Ухвала суду № 32452324, 17.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 р.Справа № 1612/2а-1016/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.07.2012р. по справі № 1612/2а-1016/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області

про забов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення, разової допомоги до 5 травня, як інваліду війни,

ВСТАНОВИЛА:

25.07.2011 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області, в якому просив:

1. Поновити строк на звернення до суду.

2. Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради м. Комсомольська Полтавської області щодо нарахування та невиплати йому в повному обсязі щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки.

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради м. Комсомольська Полтавської області перерахувати та виплатити йому суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2010 по 2011 рік включно відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.

4. Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради м. Комсомольська Полтавської області - щодо неповної виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за період з 2010 по 2011 роки включно в розмірах, передбачених ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

5. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради м. Комсомольськ Полтавської області здійснити виплату ОСОБА_1 недоплачені суми щорічної разової допомоги до 5 травня за період з 2010 по 2011 роки включно в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлених Законом України відповідно, за вирахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.07.2012 року по справі № 2а-1612/1016/12 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області про визнання неправомірними дій та здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та допомоги до 5 травня задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення в м. Комсомольську щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 як інваліду війни II групи, у розмірі, меншому, ніж це встановлено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення в м. Комсомольську призначити та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із суми мінімальної пенсії за віком на момент виникнення права на виплату, з урахуванням вже виплачених сум.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення у м. Комсомольську щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення у м. Комсомольську призначити та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік з розрахунку п'ять мінімальних заробітних плат, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент здійснення виплати, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норма матеріального та процессуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.07.2012 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області вказує на те, що воно не є належним відповідачем по справі, оскільки воно не є головним розпорядником бюджетних коштів та не має відповідного розрахункового рахунку, з якого безпосередньо проводиться перерахунок коштів із державного бюджету для виплат щорічної допомоги до 5 травня.

Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не враховані положення ст.ст. 95, 116 Конституції України, Бюджетного кодексу Україниа, Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанов Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на приписи ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних допомог у 2011 році.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, разової грошової допомоги до 5 травня - за 2011 рік, а також зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаних допомог відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначених станом на момент виплати.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 25.07.2011 року із вимогами до суб'єктів владних повноважень (Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області) щодо захисту його порушених прав на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що мали місце з 2010 року.

З аналізу положень преамбули Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеними Законами, є заходами соціального захисту населення, та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є інвалідом війни ІІ групи, та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.11.2010 року (а.с.8), посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.11.2010 року (а.с. 9), та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році допомога на оздоровлення виплачена позивачеві у розмірі 120 грн. (а.с.17).

При нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідачі в порушення вимог законодавства керувалися постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ч. 4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, відповідачем неправомірно у 2011 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому колегія суддів зазначає, що у 2011 році підстави для невиплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення у відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови першого відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році допомога до 5 травня виплачена позивачеві у розмірі 580 грн. (а.с. 19).

При нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня у 2011 році відповідачі в порушення вимог законодавства керувалися постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 р. «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

З огляду на положення ч.4 ст.9 Конституції України, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні позивачу розміру грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягають положення ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 р. № 367, розділом ІІ якого Кабінет Міністрів України уповноважено визначати порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни та зобов'язано щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Отже, першим відповідачем неправомірно у 2011 році нараховано грошову допомогу до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому колегія суддів зазначає, що у 2011 році підстави для невиплати позивачеві грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови першого відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, та грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», що надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами, оскільки у 2011 році останній таким правом не скористався.

Так, постанова Кабінету Міністрів України № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадяна, які постраждали внаслідок Чорбильської катастрофи», прийнята 12 липня 2005 року, а тому застосування її положень до правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, що виникли у 2011 році, є безпідставним.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області про те, що воно не є належним відповідачем по справі, виходячи з наступного.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Підпунктом 3.4 постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам-за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що обов'язок щодо нарахування і виплати спірних сум допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та допомоги до 5 травня інвалідам війни покладений саме на вказані органи, а тому Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області є належним відповідачем по справі.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік та разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.07.2012р. по справі № 1612/2а-1016/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.