Рішення № 32457062, 17.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2013р. Справа № 905/4124/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засіданні Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Димитрова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Димитровської міської ради, м. Димитров, ідентифікаційний код 30443868

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Димитров, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди №6 від 01.03.2010р. у розмірі 21847,09 грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора - Блащик Г.Є. (за посвідченням №015490 от 01.03.2013р.);

від Позивача - Конько Л.І. (за довіреністю №21 від 15.07.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 18.06.2013р. на 17.07.2013р.

У судовому засіданні 17.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурора м. Димитрова (далі - Заявник) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Димитровської міської ради, м. Димитрів (далі - Позивач ) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Димитров (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди №6 від 01.03.2010р. у розмірі 21847,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання зобов'язань Відповідачем зі сплати орендних платежів та відшкодування земельного податьку за договором оренди №6 від 01.03.2010р., внаслідок чого за період з травня 2011р. по березень 2012р. утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір оренди №6 від 01.03.2010р., з актом приймання-передачі та додатковими угодами, розрахунок заборгованості станом на 29.05.2013р., заяву Відповідача від 01.04.212р., свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача та про сплату єдиного податку, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст.20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", ст.ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 525, 615, 762 Цивільного кодексу України.

Додатково Заявником були надані документи на виконання вимог ухвали суду (а.с.а.с.25-32).

Позивач надав документи для долучення їх до матеріалів справи (а.с.а.с.33-63), у тому числі - письмові пояснення №01-13-399 від 14.06.2013р., якими підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.а.с.30-32), достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Згідно правової позиції, викладеної в п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 17.07.2013р. Прокурор і представник Позивача наполягали на задоволені позову і вирішені спору за наявними матеріалами справи, незважаючи на відсутність Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору з огляду на повноту зібраних доказів у розумінні ст. 77 Кодексу.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6 (а.с.а.с. 6-8), згідно п.п.1.1 та 11.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 231кв.м. (25,3 кв.м. - склад, 205,7 кв.м. - продаж непродовольчих товарів), розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі будівлі колишнього кінотеатру «Софія», що знаходиться на балансі Управління комунальної власності Димитровської міської ради, вартість якого визначена згідно експертної оцінки і становить за експертною оцінкою 954970грн., з метою розміщення торгівлі непродовольчими товарами і складу, зі строком дії до 01.03.2011р.

Приналежність об'єкту оренди до комунальної власності підтверджується рішенням Димитровської міської ради від 24.12.2008р. №V/36-5 з додатком (а.с.57). А за змістом п. 2.2. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с. 42-47) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Відповідно до умов розділу 3 зазначеного договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою міською радою, і становить за перший місяць оренди 1635,70грн. без ПДВ; за кожний наступний місяць орендна плата коригується за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць та сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця.

Своєчасність та повнота сплати орендної плати покладено у п. 5.2 до обов'язків Орендаря. Крім того, в п. 5.9. договору оренди серед обов'язків Орендаря також вказано про сплату земельного податку згідно доданого розрахунку (а.с.10. - 153,88грн. на місяць) до 20 числа поточного місяця.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору, як зазначено у п. 11.6 договору, після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. які були передбачені договором.

01.03.2010р. приміщення було передане Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі (а.с.12).

Додатковими угодами №2 від 01.02.2011р. (а.с.15), №4 від 01.04.2011р. (а.с.13-14) сторонами змінювався розмір орендної плати, в останнє орендна плата за місяць (без ПДВ) з урахуванням індексу інфляції за січень, лютий 2011р. визначалась сумою 1506,59 грн.

01.04.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 (а.с.17), якою зменшено розмір орендованої площі до 122 кв.м. (25,3 кв.м. - склад та 96,8 кв.м. - продаж непродовольчих товарів).

У листі від 02.04.2012р. (а.с.19) Відповідач просив розірвати договір оренди №6 від 01.03.2010р. з 01.04.2012р., у зв'язку із тим, що він не займає орендоване приміщення, визначаючи розмір наявної заборгованості в сумі 27797,67грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем за період з травня 2011р. по березень 2012р. (а.с.70) Прокурор і Позивач наполягають на задоволені позовних вимог, вказуючи, що заявлена до стягнення сума складається з заборгованості з орендної плати -21847,09грн. та відшкодування земельного податку -1692,68грн. (а.с.а.с.80, 81).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків від 13.06.2013р. (а.с.41), складеного та надісланого (а.с.39, 40) Позивачем на виконання вимог суду.

Як вбачається з довідки від 13.06.2013р. (а.с.50) за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача після порушення провадження у справі заявлені до стягнення суми погашені не були.

Суд, відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу в контексті всіх вимог, визначених у позовній заяві, оскільки вони є однорідними, пов'язаними підставами виникнення та поданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), а їх об'єднання не утруднює вирішення спору, а навпаки сприяє процесуальній економії і забезпеченню гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №6 від 01.03.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення умовами договору обов'язку Орендаря з відшкодування земельного податку цілком відповідає приписам ст.627 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між Позивачем та Відповідачем договору оренди №6 від 01.03.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього відповідних грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із щомісячного здійснення орендних платежів не пізніше 20 числа поточного місяця згідно умов п. 3.3 договору оренди №6 від 01.03.2010р. Поряд із цим, Орендар згідно умов п.5.9. договору мав також щомісячно до 20 числа сплачувати відшкодування земельного податку в сумі 153,88грн.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України право Орендодавця нараховувати та отримувати означені платежі саме на умовах укладеного із Відповідачем договору перебуває у залежності від існування чинних правовідносин за таким договором впродовж періоду формування стягуваної заборгованості.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку дії договору є підставою для його припинення. Разом із тим, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України передбачають за відсутністю заяв Орендодавця про припинення або зміну правовідносин із Орендарем протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та продовження фактичного користування майном, автоматичне продовження (поновлення) договору на той самий строк і на тих же умовах. Відтак, враховуючи факт укладання між сторонами додаткових угод після 01.03.2011р. (первісно визначеної дати закінчення договірних правовідносин) та зміст заяви Орендаря від 02.04.2012р. правовідносини між сторонами за договором тривали до 01.04.2012р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних доказів у розумінні ст. 34 цього Кодексу, іншого до матеріалів справи не надано доказів сплати стягуваних сум, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за договором оренди №6 від 01.03.2010р. за період з травня 2011р. по березень 2012р. включно утворилась та має місце заборгованість з орендної плати в розмірі 20154,41грн. та 1692,68грн. - з відшкодування земельного податку.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 29, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Димитрова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Димитровської міської ради (ідентифікаційний код 30443868) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Димитров (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором оренди №6 від 01.03.2010р. у розмірі 21847,09грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Димитров (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Димитровської міської ради (ідентифікаційний код 30443868) заборгованість за договором оренди №6 від 01.03.2010р. з орендної плати в сумі 20154,41грн. та з відшкодування земельного податку в сумі 1692,68грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Димитров (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2013р.

Суддя Д.О. Попков