Рішення № 32453256, 10.07.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1194/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" липня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує у позовній заяві на те, що 27 липня 2011 року, відповідач ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3, перебуваючи на полі №5 що належить СФГ «Лан», яке розташоване між с. Лозувата та с.Свердлівка, Липовецького району Вінницької області, під час суперечки, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, між ними та позивачем, маючи намір на завдання тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 почали наносити йому численні удари руками по всьому тілі, включаючи статеві органи, при цьому, ОСОБА_2 вкусила його за ліве плече, і тим самим спричинила тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани на тлі підшкірної гематоми в лівій тім'яно-потиличній ділянці, зливних саден на тлі синця на передній поверхні лівого плечового суглобу, садна на тильній поверхні правої кисті, численних саден на тлі двох синців в ділянці статевого члену, які, згідно висновку експерта №2028 від 19.09.20І2 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Зважаючи на те, що йому були нанесені тілесні ушкодження в ділянці статевого члену, він зазнав, крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великі труднощі із справлянням природних потреб. Це здійснювати було дуже важко та надзвичайно боляче, у зв'язку з чим постійно відчував дискомфорт та постійно перебував у стресовому стані, від чого, окрім нього, страждали також і близькі. Спричинені тілесні ушкодження погіршили стан його здоров'я, потягли за собою витрати на лікування та відновлення здоров'я. За час лікування ним було витрачено 1200 гривень на придбання лікарських засобів, неодноразовий проїзд до м. Вінниця та до м. Липовець на консультації до лікарів, обстеження у них, за лікарськими препаратами. 21 листопада 2012 року Липовецьким районним судом, за результатами розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, останню було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році», але звільнення особи від кримінальної відповідальності не звільняє її від обов'язку відшкодувати збитки заподіяні злочином, тому просив суд стягнути з відповідачки на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1200 гривень. В позові позивач також вказує, що окрім матеріальної шкоди йому було завдано і моральної шкоди, оскільки він зазнав фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, було порушено нормальний спосіб його життя, оскільки він був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладах охорони здоров'я. Завдану моральну шкоду він оцінив у 25 000 гривень, які також просив суд стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, аргументуючи свою позицію обставинами, що наведені у позовній заяві та доказами, що долучені до неї.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказавши на те, що в інциденті, який стався винен саме позивач, а відтак він має відшкодовувати заподіяну їй шкоду від злочину, так як стосовно нього також була порушена кримінальна справа та є судове рішення.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21 листопада 2012 року постановою Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії на підставі ст.1 п."г" Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - закрито. Відповідно до даної постанови, судом було встановлено, що ОСОБА_2 27 липня 2011 року біля 14 години, перебуваючи на полі №5, що належить СФГ «Лан», яке розташоване між с.Лозувата та с.Свердлівка, Липовецького району, Вінницької області, під час суперечки з ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень останньому, нанесла декілька ударів руками в область тулубу, голови, та схопила рукою за статеві органи ОСОБА_1, і тим самим спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани на тлі підшкірної гематоми в лівій тьмяно-потиличній ділянці, зливних саден на тлі синця на передній поверхні лівого плечового суглобу, садна на тильній поверхні правої кисті, чисельних саден на тлі двох синців в ділянці статевого члену, які згідно висновку експерта №2028 від 19.09.2012 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до ст.28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

В ст.14 Закону України від 08.07.2011, № 3680-VI "Про амністію у 2011 році", передбачено, що амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У п.7 постанови від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", Пленум Верховного Суду України, надав судам наступні роз'яснення, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що постанова стосовно відповідача ОСОБА_2 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п."г" Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року та закриття кримінальної справи прийнята судом в рамках кримінальної справи. Справа стосовно відповідача ОСОБА_2 закрита не з реабілітуючих підстав, тобто в силу тих за яких особа визнається винною у вчиненні злочину. Проте позивачем в підтвердження розміру понесених ним внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_2 витрат на лікування та придбання лікарських засобів в сумі 1200 гривень, суду не надано жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких суд встановив би наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. За таких обставин, суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити.

Що ж стосується вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Враховуючи роз'яснення п.п.4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995р. №4, які носять рекомендаційний характер, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В судовому засіданні в обґрунтування моральної шкоди позивач пояснив, що в результаті злочинних дій відповідача, він отримав тілесні ушкодження, які потягнули за собою лікування та больові відчуття в ділянці статевого члену, він зазнав, крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великі труднощі із справлянням природних потреб, у зв'язку з чим постійно відчував дискомфорт та постійно перебував у стресовому стані, від чого, окрім нього, страждали також і близькі. Спричинені тілесні ушкодження погіршили стан його здоров'я, потягли за собою витрати на лікування та відновлення стану здоров'я, неодноразовий проїзд до м. Вінниця та до м. Липовець на консультації до лікарів, обстеження у них. Окрім того, позивач був змушений докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав та лікування у закладах охорони здоров'я. Ці обставини призвели до порушення звичного для нього порядку організації життя та вимагали додаткових зусиль для його відновлення.

Ураховуючи те, що позивач навів свої міркування, що йому була заподіяна моральна шкода, суд, з урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачеві моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає за можливе в цій частині задовольнити позов частково, оскільки позивач розмір заявлених позовних вимог в цій частині також повністю не підтвердив, а тому суд вважає, що достатньою сумою для відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачеві будуть кошти в розмірі 3000 гривень, які підлягають відшкодуванню з відповідача у відповідності зі ст. 1167 ЦК України.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат судом встановлено, що при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 250 гривень, що підтверджується квитанцією від 13.06.2013 року, у той час як при пред'явленні позову за відшкодування матеріальної шкоди позивач був звільнений від сплати судового збору, відтак підлягала оплаті судовим збором лише вимога про відшкодування моральної шкоди за ставками немайнового характеру.

Тому у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, ураховуючи те, що відповідачка, будучи інвалідом ІІ групи звільнена від сплати судового збору, судові витрати понесені позивачем пропорційно до задоволеної суми позовних вимог в розмірі 13 (тринадцять) гривень 76 коп. слід компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Решта судового збору, що сплачено позивачем у більшому розмірі повернути йому.

Керуючись ст.ст.1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 13 (тринадцять) гривень 76 коп. компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір внесений ним у більшому розмірі при пред'явлені позову в сумі 135 (сто тридцять п'ять) гривень 30 коп. відповідно до квитанції №10UL43033 від 13.06.2013 року (дебет р/р №0807UAH/1002/0001; кредит р/р №31215206700273; банк платника АТ "Райффайзен Банк Аваль" відділення №0807; отримувач УДКСУ у Липовецькому районі; код отримувач 37336986; банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області; МФО 802015).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко