Рішення № 32453939, 04.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Шевченко Л.В.

Доповідач - Постолова В.Г.

Категорія - 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Постолової В.Г.

суддів: Пономарьової О.М., Зайцевої С.А.

при секретарі: Щебетун В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про зміну дати звільнення , стягнення недоплачених сум при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник», в якому просила стягнути з відповідача на її користь належні їй суми при звільненні у розмірі 3063,04 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2012 року по 23.11.2012 року включно в розмірі 2604,40 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що відповідач порушив її права як працівника підприємства при звільненні.

05.12.2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулась із зміненою позовною заявою, в якій просила змінити в тексті наказу директора ТОВ «Теплообмінник» від 12.09.2012 року за № 19 к/а дату звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 36 КЗпП на 27.09.2012 року; зобов'язати ТОВ «Теплообмінник» внести зміну у запис № 8 трудової книжки , зазначивши дату звільнення 27.09.2012 року; стягнути з відповідача на її користь належні їй суми при звільненні у розмірі 3063,04 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2012 року по 23.11.2012 року включно в розмірі 2604,40 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В подальшому позивачка надала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила залишити без розгляду заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Теплообмінник» належні їй суми при звільненні в частці суми 326,85 грн. компенсації простою усього підприємства за вини відповідача за період з 17.08.2012 року по 23.08.2012 року; зменшити позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Теплообмінник» на її користь належних сум при звільненні в частці 326,85 грн.; визначити розмір суми стягнення з ТОВ «Теплообмінник» на її користь належних сум при звільненні у розмірі 2736,19 грн.та про відмову від позовних вимог стосовно середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

11.12.2012 року відповідач ТОВ «Теплообмінник» подало зустрічну позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплообмінник» суму матеріального збитку у виді фінансових санкцій в сум 6062,20 грн., заподіяного її діями як бухгалтера підприємства та судовий збір в сумі 214,60 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 повинна відшкодувати суму фінансової санкції, сплаченої підприємством за порушення законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування (виявлення прихованої (заниженої) заробітної плати у розмірі 6062,20 грн.) , від яких в подальшому відмовилися.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2013 року прийнято відмову представника позивача від позову в частині позовних вимог стосовно стягнення з ТОВ «Теплообмінник» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2012 року по 23.11.2012 року включно у розмірі 2604,40 грн., стягнення на користь позивача відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та в цій частині закрити провадження у справі; прийнято відмову ТОВ «Теплообмінник» від зустрічного позову, закрито провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ «Теплообмінник» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6062,20 грн.; змінено у тексті наказу директора ТОВ «Теплообмінник» від 12.09.2012 року за № 19 к/а формулювання дати звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України на дату 27.09.2012 року; зобов'язано ТОВ «Теплообмінник» внести зміну у запис № 8 трудової книжки ОСОБА_1 зазначивши дату звільнення 27.09.2012 року; стягнуто з ТОВ «Теплообмінник» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати та компенсації за відпустку в сумі 2736,19 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 224 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Теплообмінник» просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачка не з*явилася до суду апеляційної інстанції , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи відповідно до розписки.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про зміну дати звільнення , про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за відпустку та в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги та змінюючи дату звільнення позивачки в наказі № 19к/а від 12.09.2012 року за п.1 ст. 36 КЗпП України на 27.09.2012 року , суд виходив з того, що позивачка повідомляла відповідача про розірвання трудового договору з 27.09.2012 року після її виходу з лікарняного.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки сум по лікарняному та компенсації за невикористану відпустку, суд виходив з того, що відповідачем не доведена сплата позивачці сум по лікарняному з 27.08.2012 року по 26.09.2012 року та за серпень 2012 року та сплати в повному обсязі компенсації за невикористану відпустку.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна , оскільки його зроблено у зв*язку з порушенням норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам по справі, що відповідно доч.1 п.3,4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_1 знаходилась у трудових стосунках з відповідачем, працюючи з 11.08.2009 року за наказом № 8 к головним бухгалтером, що підтверджується записом № 7 у трудовій книжці.

11.09.2012 року позивачка знаходячись на лікарняному, направила на адресу відповідача заяву про своє бажання звільнення з 12.09.2012 року за угодою сторін. Наказом за № 19 к/а від 12.09.2012 року позивачка була звільнена з підприємства за п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У зв'язку з цим угода про припинення трудового договору згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП також укладається між сторонами трудового договору, якими є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а рішення про розірвання трудового договору приймається власником або органом управління підприємства, установи, організації, який наділений такими повноваженнями

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

У п. 18 вказаної постанови роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Посилання позивачки про те, що вона в подальшому повідомляла відповідача , що наполягає на своєму звільненні з 27.09.2012 року , тобто після виходу її з лікарняного безпідставні , оскільки анулювання раніше встановленої домовленості між сторонами щодо звільнення позивачки з 12.09.2012 року за п.1 ст. 36 КЗпП України могло мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника, тоді як згода відповідача була відсутня. При цьому при припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання працівником своєї заяви не передбачено, на відміну від звільнення за власним бажанням.

За вказаних обставин, оскільки звільнення позивачки відбулося за згодою сторін, на підставі поданої особисто позивачкою заяви про звільнення її за згодою сторін з 12.09.2012 року (а. с. 81) тому підстави для зміни дати звільнення в наказі про звільнення та в трудовій книжці відсутні.

Матеріали справи , а саме відомості на виплату заробітної плати за жовтень, вересень 2012 року , розрахунок компенсації за невикористану відпустку , платіжне доручення №46 від 14.11.2012 року, табелі виходу , свідчать про відсутність заборгованості по оплаті лікарняного на час звільнення позивачки, компенсації за невикористану відпуску та заробітної плати за серпень 2012 року .

Доказів, які б спростовували вказані обставини позивачкою не надано.

А тому апеляційний суд вважає, що законних підстав для задоволення позовних вимог позивачки стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку немає.

Відповідно до ч.1,5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахування вказаних вимог закону та відмови в задоволені позову позивачки , рішення суду в частині стягнення судового збору також підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну дати звільнення , про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку та в частині стягнення судового збору та ухвалити нове про відмову у задоволені позову позивачки

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про зміну дати звільнення , про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за відпустку та в частині стягнення судового збору скасувати .

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про зміну дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за відпустку відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: