Постанова № 32449702, 11.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 р. (12:24) Справа №801/61/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - Костюк С.В., довіреність №3 від 10.02.2012 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства «Укртранснафтогазпром»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Підприємства «Укртранснафтогазпром» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (ДПІ у м. Алушті, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009762301 від 04.12.2012 року.

Заявою від 11.07.2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009762301 від 04.12.2012 року в частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 388173,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 11.07.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є помилковими та такими, що ґрунтуються на недостовірних даних. Позиція позивача заснована на тому, що угода між Підприємством «Укртранснафтогазпром» та ТОВ «Євро Клас Трейд» була фактично виконана, що підтверджується всіма необхідними документами. Також, позивач вказав на відсутність рішення суду щодо визнання правочину між позивачем та ТОВ «Євро Клас Трейд» недійсним. Додатково позивачем було вказано про те, що дії податкового органу щодо складення акту перевірки контрагента, висновки якого використані при проведення перевірки позивача, у судовому порядку визнані протиправними. Внаслідок цього, позивач вказав на відсутність підстав для зменшення від'ємного значення податку на додану вартість підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Євро Клас Трейд».

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений шляхом направлення на його електронну адресу тексту судової повістки. Відповідачем 11.07.2013 року до суду було надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із не отриманням висновків експертизи та наданням можливості ознайомлення із висновками судово-економічної експертизи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз 17.06.2013 року до суду було надано висновок №460/461 від 31.05.2013 року судово-економічної експертизи, проведеної за матеріалами справи № 801/61/13-а. Висновок судово-економічної експертизи надійшов до суду в одному екземплярі.

Ухвалою Окружного адміністративного сулу АР Крим від 18.06.2013 року провадження у справі було поновлено. В ухвалі було зазначено, що підставою для поновлення провадження є отримання результатів судово-економічної експертизи.

Названа ухвала була направлена на адресу сторін. Відповідачем ухвала отримана 26.06.2013 року, про що свідчить відмітка на розписці.

Однак, маючи інформацію про надходження до суду експертного висновку, відповідач до 11.07.2013 року не скористався наданим йому ст. 49 КАС України правом на ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі з висновком судово-економічної експертизи.

Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача заснована на тому, що в ході проведеної перевірки встановлено необґрунтоване оподаткування позивачем господарської операції з ТОВ «Євро Клас Трейд», яка має ознаки нікчемності. Зазначене вище призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що й сало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим у період з 02.11.2012 року по 08.11.2012 року було проведено невиїзну позапланову перевірку Підприємства «Укртранснафтогазпром» (код ЄДРПОУ 30327975) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Євро Класс Трейд» (код ЄДРПОУ 36068723) за період з 01.08.2008 року по 31.08.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.203, статей 215, 216, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених з постачальником ТОВ «Євро Класс Трейд» та порушення ст.198, п.201.1 ст.201Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з податку на додану вартість) за період з 01.08.2008 року по 31.08.2012 року у загальній сумі 388175,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

При проведенні перевірки використані матеріали перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ТОВ «Євро Класс Трейд» (ЄДРПОУ 36068723), зафіксовані в акті №3346/22-521/36068723 від 10.10.2012 року.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів, робіт, послуг від ТОВ «Євро Класс Трейд», як підприємства-постачальника, що свідчить про те, що правочини між ним і Підприємством «Укртранснафтогазпром» здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупців (у тому числі Підприємству «Укртранснафтогазпром»). Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, ч.2 ст. 215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Висновки проведеної перевірки Підприємства «Укртранснафтогазпром» зафіксовані в акті № 968/22/30327975 від 13.11.2012 року (т.1 а.с.8-28).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано на нього заперечення до Державної податкової інспекції у м. Алушті (т.1 а.с.30-32).

За результатами розгляду заперечень позивача висновки акту перевірки Підприємства «Укртранснафтогазпром» № 968/22/30327975 від 13.11.2012 року визначені такими, що відповідають вимогам діючого законодавства (лист №4595/10/22 від 04.12.2012 року, т. 1 а.с.38-39).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 04.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0009762301 (т.1 а.с.40), у якому визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації №9057071360 від 19.09.2012 року за серпень 2012 року в сумі 388175,00 грн.

Назване податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року та який визначає, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Під час розгляду справи судом перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Євро Класс Трейд».

Як свідчать матеріали справи, 21.12.2010 року між Підприємством «Укртранснафтогазпром» (покупець) та ТОВ «Євро Класс Трейд» (постачальник) було укладено договір №М1680, предметом якого є поставка продукції (т.1 а.с.69-71).

Номенклатура, кількість та вартість продукції визначена у Додатках з № 1 по №5 до цього Договору (т.1 а.с.72-102).

З метою з'ясування обставин щодо реальності здійснення даного правочину, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу. Проведення експертизи було доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від контрагента ТОВ «Євро Класс Трейд» на загальну суму 2329040,46 грн., в тому числі ПДВ 388175,00 грн., їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 31.05.2013 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 460/461, проведеної за матеріалами справи №801/61/13-а (т.2 а.с.2-12).

Згідно з Висновком експертизи під час дослідження встановлено, що на виконання умов договору №М1680 від 21.12.2010 року ТОВ «Євро Класс Трейд» на адресу позивача було поставлено продукцію на загальну суму 2329040,48 грн., в тому числі ПДВ 388173,00 грн.

Ці дані отримані експертом за наслідками вивчення первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних), а також бухгалтерських регістрів (журналів-ордерів, відомостей по рахункам 631, 221, 1521, 644).

На підставі наявних в матеріалах справи банківських виписок експертом підтверджено проведення позивачем оплати за отриману від контрагента продукцію у загальній сумі 2329040,48 грн., в тому числі ПДВ 388173,00 грн.

Також, під час дослідження встановлено, що обладнання, отримане Підприємством «Укртранснафтогазпром» від постачальника ТОВ «Євро Класс Трейд» у періоді з січня 2011 року по січень 2013 року за даними бухгалтерського обліку позивача оприбутковане та станом на 31.03.2013 року значиться у залишках по рахункам: 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів», 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів», 221 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» у сумі 1940867,08 грн., в експлуатацію не введено.

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (копії цих документів наявні в матеріалах справи).

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Частиною 5 ст. 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована постанові або ухвалі.

Розглянувши висновок експертизи № 460/461 від 31.05.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки стосовно відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Євро Класс Трейд».

Враховуючи зазначене вище, суд також дійшов висновку про правомірність облікування позивачем даної господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку, формування за її наслідками складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окрім зазначеного, позиція суду обґрунтована ще наступним.

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на даних перевірки контрагента ТОВ «Євро Класс Трейд», які зафіксовані в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №3346/22-521/36068723 від 10.10.2012 року.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2013 року по справі №2а-17903/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, пов'язані з проведенням невиїзної перевірки ТОВ «Євро Класс Трейд» на підставі службового посвідчення серії УКМ№054712, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києві Державної податкової служби головним державним податковим ревізором-інспектором Пономаренком С.О. згідно п.73.5 ст.73, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Тобто, названим судовим рішенням визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки ТОВ «Євро Класс Трейд», за результатами якої було складено акт №3346/22-521/36068723, що в подальшому був покладений в основу висновків ДПІ у м. Алушті про порушення Підприємством «Укртранснафтогазпром» вимог податкового законодавства.

Крім того, відносно висновків податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між Підприємством «Укртранснафтогазпром» та ТОВ «Євро Класс Трейд», суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Євро Класс Трейд» на суму 388173,00 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення №0009762301 від 04.12.2012 року в частині визначення завищення залишку від'ємного значення ПДВ в сумі 388173,00 грн. є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2146,00 грн. та судові витрати на проведення експертизи в сумі 10598,40 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 16.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0009762301 від 04.12.2012 року в сумі 388173,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Укртранснафтогазпром» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 10598,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.