Ухвала суду № 32454831, 18.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6723/13 Справа № 200/4385/13 Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т.Ю. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Максюти Ж.І.

суддів - Слоквенка Г.П., Кочкової Н.О.

при секретарі - Глубоченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2012 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

у вересні 2011 році позивач, який є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Кредит-Дніпро» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 020407-USD з подальшим укладанням додаткових угод, які є невід'ємною частиною вказаного кредитного договору, згідно умов яких відповідач отримала поновлювальну кредитну лінію з лімітом 370000 доларів США, зі сплатою відсотків 15% річних, а у разі порушення умов п. 4.3. кредитного договору - 30,00% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 01 квітня 2012 року.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яку відповідач добровільно не погашає, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 020407-USD від 02.04.2007 року - 4667718,98 грн., а також стягнути судові витрати (а.с. 5-8).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» стягнута заборгованість по кредитному договору № 020407-USD від 02.04.2007 року в сумі 4667718,98 грн., яка складається з: несплачена частка кредиту - 2856 601,09 грн., несплачені відсотки за користування кредитом - 1196336,64 грн., пеня за несвоєчасне погашення часток кредиту - 287 485, 84 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків -164834,40 грн., три відсотки річних за несвоєчасну сплату кредиту - 98854,16 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування кредитом - 54606,84 грн., судовий збір в розмірі 1820 грн., а всього - 4669538,98 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування заочного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про стягнення кредитної заборгованості суд першої інстанції, виходив з того, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Такий висновок суду відповідає нормам цивільного законодавства, та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є незаконним, оскільки відповідачка ОСОБА_2,в порушення п.1 ст.61 Конституції України була двічі притягнута до цивільно-правової відповідальності, оскільки за порушення умов кредитного договору вона повинна сплатити позивачу 373 604,36 доларів США за виконавчим написом №961 та аналогічну суму в гривневому еквіваленті за оскаржуваним рішенням, не можуть бути підставою для відмови у задоволені позову, оскільки, як роз'яснив Пленум ВССУ України у Постанові №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин» у п. 17 -зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.»

Як вбачається із матеріалів справи на теперішній час виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису №961 не закінчене.

Посилання відповідача на те, що районний суд ухвалюючи рішення безпідставно виходив з того, що у кредитному договорі визначений грошовий еквівалент в доларах США, оскільки нарахування та сплата відсотків за користування кредитними ресурсами та погашення кредиту повинні здійснюватись у валюті, яка вказана у п.1.2 кредитного договору, тоді як такого пункту в кредитному договорі № не має, не свідчить про незаконність рішення суду, оскільки така вимога міститься у п.1.1 вказаного кредитного договору, відповідно до якого банк « 02» квітня 2007 року надає позичальнику, з урахуванням його платоспроможності поновлювальну кредитну лінію з лімітом 3500000,00 (триста п'ятдесят тисяч) доларів США, на споживчі цілі, таким чином у п.7.3,7.5 кредитного договору банком допущена описка.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши справу в повному об'ємі, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: