Постанова № 32454279, 15.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року Справа № 910/2188/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депона постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.05.2013у справі№ 910/2188/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Український страховий дім"доКомунального підприємства "Київпастранс"провідшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Український страховий дім" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" 2737,68грн. завданих збитків в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року (суддя Самсін Р.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року (судді: Агрикова О.В. - головуючий, Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.), позов задоволено; стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ПАТ "Український страховий дім" 2737,68грн., як відшкодування шкоди в порядку регресу, 1720,50грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі філії Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник наголошує на тому, що судами безпідставно не застосовано позовну давність до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку має місце суброгація, а не регресне зобов'язання.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ЗАТ "Український страховий дім" (найменування змінено на ПАТ "Український страховий дім" (страховик) та Романчуком О.А. укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №НТ-09 №295 Кв від 06.02.2009 року, яким застраховано автомобіль ВАЗ 21154, д.н.з. АІ7875ВІ. Вигодонабувачем є ВАТ КБ "Надра".

29.07.2009 року в місті Києві по вул. Сирецькій, 25 відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - зіткнення транспортного засобу тролейбусу ЮМЗ-Т2, д.н.з. 4228, яким керував Форіс Ігор Олександрович, із автомобілем ВАЗ 21154, д.н.з. АІ7875ВІ, під керуванням Романчука Олега Анатолійовича, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України у місті Києві.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Форісом І.О. вимог п.13.3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 28.08.2009 року у справі №3-6141/09р. Форіса І.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до звіту №4436 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 14.08.2009 року суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ТОВ "Естімейт" Бережнюком О.В. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3030 від 16.06.2005 року) загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу ВАЗ 21154, д.н.з. АІ7875ВІ. в результаті його пошкодження при ДТП, складає 3779,86грн.

Згідно страхового акту №НТ-09/295/Кв/1 від 07.09.2009 року визначено до виплати суму страхового відшкодування в розмірі 2737,68 грн.

За заявою страхувальника від 23.12.2009 року та на підставі наказу на виплату страхового відшкодування, 2737,68грн. зараховано в оплату платежів страховій компанії, що підтверджується карткою рахунку №68.5.31 за 01.01.2009 року-31.03.2011 року КФ ЗАТ "Український страховий дім".

При цьому суди встановили, що Форіс І.О., з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Відтак, 26.04.2011р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. №1005 про сплату 2737,68грн. страхового відшкодування, яку відповідачем залишено без задоволення.

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача вказаної суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу Форіс І.О., який під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Київпастранс".

У відповідності до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи законодавства в їх сукупності, колегія вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язку відповідача виплатити позивачеві страхове відшкодування у порядку регресу.

Посилання відповідача в касаційній скарзі щодо пропуску позивачем строку позовної давності є безпредметними, з огляду на наступне.

Так, частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК).

При цьому матеріали справи такої заяви не містять, в протоколі засідання господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у даній справі така заява представника відповідача не відображена, зауважень на протокол судового засідання від 18.03.2013 року в порядку ст.811 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подавалось, що враховано судом апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого господарського суду. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 910/2188/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда