктів 3.1., 7.49 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» в частині неправомірного використання коштів на господарські потреби в сумі 2137,70 грн.

4) пункту 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок з фрахту в сумі 31525,12.

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 000062200/0/5240, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 94575,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31525,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 63050,00 грн.

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000641730/0/5195, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 1978,31 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 552,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1425,76 грн.

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000812300/0/5198, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 45873,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 30582,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15291,00 грн.

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 2137,70 грн.

Оцінюючи законність оскаржуваних позивачем повідомлень-рішень, суд першої інстанції дав їм належну оцінку із правильним застосуванням положень матеріального права.

Зокрема, окружний суд вірно зазначив, що відповідачем безпідставно вказано, що під час проведення перевірки ТОВ «ІТС-Україна» не представлено довідку про місце проживання чи місцезнаходження для цілей оподаткування «ІTS Sp z. o.o.», оскільки відповідно до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом відповідної довідки. Вказана довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. Наявність у відповідача відповідних довідок виданих нерезидентом (в тому числі за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року) підтверджується матеріалами справи.

Лише у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього ж Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Також суд першої інстанції врахував, що рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2004 року, що набрало законної сили, у справі № 5/1433-12/152 за позовом ТОВ «ІТС-Україна» до ДПІ про визнання недійсними актів встановлено, що позивач не був зобов'язаний утримувати податок на фрахт з вартості транспортних послуг, оплачених нерезиденту. Отже вказана обставина, згідно ст. 72 КАС України, не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Тому податкове повідомлення-рішення № 000062200/0/5240 від 10.03.2009 року, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, в частині визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 31525,12 грн., а також за штрафними санкціями в сумі 63050,24 грн. на законних підставах визнано судом першої інстанції протиправним і скасовано, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивачем надані суду декларації з податку на прибуток підприємства за звітні періоди 2007 року і довідку про валові витрати та про їх розшифровку за рахунками бухгалтерського обліку, в якій наведені суми сформованих валових витрат із їх розшифровкою за рядками 04.1, 04.3, 04.4, 04.6, 04.13, 05.3 податкових декларацій, які стосуються порядку формування валових витрат, у їх кореспонденції із рахунками бухгалтерського обліку 11, 281, 81, 82, 6414, 6426, 84, 801, 803, 805, 806, 631, 281, а також оборотно-сальдові відомості за рахунками бухгалтерського обліку 11, 20, 22, 281, 3721, 631, 632, 84, 92, 941, в яких наведено перелік сум витрат та документів, згідно із якими позивачем формувались валові витрати за звітні періоди 2007 року.

Згідно наказу від 28.07.2006 року № 51-к директору позивача виплачувалась заробітна плата в розмірі 6260 грн. у формі посадового окладу, відтак позивачем правомірно включено до валових витрат сума такої заробітної плати за вересень 2007 року та витрат на загальнообов'язкове соціальне страхування, нарахованих на таку заробітну плату.

З таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань» додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток позивача за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2007 року вбачається, що сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на початок 2-го кварталу 2007 року становила 446750 грн., на початок 3-го кварталу 2007 року 712468 грн., на початок 4-го кварталу 2007 року 719098 грн.

Отже окружний суд обґрунтовано зазначив, що позивач вправі був відносити до складу валових витрат видатки на поліпшення основних фондів у 2-му кварталі 2007 року в загальній сумі 44675 грн., в 3-му кварталі 2007 року 71247 грн., в 4-му кварталі 2007 року 71910 грн., в акті відповідача зазначено про фактичне понесення позивачем таких витрат у 2-му кварталі 2007 року в загальній сумі 16351 грн., в 3-му кварталі 2007 року 20310 грн., в 4-му кварталі 2007 року 19737 грн., що не перебільшує граничну суму таких витрат, визначену законом.

Також судом встановлено, що підставою для включення позивачем до складу валових витрат вартості видатків в сумі 378 грн. на заточку пил були квитанції до прибуткових касових ордерів від 13.04.2007 року, від 24.04.2007 року, від 03.05.2007 року, від 11.05.2007 року, від 17.05.2007 року про оплату послуг приватного підприємця ОСОБА_6, додані до відповідних авансових звітів АО-0000030, АО-0000034, АО-0000037, АО-0000040, АО-0000042, а щодо суми 2991 грн. підставою були касові і товарні чеки на будівельні матеріали й деталі від 15.05.2007 року, від 18.05.2007 року, від 11.06.2007 року, від 14.06.2007 року, від 17.07.2007 року, від 26.09.2007 року, від 13.12.2007 року, від 26.12.2007 року, додані до відповідних авансових звітів АО-0000041, АО-0000043, АО-0000054, АО-0000055, АО-0000059, АО-0000069, АО-0000098, АО-0000101.

Пунктом 1.4 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, встановлено, що за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад, так і за місцем відрядження; б) на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером; в) на оплату телефонних рахунків; г) на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо. Документи, що підтверджують вартість таких витрат, проведених за кордоном, оформлюються відповідно до законодавства країни відрядження.

В матеріалах даної справи наявні запрошення приймаючої сторони - фірми «ITS Sp. Z o.o.» та належно оформлені посвідчення про відрядження на кожного працівника, в яких містяться відмітки про їх прибуття та вибуття, а також копії закордонних паспортів цих працівників із відмітками про перетин ними кордонів України та Республіки Польща, додані до відповідних авансових звітів АО-0000076, АО-0000077, АО-0000078, АО-0000079, АО-0000080, АО-0000081 АО-0000082, що фактично підтверджує факт перебування всіх цих сімох працівників позивача у службовому відрядженні у жовтні 2007 року. Крім того, факт їх проживання в готелі підтверджується єдиним рахунком готелю, оформленим згідно законодавства Республіки Польща.

Також у матеріалах даної справи наявні належно оформлені посвідчення про відрядження на двох працівників позивача, в яких містяться відмітки про їх прибуття та вибуття, транспортні квитки, а також єдиний рахунок на проживання у готелі, додані до відповідних авансових звітів АО-0000031, АО-0000032, що фактично підтверджує факт перебування цих працівників у службовому відрядженні в квітні 2007 року в місті Запоріжжя. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що включення позивачем до валових витрат вартості цього проживання було повністю правомірним і що сукупність всіх цих документів підтверджує факти проживання працівників позивача в готелях, внаслідок чого включення позивачем до валових витрат загальної вартості такого проживання було законним.

Суд першої інстанції врахував, що в матеріалах справи наявні видаткові касові ордери від 01.06.2007 року, від 08.10.2007 року та від 18.10.2007 року, а також копії сторінок касової книги за ці дати, із яких є видно, що позивачем не видавались заздалегідь кошти працівникам на службові відрядження у квітні та жовтні 2007 року, а відшкодовувались понесені цими працівниками видатки на такі відрядження вже після їх закінчення.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді різних штрафів.

За перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, та немає будь-яких норм щодо санкцій за неправомірного відшкодування коштів.

Окружний суд вірно зазначив, що позивачем не вчинено перевищення сум витрат на відрядження над сумою витрат, розрахованою згідно Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», та неправомірного використання коштів на господарські потреби.

Отже є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, з врахуванням часткового визнання позивачем порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкове повідомлення-рішення № 0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року, прийняте ДПІ в частині суми податкового зобов'язання 1131,63 грн. (в тому числі: за основним платежем 377,21 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 754,42 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність в цій частині порушень п. 1 ст. 1, п.п. 3.1.3. п. 3.1., п. 3.4. ст. 3, п.п. 4.2.1. п.п. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1. п.п.8.1.4. п. 8.1. ст. 8, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також, що податкове повідомлення рішення № 0000812300/0/5/98 від 10.03.2009 року, прийняте відповідачем, та прийняте ДПІ рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335 від 10.03.2009 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.4.8 п. 5.4., п.п. 5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 3.1., 7.49 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року у справі № 2а-2311/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:В.С. Затолочний Судді: Р.М. Шавель Р.М. Гулид

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2013