Рішення № 32448623, 08.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2013 р.Справа № 916/1103/13

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Комунального підприємства «Теплові мережі «Ізмаїлтеплокомуенерго»;

До відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 4548,87 грн., -

у с т а н о в и в :

Комунальне підприємство „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" ( далі - Позивач ) звернулось до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( далі - Відповідач ) із позовом про стягнення 4548,87 грн. - суму боргу за спожиту теплову енергію посилаючись на наступне.

У період опалювальних сезонів 2009 - 2010, 2010 - 2011, 2011 - 2012 років Позивач, здійснював поставку теплової енергії на опалення нежитлового приміщення (частина вестибюлю на першому поверсі), що розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлове приміщення).

14.08.2012р. Позивачу стало відомо, що в період з 15.09.2009р. по 14.08.2012р. дане нежитлове приміщення перебувало в оренді у Відповідача, відповідно до договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради від 15.09.2009р. укладеного між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Відповідачем ( далі - Договір оренди )

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно п.5 ч.3 ст. 20 даного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Вказаним Договором оренди передбачено, що орендатор (тобто Відповідач.) зобов'язується укласти договори на надання комунальних послуг з підприємствами, які їх надають (абз. 15 п. 5.1 Договору оренди ).

Обов'язок Відповідача укласти договір з Позивачем також передбачено ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", п.1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В період з моменту укладення Договору оренди і до закінчення його дії Відповідач фактично ухилявся від свого обов'язку укласти договір на опалення орендованого приміщення. Позивач, в свою чергу, не володів інформацією, що дане нежитлове приміщення здано в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а тому був позбавлений можливості вжити заходів щодо укладання договору на постачання теплової енергії з Відповідачем.

Як зазначає позивач у позові, теплова енергія в нежитлове приміщення надавалась, а тому повинна бути оплачена у відповідності до затверджених для Позивача тарифів.

Нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку, в якому передбачене централізоване теплопостачання, а отже, згідно вимог будівельних норм всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно пов'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи загалом. Зазначене є специфікою надання цієї послуги. Ненадання послуг з централізованого опалення в окремі приміщення будинку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення.

Факт постачання теплової енергії з боку Позивача у вищевказаний період підтверджується довідками про роботу котелень, що забезпечують опалення в т.ч. і будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення орендоване Відповідачем. Внутрішньобудинкова система опалення будинку АДРЕСА_1, згідно актів огляду готовності внутрішньобудинкових мереж централізованого до зими, до опалювальних сезонів 2009 - 2010 років, 2010 - 2011 років та 2011 - 2012 років була готова.

15.08.2012 р. комісією Позивача було проведено обстеження внутрішньобудинкової системи опалення нежитлового приміщення, в ході якого встановлено, що втручань та змін в системі опалення даного приміщення виявлено не було.

У листі-відповіді від 26.09.2012р. на претензію Позивача за вих №Юр-103/5/12 від 14.09.2012р. Відповідач, зокрема, зазначає, що в даному приміщенні він не працював, вважав, що батарея відключена, а самі послуги йому були не потрібні.

Згідно положень ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Кабміну України № 630 від 21.07.2005 передбачено, що плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Будинок АДРЕСА_1 не обладнано загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження (п. 23 "Правил користування тепловою енергією" затв. постановою Кабміну України №1198 від 03.10.2007).

На підставі наведеного, Відповідачу проведено нарахування за поставлену теплову енергію в нежитлове приміщення, що розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 в загальному розмірі 4548,87 грн. Нарахування проведено за період дії Договору оренди від 15.09.2009 р. - з 15.09.2009р. по 14.08.2012р.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проведені на підставі:

- затверджених рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 1388 від 05.11.2009р. тарифів на теплову енергію, для груп споживачів «бюджетні установи» та «інші споживачі», згідно яких Відповідач відноситься до групи споживачів - «інші споживачі», для яких встановлено тариф за 1 Гкал тепла в розмірі - 758,35 грн.

- установленого постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 159 від 30.09.2011р. тарифу на теплову енергію, в нашому випадку, для потреб інших споживачів за 1 Гкал тепла - 871,75 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відмова Боржника сплачувати заборгованість за використану теплову енергію веде до неможливості розрахунків Заявника з постачальниками енергетичних ресурсів, що значною мірою погіршує фінансове та економічне становище енергетичних галузей, паралізує їх діяльність. У зв'язку з цим Заявнику значно обмежуються ліміти постачання природного газу та електроенергії, що спричиняє шкоду в великих розмірах.

Як зазначає позивач у позові, на день звернення із даним позовом до господарського суду сума боргу Відповідача перед Позивачем складає 4548,87 грн. - борг за поставлену теплову енергію.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Враховуючи викладене, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, ЦК України, ст. 19, 25 ЗУ «Про теплопостачання», ст.ст. 19, 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", п. 23 "Правил користування тепловою енергією" затв. постановою Кабміну України №1198 від 03.10.2007, п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" затв. постановою Кабміну України №630 від 21.07.2005, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 4 548,87 грн. та судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Відповідач з вимогами позивач не згоден з підстав зазначених у відзиві на позов.

Під час розгляду справи 08.07.2013 р. відповідач надав суду заяву з проханням звільнити його від сплати судового збору по даній справі посилаючись на скрутне фінансове положення, так як він є інвалідом ІІ-ї групи, отримує пенсію в розмірі 994 грн. та на його утриманні знаходиться його мати ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом І-ої групи з 15.05.2007р. довічно. Також відповідач просить суд надати йому розстрочку стягнення вказаної суми на 6-8 місяців посилаючись на ті ж обставини.

В засіданні суду оголошена перерва з 27.05.2013 р. по 17.06.2013 р. та з 03.07.2013 р. по 08.07.2013 р. згідно правил ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 17.06.213 р. строк вирішення спору по справі №916/1103/13 за заявою відповідача продовжений на 15 днів до 08 липня 2013 р.

В засідання суду 08.07.2013р. представник позивача не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

З урахуванням викладеного, господарський суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника відповідача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу ( ГПК ) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, 15.09.2009 р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Відповідачем укладений вищевказаний Договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди Орендодавець (Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради) передає, а Орендатор ( Відповідач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно : частку вестибюля № 1 на 1-му поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1, загальною площею 13,1 кв.м.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно п.5 ч.3 ст. 20 даного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Абзацем 15 п.5.1 Договору оренди передбачено, що Орендатор ( Відповідач.) зобов'язується укласти договори на надання комунальних послуг з підприємствами, які їх надають .

Обов'язок Відповідача укласти договір з Позивачем також передбачено ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", п.1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 10.1 Договору оренди, він укладений по 14.08.2012 р. включно. Доказів пролонгації Договору оренди згідно п. 10.5 Договору оренди сторонами суду не надано.

Як зазначає позивач, в період часу з моменту укладення Договору оренди від 15.09.2009р. і до закінчення його дії Відповідач фактично ухилявся від свого обов'язку укласти договір на опалення орендованого приміщення. Позивач, в свою чергу, не володів інформацією, що дане нежитлове приміщення здано в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а тому був позбавлений можливості вжити заходів щодо укладання договору на постачання теплової енергії з Відповідачем.

При цьому теплова енергія в нежитлове приміщення надавалась, а тому повинна бути оплачена у відповідності до затверджених для Позивача тарифів.

Нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку, в якому передбачене централізоване теплопостачання, а отже, згідно вимог будівельних норм всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно пов'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи загалом. Зазначене є специфікою надання цієї послуги. Ненадання послуг з централізованого опалення в окремі приміщення будинку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення.

Факт постачання Позивачем теплової енергії Відповідачеві у вищевказаний період підтверджується довідками про роботу котелень, що забезпечують опалення в т.ч. і будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення орендоване Відповідачем. Внутрішньобудинкова система опалення будинку АДРЕСА_1, згідно актів огляду готовності внутрішньобудинкових мереж централізованого до зими, до опалювальних сезонів 2009 - 2010 років, 2010 - 2011 років та 2011 - 2012 років була готова.

15.08.2012 р. комісією Позивача було проведено обстеження внутрішньобудинкової системи опалення нежитлового приміщення, в ході якого встановлено, що втручань та змін в системі опалення даного приміщення виявлено не було.

У листі-відповіді від 26.09.2012р. на претензію Позивача за вих.. №Юр-103/5/12 від 14.09.2012р. Відповідач, зокрема, зазначає, що в даному приміщенні він не працював, вважав, що батарея відключена, а самі послуги йому були не потрібні.

Доказів того, що батарея у вказаному приміщення була відключена відповідач суду не надав.

Згідно положень ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Кабміну України № 630 від 21.07.2005 передбачено, що плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Будинок АДРЕСА_1 не обладнано загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабміну України №1198 від 03.10.2007р. - У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження.

На підставі наведеного Відповідачу проведено нарахування за поставлену теплову енергію у вказане нежитлове приміщення за період часу з 15.09.2009р. по 14.08.2012р. в сумі 4548. 87 грн.

Доказів зворотного відповідач, в поряд уст. 33 ГПК України, суду не надав.

Обставини, зазначені у відзиві на позов суд до уваги не приймає, оскільки вони суперечать наявним у справі матеріалам та вказаним Законам.

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Посилання Позивача на вищенаведені норми ЦК України, Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами регулюються правовідносини по даному спору.

Дотепер Відповідач вказану суму боргу не сплатив чим порушив вимоги вказаного Закону України "Про теплопостачання".

Підсумовуючи викладене, суд вважає вимоги Позивача законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню в повному обсягу.

Відносно заяви відповідача про звільнення його від сплати судового збору та розстрочення стягнення суми на 6-8 місяців з підстав скрутного матеріального становища, зазначеного у заяві суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про судовий збір" :

1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п.п. 3, 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" -

3. Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати і пільги щодо сплати судового збору.

У розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

3.1 Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у даному випадку відповідачем доведені підстави для звільнення його від сплати судового збору.

Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право розстрочити або відстрочити виконання рішення.

З цих же підстав суд вважає можливим задовольнити заяву відповідача про розстрочення стягнення вказаної суми боргу на 6 місяців з підстав п.6 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: 68600, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" (адреса: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413, р/р №26009300170168 у філії Одеського ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845) - заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 4548 (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 87 коп., розстрочив стягнення на шість місяців рівними частинами.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 15.07.2013р.

Суддя Никифорчук М.І.