Рішення № 32456937, 05.07.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4177/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.

при секретарі: Хлуд І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум індексації розміру аліментів та пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

До суду з позовом про стягнення сум індексації розміру аліментів та пені за прострочення сплати аліментів звернулась ОСОБА_1 В обгрунтування позову позивачка покликається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 14.06.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі по 300 гривень на кожну дитину, починаючи з 21.08.2009 року і до повноліття дітей. Вказує, що визначений судом розмір аліментів жодного разу не індексувався, хоча позивач має на це право згідно ч. 2 ст. 184 СК України. Окрім того вказує, що несплата відповідачем аліментів, а також сплата їх в неповному розмірі призвела до порушення прав дітей, а тому відповідно до ст.. 196 СК України у неї виникло право на стягнення неустойки в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. В зв'язку з чим просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму індексації розміру аліментів 1449,60 гривень, та стягнути на її користь з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 92224,38 гривні.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явились, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримала, просить задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти проведення та стягнення індексації розміру аліментів. Позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів не визнав, вказав, що заборгованості по сплаті аліментів на даний час не має. Та заборгованість, яка виникла у ОСОБА_2 у період з червня 2010 року по січень 2011 року ним погашена, на що був змушений позичати кошти, та станом на 30.11.2012 року борг по сплаті аліментів відсутній.

Представник відповідача ОСОБА_6 додатково пояснив, що вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів відсутня. Відповідач з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року мав дохід 1000 гривень, в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року доходів ОСОБА_2 не мав, перебував у скрутному матеріальному становищі. Окрім того в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача із постановою про відкриття відносно нього виконавчого провадження.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Згідно рішення Рівненського міського суду від 11 травня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі по 300 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.08.2009 року та до досягнення дітьми повноліття, що стверджується копією виконавчого листа, який пред»явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби 06.08.2010 року.

Відповідно до ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Беручи до уваги, що визнання відповідачем позовних вимог в частині проведення та стягнення індексації аліментів не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд за наявності для того законних підстав приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю заборгованість, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів.

Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 своєї Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Як вбачається із наданої копії розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 18.12.2012 року заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 відсутня. Та заборгованість, яка виникла у період з серпня 2009 року відповідачем ОСОБА_2 погашена у червні 2012 року, на що відповідачем бралисьу позику кошти у ОСОБА_8 в розмірі 20 000 гривень, що в судовому засіданні підтвердила остання яка була допитана судом в якості свідка.

З дослідженої судом довідки виданої 10 жовтня 2012 року № 3434/17-228 ДПІ в м. Рівне з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року ОСОБА_2 отримав дохід 1000 гривень, в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року доходів відповідач ОСОБА_2 не мав. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 перебував в той час в скрутному матеріальному становищі, а отже як вважає суд, його вина у виникненні заборгованості відсутня. Окрім того в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про відкриття відносно нього виконавчого провадження та наявність заборгованості за виконавчим листом.

Виходячи з вище наведеного, зважаючи на те, що заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_2 немає суд не вбачає підстав для стягнення з нього на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів.

Керуючись ст.ст. 60, 213, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації розміру аліментів в розмірі 1449 (одну тисячу чотириста сорок дев»ять) гривень 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Л.Д. Рудика