Рішення № 32457061, 09.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 р. Справа №917/1124/13

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м.Полтава, Полтавська область, 36008

до Управління державної служби охорони при Головному УМВС України в Полтавській області, вул.Зигіна, 32-А, м.Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення грошових коштів 130 894,62 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: Данілова Н.Н., дов. 19-14/8 від 02.01.13 р.

від відповідача: Катренко І.М., дов. 9/1-2118/ПР від 14.06.13 р.

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в розмірі 130 894,62 грн., з яких 125611,75 грн. - сума основного боргу, 4326,74 грн. - пеня, 854,83 грн. - 3% річних та 101,30 грн. - інфляційні.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач у відзиві (вхід. № 9777 від 09.07.13 р.) повідомив суд про сплату суми основного боргу, в частині стягнення штрафних санкцій позов не визнає, вважає їх завищеними.

В судове засідання 09.07.13 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 9632 від 08.07.13р.), в якій позивач зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 65 611,75 грн.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 9632 від 08.07.13 р.) вбачається, що позивачем збільшений розмір пені.

Відповідно до Постанови № 7 Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду.

Суд не приймає збільшення пені до розгляду, в зв'язку з тим, що позивачем фактично не подано заяви про збільшення розміру позовних вимог та не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

З урахуванням поданих заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 60 000,00 грн. - основного боргу, 47636,70 грн. - пені та 854,83 грн. - 3 % річних.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - позивач) та управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області (надалі - відповідач) з метою забезпечення опалення будівлі по вул. Зигіна, 32 А укладені наступні договори: № 1406 «С»/У-37/12 від 16.03.2012р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (надалі - договір про закупівлю на 2012 рік); № 1406/1 «С»/У-8/13 від 10.01.2013р. про закупівлю теплової енергії за державні кошти; (надалі договір про закупівлю на 2013 р.); № 1406 «С»-720/В від 03.04.2006 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - договір).

Відповідно до абзацу 3 розділу XI договору про закупівлю на 2012 рік та договору про закупівлю на 2013 рік всі правовідносини між сторонами, що не врегульовані цим договором та не суперечать вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель», регулюються договорами на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 1406 «С» від 03.04.2006 р.

Згідно з додатком № 1 до договору про закупівлю на 2012рік та пункту 3.1 договору про закупівлю на 2013 рік ціна за 1 Гкал складає 962,62 грн. (з ПДВ)

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 24 договору визначено, що оплата за опалення, що проводить «Споживач», стягується за фактичну кількість теплової енергії на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

Відповідно до п. 34 договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію в

строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом з урахуванням проміжних платежів.

Як зазначає позивач, за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 156 695,59 грн. Відповідачем до порушення провадження у справі проведено лише часткову оплату, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 60 000,00 грн.

Як зазначає відповідач, не заперечує позивач, після подання позивачем позову відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в повному обсязі, в зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 60 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язання сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.3 договору про закупівлю на 2013 рік у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по оплаті, замовник сплачує учаснику штрафні санкції (пеня) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Посилаючись на пункт 7.3 договору позивач правомірно нарахував відповідачу 4 326,74 пені за період 11.12.2012 року по 13.05.2013 року.

Відповідач у відзиві (вхід. № 9777 від 09.07.13р.) просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з відсутністю джерел оплати боргу та збитковістю підприємства.

Господарський суд відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, оцінивши доводи відповідача щодо зменшення пені, дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст.83 ГПК України та підставою для зменшення пені, яка підлягає до стягнення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 4 326,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Посилаючись на положення ст. 625 ЦК України позивач, враховуючи періоди виникнення заборгованості за договором, правомірно нарахував відповідачу 854, 83 грн. - 3% річних за період з 11.12.12 р. по 13.05.13 р.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, п. 11 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління державної служби охорони при Головному УМВС України в Полтавській області (вул.Зигіна, 32-А, м.Полтава, Полтавська область, 36000, код 08596989, р/р 26004250031120 АТ "Брокбізнес" м.Харків, МФО 350910) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м.Полтава, Полтавська область, 36008, р/р 260007148 АК "Полтава-Банк", МФО 331489, код 03338030) 4 326,74 пені, 854, 83 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

3. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 60 000,00 грн. припинити провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ на його виконання.

Повне рішення складено_______

Суддя О.А.Киричук