Постанова № 32454301, 10.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 919/253/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р.у справі№ 919/253/13-г господарського суду міста Севастополяза позовомФонду комунального майна Севастопольської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния"; Приватного підприємства "Біологічна станція"треті особиКомунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон"; Севастопольська міська радапро виселення з орендованого приміщення та передачу майна балансоутримувачу

За участю представників:позивача:Сарахман С.О.;відповідача-1:Не з'явилися;відповідача-2:Не з'явилися;третьої особи-1:Не з'явилися;третьої особи-2:Не з'явилися;ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния", приватного підприємства „Біологічна станція" про виселення з орендованого приміщення та передачу майна балансоутримувачу. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що договір оренди комунального майна № 444/3-99 від 20.10.1999 р., укладений між Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації, комунальним підприємством Севастопольської міської ради „Аррікон" та товариством з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" з 01.10.2012 р. є припиненим.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.03.2013р. у справі № 919/253/13-г (суддя О.С. Погрібняк) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" та будь-яких інших осіб, що перебувають в нежитлових приміщеннях водноспортивної бази „Нептун" та користуються ними, з вказаного об'єкту нерухомості, та передання нежитлових приміщень водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2, балансоутримувачу майна - Комунальному підприємству Севастопольської міської ради „Аррікон" та прийнято нове рішення, яким в частині позову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния", Приватного підприємства „Біологічна станція", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство Севастопольської міської ради „Аррікон", Севастопольська міська рада про виселення та передачу спірного майна задовольено частково. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" та будь-яких інших осіб, що перебувають в нежитлових приміщеннях водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2, та користуються ними, з вказаного об'єкту нерухомості. Передано нежитлові приміщення водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2, від товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" та будь-яких інших осіб, що перебувають в цих нежитлових приміщеннях та користуються ними, балансоутримувачу майна - Комунальному підприємству Севастопольської міської ради „Аррікон". В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у даній справі скасувати та залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про виселення незаконно займаний об'єкт комунальної власності, який є предметом договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999 р., та знаходиться за адресою: набережна Корнилова, 2, м. Севастополь.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що договір оренди № 444/3-99 припинився у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, однак орендар не звільнив орендоване приміщення і безпідставно продовжує ним користуватися.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди № 444/3-99 від 20 жовтня 1999 року не припинив свою дію, а навпаки строк його дії було продовжено щодо майна площею 474,3 кв.м.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки у Фонду комунального майна Севастопольської міської ради були наявні повноваження щодо надіслання орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" - листів від 22.02.2012 р. (вих. №01-15/624) та від 22.03.2012 р. № 01-15/985 про припинення дії договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999 р., цей договір з 01.06.2012 р. є припиненим.

Але, Вищий господарський суд України не може погодитись з судовим рішенням апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно з приписами п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 5020-731/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" до Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" та до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, третя особа у справі - Севастопольська міська рада, було визнання правочинів недійсними (повідомлень про припинення дії договору оренди № 444/3-99) та про визнання права користування майном, яке є предметом вказаного договору. Відмовляючи у вказаному позові в частині вимоги про визнання правочинів недійсними та припиняючи провадження в частині вимоги про визнання за ТОВ "Страна Дельфиния" права користування майном, яке є предметом договору оренди № 444/3-99, господарський суд міста Севастополя в мотивувальній частині судового рішення від 03.09.2012 р. встановив факт продовження договору оренди № 444/3-99 на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з відсутністю заяв сторін договору про його припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Подібні приписи містяться і в ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, наведені норми, якими, в тому числі обґрунтовані правові підстави позову, покладають на орендаря обов'язок з повернення майна орендодавцеві у разі припинення договору оренди.

В той же час, як вказувалося вище, договір оренди № 444/3-99 є продовженим, що встановлено у рішенні господарського суду міста Севастополя від 03.09.2012 р. у справі №5020-731/2012 і, відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не потребує доказування при розгляді даної справи, а відтак, заявлений позивачем даний позов про виселення відповідача з орендованого приміщення та передачу майна балансоутримувачу, яке є предметом вказаного договору оренди, є безпідставним та необґрунтованим, про що вірно зазначив суд першої інстанції, відмовляючи у його задоволенні і з чим, не бачить підстав не погодитися суд касаційної інстанції.

Крім того, Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 р. у справі № 5020-660/2012 за позовом Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния", треті особи Фонд комунального майна та Севастопольська міська рада про зобов'язання звільнити приміщення за договором оренди № 444/3-99 - відмовлено.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постановою апеляційного господарського суду не правомірно було скасовано рішення місцевого господарського суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. скасувати. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.03.2013 р. у справі № 919/253/13-г залишити в силі.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере