Постанова № 32452635, 16.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року о 11 год. 15 хв. м. Львів № 813/3878/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/3878/13-а

за позовомФермерського господарства «Улар», представники - Котормус Т.І., Вовчак А.В.доДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, представник - не прибувпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення та сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 416 633,71 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Улар» (далі - ФГ «Улар») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС). Позивач просить, з врахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 07 травня 2013 року в частині визначення та сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 416 633,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені Державною податковою службою у Львівській області (далі - ДПС у Львівській області) у акті перевірки № 52/22-40/32461669 від 16 квітня 2013 року (далі - Акт) висновки про відсутність документального підтвердження факту використання позивачем спірних обсягів паливо-мастильних матеріалів не відповідають дійсності, оскільки, позивачем було надано до перевірки лімітно-забірні картки на отримання паливо-мастильних матеріалів та подорожні листи вантажного автомобіля. Вважає, що ці документи є належним підтвердженням реального використання паливо-мастильних матеріалів, а дрібні недоліки, допущені при складанні подорожніх листів не можуть слугувати підставою для їх відхилення, адже чинним законодавством не передбачено, ані певної чіткої форми подорожніх листів, ані чіткого порядку їх заповнення. Вважає, що законодавством не закріплений чіткий порядок списання паливо-мастильних матеріалів, та не передбачено конкретно визначеного документа, на підставі якого підприємство повинно вести облік витрат паливо-мастильних матеріалів та списувати їх, тому у відповідача були відсутні передбачені законом підстави вважати, що списання ФГ «Улар» паливо-мастильних матеріалів відбувалося безпідставно. Зазначає, що в результаті таких неправомірних висновків ДПС у Львівській області було безпідставно задокументовано у своєму Акті порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого позивачем начебто занижено податок на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в сумі 277 439 грн. Вважає неправомірним складене ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС, на підставі таких висновків ДПС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 07 травня 2013 року в частині визначення та сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 416 633,71 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві і письмових поясненнях. Просили позов з урахуванням уточнених позовних вимог задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.

Подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд розцінює як безпідставне та необґрунтоване, таке, що спрямоване на затягування розгляду справи. Відповідач є органом державної влади і зайнятість одного окремого представника не може бути підставою для відсутності представництва державного органу в суді. З огляду на це відповідач повинен був забезпечити участь повноважного представника, оскільки, саме на нього покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, за клопотанням відповідача, судом було надано достатній час для ознайомлення з матеріалами справи та подання заперечень на позовну заяву.

З огляду на це, суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності відповідача, який не забезпечив участь повноважного представника у судове засідання, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.ст. 71, 128 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Фермерське господарство «Улар» (код за ЄДРПОУ 32461669) зареєстроване 26.03.2003 року Пустомитівською районною державною адміністрацією у Львівській області. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 787332 Серія А00. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР: 1 404 120 0000 000995.

ФГ «Улар» взято на податковий облік у ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС 12 вересня 2013 року.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС було видано ФГ «Улар» Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Номер свідоцтва 200090487.

У період з 20.03.2013 року по 09.04.2013 року ДПС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Улар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено Акт № 52/22-40/32461669 від 16.04.2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема п. 198.5 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства на загальну суму 346 273 грн.

Зі змісту Акта вбачається, що загальна сума заниження податку на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства становить 346 273 грн. З яких 63649 грн у результаті безпідставного списання тари багаторазової на загальну суму 318245 грн, 277 439 грн у результаті безпідставного списання паливо-мастильних матеріалів на загальну суму 1387195 грн, та 5185 грн у результаті неврахування в рядку 16 «значення рядка 18 декларації (скороченої) попереднього звітного періоду».

На підставі вказаних висновків Акта ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС 07 травня 2013 року було складено податкове повідомлення-рішення №0000352200, згідно якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 519 410 грн.

Податкове зобов'язання, що було донараховано у зв'язку з безпідставним списанням тари багаторазової було позивачем сплачено у розмірі 95 473,5 грн. З приводу визначення та донарахування вказаного платежу між сторонами спір відсутній.

Також, в процесі розгляду справи позивачем було сплачено 7 272,29 грн донарахованих відповідачем у зв'язку з невірним визначенням в декларації за серпень 2012 року рядка 17 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок», що вбачається з долучених позивачем копій платіжних доручень №1362 та №1253. З приводу визначення та донарахування платежу у вказаній частині спір між сторонами відсутній.

Не погоджуючись із висновками податкового органу про безпідставність списання паливо-мастильних матеріалів позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд при вирішенні спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з Акта, висновки ДПС у Львівській області про безпідставне списання паливо-мастильних матеріалів, ґрунтується на тому, що таке списання фактично витрачених паливо-мастильних матеріалів для транспортних засобів повинно проводиться на підставі подорожніх листів. А форма подорожнього листа вантажних автомобілів затверджена спільним наказом Мінтрансу, Мінстату від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Проте, з такими висновками ДПС, щодо безпідставності списання паливо-мастильних матеріалів суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів та їх оприлюднення врегульований Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року.

Спільний наказ Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України та не було опубліковано в офіційному друкованому органі. Тому такий наказ, в силу указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року, не набув силу нормативно-правового акта, не є обов'язковим для учасників господарських відносин та жодних прав та обов'язків не породжує.

За таких умов посилання відповідача на вказаний вище наказ є необгрунтованим, а вчинені на підставі аналізу такого наказу висновки є безпідставними та неправомірними.

Окрім того, позивачем було долучено до матеріалів справи відповідні копії лімітно-забірних карт на отримання паливо-мастильних цінностей, копії подорожніх листів та відповідних їм видаткових накладних. Даними доказами підтверджується використання позивачем у своїй господарській діяльності спірних паливо-мастильних матеріалів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії подорожніх листів та зазначає, що у кожному подорожньому листі в розділі «Результати роботи автомобіля і причепів» зазначено фактичний розмір витрат пального, та вказаний пробіг автомобіля. Декотрі подорожні листи містять певні недоліки в частині зазначенні часу перебування водія в дорозі, зазначення показників лічильника, чи визначення маршруту руху автомобіля. Проте окремі недоліки у заповненні подорожніх листів можна трактувати як порушення позивачем порядку обліку транспортної роботи підприємства, а не порушення податкової дисципліни, а відтак не може вважатися підставою для формування податковим органом висновків про безпідставність списання паливо-мастильних матеріалів.

Відповідач не взяв до уваги те, що в спірних подорожніх листах ідентифіковано автомобіль, вказано прізвища водіїв, зазначено загальний пробіг автомобіля та розмір фактичних витрат пального. Такі подорожні листи, за умов відсутності передбаченої законом процедури списання паливо-мастильних матеріалів, є належним підтвердження використання позивачем таких паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності фермерського господарства та дають можливість встановити обсяги та порядок використання і списання паливо-мастильних матеріалів позивачем.

У зв'язку з безпідставністю висновків ДПС у Львівській області про неправомірне списання позивачем паливо-мастильних матеріалів на загальну суму 1 387 195 грн (податок на додану вартість складає 277 439 грн), безпідставними є і висновки перевіряючого органу про те, що в результаті таких незаконних дій позивача, ним було порушено п. 198.5 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в розмірі 416 633,71 грн.

Відповідно, в результаті безпідставності таких висновків ДПС про порушення позивачем норм ПК України, податкове повідомлення-рішення, складене відповідачем на підставі цих висновків, є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Наслідком встановлення невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення 07.05.2013 року № 0000352200, у частині визначення та сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 416 633,71 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 07.05.2013 року № 0000352200 в частині визначення та сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 416 633 (чотириста шістнадцять тисяч шістсот тридцять три) гривні 71 копійка.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Улар» (ЄДРПОУ 32461669, с. Семенівка, Пустомитівський район, Львівська область) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 17.07.2013 року.

Суддя (підпис) Кедик М.В.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя Кедик М.В.