Постанова № 32448601, 04.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа№ 910/3407/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Осьмак Я.В. - дов. № 41 від 19.02.2013р.

від відповідача: Шафінська І.І. - дов. вих. № 176 від 15.04.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. (повний текст підписано 14.05.2013р.)

у справі № 910/3407/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Безрученкова Юрія

Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС»

про стягнення 87 301, 60 грн.

В судовому засіданні 04.07.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013р. Фізична особа-підприємець Безрученков Юрій Володимирович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» про стягнення 87 301, 60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань згідно усної домовленості між сторонами, а саме щодо передачі оплаченого позивачем товару. Оскільки позивачем згідно усної домовленості та на підставі виставлених відповідачем рахунків було оплачено товар, який так і не був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС», позивач просив суд стягнути з відповідача 87 301, 60 грн. попередньої оплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі № 910/3407/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» на користь Фізичної особи-підприємця Безрученкова Юрія Володимировича 87 301, 60 грн. попередньої оплати за непоставлений товар та 10 476, 20 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. для розгляду справи № 910/3407/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.07.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.07.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець Безрученков Юрій Володимирович (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» (відповідач) досягли усної домовленості щодо продажу (поставки) товару.

На цій підставі відповідачем були виставлені позивачеві до сплати рахунки-фактури № СФ-0000341 від 06.11.2012р. на суму 14 176, 00 грн., № СФ-0000379 від 15.11.2012р. на суму 5 280, 00 грн., № СФ-0000416 від 29.11.2012р. на суму 14 377, 60 грн., № СФ-0000463 від 11.12.2012р. на суму 1 468, 00 грн., № СФ-0000443 від 05.12.2012р. на суму 52 000, 00 грн., всього на 87 301, 60 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання домовленості та на підставі вищезазначених рахунків позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 87 301, 60 грн.

Даний факт підтверджується платіжними дорученнями № 396 від 07.11.2012р. на суму 14 176, 00 грн., № 437 від 29.11.2012р. на суму 5 280, 00 грн., № 443 від 06.12.2012р. на суму 10 000, 00 грн., № 438 від 30.11.2012р. на суму 14 377, 00 грн., № 458 від 10.12.2012р. на суму 10 000, 00 грн., № 467 від 13.12.2012р. на суму 10 000, 00 грн., № 478 від 14.12.2012р. на суму 22 000, 00 грн., № 464 від 13.12.2012р. на суму 1 468, 00 грн., належним чином звірені копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, за усною домовленістю сторін товар повинен був надаватися позивачу на складі відповідача в місті Києві після його повної оплати за усною вимогою позивача, але в будь-якому разі не пізніше 20.12.2012р. При цьому, незважаючи на повну оплату вартості товару, відповідачем товар у встановлений сторонами строк наданий не був.

02.01.2013р. позивачем були направлені на адресу відповідача претензія № 1 від 28.12.2012р. та претензія № 2 від 28.12.2012р., в яких позивач просив повернути суми сплачені згідно рахунків-фактури № СФ-0000341 від 06.11.2012р. на суму 14 176, 00 грн., № СФ-0000379 від 15.11.2012р. на суму 5 280, 00 грн., № СФ-0000416 від 29.11.2012р. на суму 14 377, 60 грн., № СФ-0000463 від 11.12.2012р. на суму 1 468, 00 грн., № СФ-0000443 від 05.12.2012р. на суму 52 000, 00 грн. Дані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

26.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 1 від 26.01.2013р. та вимогу № 2 від 26.01.2013р., в яких просив у семиденний строк з моменту одержання відповідачем цих вимог поставити на адресу позивача товар, а у випадку неможливості поставки, повернути сплачені за нього грошові кошти на загальну суму 87 301, 60 грн. Зазначені вимоги були отримані відповідачем 31.01.2013р. та 05.02.2013р., однак залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних правових наслідків.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, із вищенаведеного слідує, що кошти в сумі 87 301, 60 грн. були сплачені позивачем відповідно до домовленості сторін та прийняті відповідачем в якості попередньої оплати товару.

Однак, незважаючи на повну оплату вартості товару, відповідач свої зобов'язання щодо передачі товару не виконав.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що товар, обумовлений сторонами в усному договорі, був переданий позивачу в погоджені строки згідно видаткових накладних № РН-00113 від 19.11.2012р. на суму 14 176, 00 грн., № РН-00143 від 14.12.2012р. на суму 5 280, 00 грн., № РН-00142 від 13.12.2012р., № РН-000145 від 18.12.2012р. на суму 52 000, 00 грн., № РН-00166 від 26.12.2012р. на суму 1 468, 00 грн.

Зокрема, за твердженням відповідача, товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000341 від 06.11.2012р. на суму 14 176, 00 грн. був переданий на складі відповідача в м. Києві 21.11.2012р. разом із оригіналом рахунку-фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН-00113 від 19.11.2012р. представнику позивача Ячнику, який прибув на склад на автомобілі «Мерседес», д. н. 02-000 КМ, та не мав при собі довіреності від позивача.

Товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000379 від 15.11.2012р. на суму 5 280, 00 грн. був відправлений відповідачу 15.12.2012р. разом із оригіналом рахунку-фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН-00143 від 14.12.2012р. на адресу, зазначену позивачем, через експрес-доставку НОВА ПОШТА. На підтвердження зазначеного відповідач надав до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № 59998000011833 від 15.12.2012р.

Товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000416 від 29.11.2012р. на суму 14 377, 60 грн. був переданий на складі відповідача в м. Києві 14.12.2012р. разом із оригіналом рахунку-фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН-00142 від 13.12.2012р. представнику позивача Береговенко, який прибув на склад відповідача на автомобілі «Газель», д. н. АА 6028 ІА, та не мав при собі довіреності від позивача.

Товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000443 від 05.12.2012р. на суму 52 000, 00 грн. був переданий на складі відповідача в м. Києві 18.12.2012р. разом із оригіналом рахунку-фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН-000145 від 18.12.2012р. представнику позивача, який прибув на склад на автомобілі та при собі не мав довіреності від позивача.

Товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000463 від 11.12.2012р. на суму 1 468, 00 грн. був відправлений відповідачу 26.12.2012р. разом із оригіналом рахунку-фактури, 2-ма примірниками оригіналів видаткової накладної № РН-00166 від 26.12.2012р. на адресу, зазначену позивачем, через експрес-доставку НОВА ПОШТА. На підтвердження зазначеного відповідач надав в матеріали справи товарно-транспортну накладну № 599980000154170 від 26.12.2012р.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, видаткові накладні № РН-00113 від 19.11.2012р. на суму 14 176, 00 грн., № РН-00143 від 14.12.2012р. на суму 5 280, 00 грн., № РН-00142 від 13.12.2012р., № РН-000145 від 18.12.2012р. на суму 52 000, 00 грн., № РН-00166 від 26.12.2012р. на суму 1 468, 00 грн., надані відповідачем на підтвердження поставки товару та його отримання позивачем, останнім чи уповноваженою ним особою не підписані.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Безрученкова Ю.В., місце приживання ФОП: 91038, Луганська обл., м. Луганськ, вул. Білоруська, 89.

Згідно товарно-транспортних накладних № 599998000011833 та № 59998000154170, якими відповідач, на його думку, також підтверджує поставку товару позивачу вбачається, що стіл (мийки) та стіл (и) відправлялися відповідачем на адреси: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 57 та м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 109 б на ім'я ФОП Безрученкова Ю.В. При цьому, місцевим господарським судом вірно встановлено, що місце проживання Фізичної особи-підприємця Безрученкова Юрія Володимировича (місце здійснення діяльності): м. Луганськ, вул. Білоруська, буд. 89, а з поданих відповідачем документів не вбачається, ким саме було отримано відправлений товар, який саме товар, на яку суму, тобто не підтверджено належними доказами передачу товару саме позивачеві чи уповноваженій ним особі.

Будь-яких інших доказів направлення відповідачем позивачеві на підписання оригіналів видаткових накладних № РН-00113 від 19.11.2012р. на суму 14 176, 00 грн., № РН-00143 від 14.12.2012р. на суму 5 280, 00 грн., № РН-00142 від 13.12.2012р., № РН-000145 від 18.12.2012р. на суму 52 000, 00 грн., № РН-00166 від 26.12.2012р. на суму 1 468, 00 грн., всього на загальну суму 87 301, 60 грн., крім тверджень самого відповідача, матеріали справи не містять.

Із наявних в справі документів визначити достеменно, що позивач реалізовував третім особам саме товар отриманий від відповідача не можливо, оскільки найменування товарів, проданих позивачем третім особам відрізняється від найменування товарів, зазначених в рахунках - фактурах та не містить ідентифікуючих ознак, є поширеним в товарному обігу. Більш того, із матеріалів справи вбачається, що до виникнення спірних відносин сторони певний час успішно співпрацювали - позивач придбавав у відповідача товар. Доказів того, що відповідач є виробником продукції, ніби-то проданої позивачеві, суду не надано.

Отже, позивачем доведено відповідними належними доказами виконання його зобов'язань по оплаті товару, в той час, як відповідач належних та допустимих доказів поставки товару суду не надав, викладеного позивачем в позовній заяві не спростував.

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства здійснення господарської операції має бути підтверджене первинними документами (видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей тощо), які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження передачі товару позивачу або уповноваженій ним особі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо попередньої оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сторонами не було досягнуто згоди щодо строку передачі товару та те, що вимоги № 1 від 26.01.2013р. та № 2 від 26.01.2013р. про поставку товару або повернення коштів відповідач отримав 31.01.2013р. та 05.02.2013р. відповідно, то у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання щодо передачі товару або повернення коштів на момент звернення позивача з позовом до суду (19.02.2013р.) настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 87 301, 60 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на перебування ФОП Голубятнікова О.А. з 24.05.2012р. в стані припинення підприємницької діяльності, та неможливість придбання позивачем у нього продукції згідно видаткової накладної № 15376 від 19.12.2012р. не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України. Решта доводів апелянта є його суб'єктивним судженням та роздумами щодо заявленого позову.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 13 500, 00 грн.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Осьмак Я.В. на момент розгляду справи в суді першої інстанції підтверджуються договором про надання правової допомоги № ЛУ-5/13 від 18.01.2013р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1. даного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання по представництву та захисту інтересів клієнта в господарському суді міста Києва про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО КЛАСС» на користь клієнта, а клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, вказаних в даному договорі.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що порядок оплати та вартість послуг адвоката, що надаються в рамках реалізації дійсного договору, визначається в додатку № 1 до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно додатку № 1 до договору розмір гонорару адвоката за надані ним послуги в рамках реалізації даного договору складає 13 500, 00 грн.

На виконання умов даного договору, позивачем сплачено 13 500, 00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 14/12 від 18.01.2013р. на суму 1 000, 00 грн. та № 14/13 від 25.03.2013р. на суму 12 500, 00 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

У матеріалах справи міститься належним чином завірені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1006 від 24.11.2011р., згідно якого Осьмак Я.В. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому було сплачено гонорар, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про кваліфікацію зазначених Фізичною особою-підприємцем Безрученковим Ю.В. 13 500, 00 грн. судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи.

Згідно п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на розгляд справи в межах встановлених процесуальних строків (два місяці та 15 днів) в рамках трьох судових засідань (в перше з яких сторони не з`явились, що стало підставою для відкладення), нескладну категорію спору, звичайний рівень цін на ринку юридичних послуг, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат на послуги адвоката підлягають обмеженню до розміру 10% від ціни позову, що складає 8 730,16 грн., які підлягають стягненню з відповідача у справі.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 07.05.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. у справі № 910/3407/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського міста Києва від 07.05.2013р. у справі № 910/3407/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3407/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 09.07.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Мальченко А.О.