Постанова № 32450630, 10.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року 810/3212/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Курчинської С.А.,

представника відповідача - Бессмертної М.Т. (у судове засідання 10.07.2013 не з'явилась),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод бурової техніки"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод бурової техніки" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 28.02.2013 № 002692220, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14295,00 грн.;

від 28.02.2013 № 002702220, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 16439,40 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за поставлені комплектуючі, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних комплектуючих. За твердженнями податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер, а фінансово-господарські документи сторони склали з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, укладений між позивачем та його контрагентом правочин, на думку податкового органу, є нікчемним і таким, що порушує інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладений правочин мав реальний характер - комплектуючі для машин та устаткування, що виготовляються позивачем, поставлені контрагентом у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод бурової техніки" є юридичною особою, що зареєстрована 07.07.2005 Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування; неспеціалізована оптова торгівля.

У лютому 2013 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ" за липень 2011 року (акт перевірки від 13.02.2013 № 70/22-2/33595863).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту та призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 14295,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартали 2011 року на суму 16439,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання комплектуючих для машин та устаткування, що виробляються позивачем, які здійснювались ним на підставі угоди на поставку, укладеної з Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ". На думку посадових осіб податкового органу, комплектуючі контрагентом фактично не поставлялись, позивач не переслідував такої мети. Угоду на поставку було укладено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, договір є нікчемним, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Такий висновок посадових осіб Бориспільської ОДПІ базується на інформації, що міститься в базах даних: АРМ "Звіт", АРМ "Аудит", Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; АІС "Облік"; АІС "Податки", ЦБД юридичних осіб ДПА України (ПДС), ТАХ, та даних, одержаних від іншого податкового органу - ДПІ у Печерському районі м. Києва про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ" не надало цьому податковому органу до перевірки документів на підтвердження взаємовідносин з іншими контрагентами, а тому ця юридична особа неправомірно сформувала податковий кредит, об'єкт оподаткування податком на додану вартість в неї відсутній, відсутнє також право на формування валових витрат.

Як убачається з акта перевірки від 13.02.2013 № 70/22-2/33595863, головний державний податковий ревізор-інспектор Бориспільської ОДПІ Коновалова Ю.В., не проводячи аналізу фінансово-господарських документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод бурової техніки", процитувала в акті висновки старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Печерському районі м. Києва Ярославцевої Л.С. відносно іншого платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ", яка у приміщенні ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами невиїзної документальної перевірки встановила відсутність у вказаної юридичної особи трудових ресурсів, виробничого та торговельного обладнання, складських та торгових приміщень, транспорту, сировини та матеріалів, а також можливостей для здійснення господарської діяльності.

За результатами перевірки Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято два податкових повідомлення-рішення:

від 28.02.2013 № 002692220, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14295,00 грн.;

від 28.02.2013 № 002702220, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 16439,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки комплектуючих, оплати їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаної продукції, а також відомості щодо формування валових витрат. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У серпні 2011 року позивач (покупець) уклав усну угоду з Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ", на підставі якої придбав у постачальника комплектуючі для машин та устаткування, що виготовляються позивачем (циліндри гідравлічні, коробка відбору потужності, маслопровід, електропневмоклапан, каретка у зборі, бак масляний, пульт керування тощо), на загальну суму 85770,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14295,00 грн.

Факт укладення усної угоди підтверджується рахунком-фактурою від 08.07.2011 № 08/07 на загальну суму 85770,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14295,00 грн.

На виконання вказаної угоди постачальник здійснив поставку комплектуючих на загальну суму 85770,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14295,00 грн. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ" мали разовий характер, поставка комплектуючих здійснювалась на незначну суму, а транспортування відбувалось силами постачальника на склад позивача.

На підтвердження факту поставки комплектуючих позивач надав суду копію видаткової накладної від 08.07.2011 № 08/07 на загальну суму 85770,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14295,00 грн., а також копії паспортів та сертифікатів якості на придбані товари.

Крім того, на підтвердження поставки, оприбуткування та подальшого використання у виробництві придбаних комплектуючих позивач надав суду документи бухгалтерського обліку: виписку картки складського обліку по рахунку 202 "Комплектуючі"; оборотно-сальдову відомість по рахунку 202 "Склад. Комплектуючі"; накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 "Готова продукція".

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ" кошти в сумі 85770,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14295,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією банківської виписки.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ" податкову накладну від 08.07.2011 № 25 на загальну суму 85770,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14295,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий звітний період.

Кошти у сумі 71475,00 грн. (вартість придбаних комплектуючих без ПДВ), сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ", позивач включив до складу валових витрат за ІІІ квартал 2011 року.

Водночас, судом встановлено, що обставини щодо включення до складу валових витрат коштів, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ", податковим органом не досліджувались, в акті перевірки від 13.02.2013 № 70/22-2/33595863 (т.1, а с. 15) жодні відомості з цього приводу відсутні.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ" є юридичною особою, що зареєстрована 07.10.2010 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. Постановою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 по справі № 5009/1668/12 вказану юридичну особу визнано банкрутом, запис про припинення юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру 04.01.2013.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток визначені позивачу податковим органом у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за придбаний товар, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, господарська операція була безтоварною, укладений договір є нікчемним, формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту безтоварності господарської операції, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки позивачу комплектуючих та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарська операції належним чином відображена у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а обмеження щодо формування валових витрат відсутні.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ", є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки комплектуючих та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Твердження податкового органу безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо її реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 № 002692220, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14295,00 грн., підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, з витрат операційної діяльності та інших витрат.

В силу пункту 138.2статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АДЕЯ КЕПІТАЛ" в оплату за придбані комплектуючі, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем факту безтоварності господарської операції, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними, тому податкове повідомлення рішення від 28.02.2013 № 002702220, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 16439,40 грн., підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 28.02.2013 № 002692220, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод бурової техніки" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14295,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 28.02.2013 № 002702220, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод бурової техніки" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 16439,40 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод бурової техніки" судові витрати у сумі 307 (триста сім) гривень 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "15" липня 2013 р.