Рішення № 32448512, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/491 11.07.13

За позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування"

Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України", м. Київ

До Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління Подільського району м. Києва", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача -

Василенко В'ячеслав Віталійович

Про стягнення 423 072,74 грн.

Судді: Курдельчук І.Д. (головуючий), Котков О.В., Спичак О.М.

Представники:

Від позивача Власенко С.А. - пред. по довір.

Від відповідача Лой О.М., Пєняєва О.І. - пред. по довір.

Від третьої особи не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення грошових коштів у розмірі - 423 072,74 грн., в тому числі відшкодуванні завданих збитків внаслідок ДТП - 42 562,58 грн. та упущеної вигоди в розмірі 358 313,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011р. було порушено провадження у справі № 13/491, призначено судовий розгляд на 06.12.2011р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Василенко В'ячеслава Віталійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2011р. розгляд справи було відкладено на 10.01.2012р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням його клопотання про відкладення.

11.01.2012р. від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач заперечував проти позову, посилаючись на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, позивачем отримані грошові кошти від ТДВ СТДВ «Глобус» у розмірі - 49 494 грн. на відшкодування матеріальної шкоди завданої транспортному засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 17.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2012р. було зупинено провадження у справі та призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз.

23.04.2012р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист №2202 від 17.04.2012р. Незалежного інституту судових експертиз про неможливість проведення експертизи та повернуто матеріали справи № 13/491.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2012р. було поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 30.05.2012р.

Розпорядженням від 21.05.2012р. Голова Господарського суду міста Києва Князьков В.В. розпорядився розглянути справу колегіально у складі: головуючий суддя Курдельчук І.Д., судді Спичак О.М., Котков О.В.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.05.2012р. було зупинено провадження у справі та призначено комплексну судово-економічну та автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково дослідному інституту судових експертиз.

28.11.2012р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист №6727/12-45 від 27.11.2012р. Київського науково дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення експертизи, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості проведення експертизи, та повернуто матеріали справи №13/491.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012р. було поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 15.01.2013р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.01.2013р. було зупинено провадження у справі, призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зобов'язано відповідача надати Господарському суду міста Києва докази оплати за проведення експертизи (оригінал платіжного доручення), а саме, рахунку №7161/12/6727/44 від 10.08.2012р. на суму 12 000 грн.

28.01.2013р. до суду від відповідача надійшов лист від 25.01.2013р. №121, в якому було повідомлено, що відповідачем, відповідно до рахунку №6707/12/6694/54 від 09.07.2012р., оплачено проведення комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертиз.

05.02.2013р. Господарським судом міста Києва на адресу відповідача було направлено лист від 01.02.2013р. № 13/491 на № 121 від 25.01.2013р., в якому було зазначено, що з листа Заступника директора інституту вих. № 6694/12-54 від 12.07.2012р. (до якого додано рахунок № 6707/12/6694/54 від 09.07.2012р.) вбачається, що вказаний рахунок виставлено за проведення автотоварознавчої експертизи, а не за комплексну експертизу в цілому. Також, було нагадано, що відповідачем було гарантовано оплату за проведення комплексної судової експертизи, що включає автотоварознавчу та економічну експертизи, а тому необхідно сплатити вартість проведення економічної експертизи відповідно до рахунку № 7161/12/6727/44.

Станом на 03.07.2013р. відповідач вимоги ухвал суду не виконав та вартість експертизи не оплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013р. було поновлено провадження у справі, призначено судовий розгляд на 11.07.2013р., зобов'язано Комунальне підприємство «Шляхово-Експлуатаційне управління по ремонту та утриманню Автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» м. Києва надати Господарському суду міста Києва письмові пояснення щодо невиконання вимог ухвали суду від 15.01.2013р., а саме п. 4 резолютивної частини, яким відповідача було зобов'язано протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали надати докази оплати за проведення експертизи (оригінал платіжного доручення), а саме, рахунку № 7161/12/6727/44 від 10.08.2012р. на суму 12 000 грн., зобов'язано представників учасників процесу ознайомитися з висновком автотоварознавчої експертизи до судового засідання та надати свої письмові пояснення з приводу проведеного експертного дослідження та зобов'язано учасників процесу надати письмові пояснення по суті справи на день її розгляду в судовому засіданні з врахуванням висновку експертизи.

Третя особа, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направила, причини неявки суду не повідомила, вимоги ухвали суду від 03.07.2013р. не виконала.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали суду від 03.07.2013р. не виконав та відповідних письмових пояснень на надав.

Представник відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2013р., надав суду письмові пояснення щодо причин не проведення оплати вартості судової економічної експертизи, посилаючись на відсутність грошових коштів.

Також, представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував повністю та просив суд стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі - 2 942,40 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи.

В судовому засіданні 11.07.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2011 року о 16 год. 15 хв. в місті Києві по проспекту Московському, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю автомобіля марки МАЗ 5551, державний номер АА8291СЕ, що належить відповідачу, яким керував водій Василенко В'ячеслав Віталійович (третя особа), автомобіля марки Skoda, державний номер 577-67КТ, автобуса «Богдан», державний номер 07947КА та автомобіля марки ГАЗ 3302-418, державний номер АА3209ІК, що належить позивачу, яким керував механік по ремонту автомобілів Хаменушко Юрій Леонідович.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року у справі №3-577/2011, водія відповідача Василенко В'ячеслава Віталійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та встановлено його вину у спричиненні вищевказаної ДТП.

На момент ДТП, цивільно-правову відповідальність водія автомобіля МАЗ 5551, державний номер АА8291СЕ, Василенко В'ячеслава Віталійовича, було забезпечено Договором страхування цивільно-правової відповідальності від 30 листопада 2010 року, укладеного відповідачем з ТДВ СТДВ «Глобус» посвідченого полісом ВЕ 3272688 з терміном дії до 20.01.2011 року. Ліміт відповідальності ТДВ СТДВ «Глобус» за вказаним договором становить: за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000 грн.; за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 100 000 грн.; франшиза за вказаним договором становить 510 грн.

30 березня 2011 року ТДВ СТДВ «Глобус» здійснило відшкодування шкоди, завданої транспортному засобу позивача у розмірі 49 490 грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Автосхід», що здійснювало відновлювальний ремонт ушкодженого транспортного засобу - автомобіля 43рки ГАЗ 3302-418, державний номер АА3209ІК.

Позивач вважає, що розмір майнової шкоди, завданої в результаті ДТП його транспортному засобу та має бути додатково відшкодований відповідачем, складає - 42 562,58 грн.

Позивач обґрунтовує вищевказану суму наступними обставинами.

Згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №1297/11-18 від 15 лютого 2011 року, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, матеріальний збиток, заподіяний пошкодженням автомобіля ГАЗ 3302-418 державний номер АА3209ІК, внаслідок ДТП, складає: 72 370,85 грн.

Відновлювальний ремонт автомобіля ГАЗ 3302-418, державний номер АА3209ІК, що належить позивачу, проведено ТОВ «Автосхід» на підставі Договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів №9/09 від 10.01.2011 року та Договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів №45/09 від 11 липня 2011 року.

Під час ремонту автомобіля ТОВ «Автосхід» встановлено нові деталі, які не мали фізичного зносу, у зв'язку із чим фактична вартість відновлювального ремонту, згідно Акту виконаних робіт №ЮМЛ-000170 від 12 травня 2011 року та Акту виконаних робіт №ЮМЛ- С0170 від 08 вересня 2011 року (платіжне доручення №1082 від 10.10.2011 року на суму 42 562,58 грн.), підписаних уповноваженими представниками ТОВ «Автосхід» та позивачем, склала 92 052,58 грн.

До матеріалів справи долучено Звіт №008/11 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу: ГАЗ 3302-418 держ. №АА3209ІК від 28.01.2011 року (с. 155-168 том І справи), в якому вказано, що ринкова вартість аналогічного авто складає 73 931,68 грн., а вартість відновлювального ремонту - 55 093,39 грн.

Враховуючи наявність двох досліджень висновки по яким не співпадають, судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу. Проведення судової експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставлено на вирішення експерта наступне питання: яка вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 3302-418 державний номер АА3209ІК та матеріальних збитків, заподіяних внаслідок ДТП, яка сталась 11.01.2011р. по пр. Московському у м. Києві в результаті зіткнення із МАЗ д/н АА8291 СЕ, Skoda д/н 577-67 КТ, автобуса Богдан д/н 07947КА?

Відповідно до Висновку № 6694/12-54 судової автотоварознавчої експертизи по справі № 13/491 від 13.09.2012р. (с. 48-52 том ІІ справи) вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 3302-418 державний номер АА 3209 ІК складає - 67 352,46 грн. та матеріальних збитків, заподіяних внаслідок ДТП, складає - 72 370,85 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму матеріальної шкоди, спричиненою внаслідок ДТП та непокритою страховим відшкодуванням, у розмірі - 22 880,85 грн. (72 370,85 грн. (матеріальні збитки, визначені судовим експертом) - 49 490 грн. (грошові кошти, які позивач отримав від страхової компанії)).

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі - 1 754,07 грн., три відсотка річних у розмірі - 885,50 грн., пеню у розмірі - 10 768,33 грн. та штраф у розмірі - 2 979,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив свій розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки сума нарахована позивачем є завищеною, а саме, невірно вказано суму на яку має здійснюватись нарахування.

Оскільки позивач звернувся з претензією до відповідача 15 червня 2011 року, то в силу ст. 530 ЦК України, санкції слід розраховувати з 22.06.11

За розрахунком суду, розмір трьох відсотків річних складає - 475,80 грн. та інфляційні втрати - 971,81 грн. (на суму 22 880,85 грн., за період з 22.06.2011р. по 20.09.2011р.).

Суд, визнає вимоги позивача про трьох відсотків річних та інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але за уточненим розрахунком суду.

Вимоги пені і штрафу не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами відсутні господарські відносини і зобов'язання у виниклому спорі про відшкодування шкоди заподіяної деліктом.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була укладена між сторонами. Крім того, до зобов'язань, які виникли між сторонами, не можуть застосовуватись штрафні санкції, передбачені ст. 231 ГК України, оскільки не надано доказів порушення саме господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язаного з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Отже, суд визнав вимоги щодо стягнення пені та штрафу необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача додаткові витрати, пов'язані з проведенням відновлювальних робіт, зокрема: 1 288,80 грн. - оплата вартості проведення експертного автотоварознавчого дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (платіжне доручення №516 від 03 березня 2011 року); 810 грн. - оплата за транспортування автомобіля Газель державний номер АА3209ІК, згідно Акту виконаних робіт №211 від 01.03.2011 року, за Договором на транспортування автомобілів по місту Києву та Україні №5/09 від 03.01.2006 року (платіжне доручення №5 від 25 березня 2011 року); 1 032 грн. - оплата за експертне дослідження автомобіля ГАЗ 3302-418, державний номер АА3209ІК, згідно Акту здачі-приймання робіт №ОУ-0000283, за договором про надання послуг №67 від 01.06.2011 року (платіжне доручення №498 від 09 червня 2011 року); 2 688 грн. - оплата за дублювання ідентифікаційного номера автомобіля ГАЗ 3302-418, державний номер АА3209ІК, згідно Акту здачі-приймання робіт №ОУ-0000315, за договором про надання послуг №67 від 01.06.2011 року (платіжне доручення №1016 від 2,2 червня 2011 року. Всього, на думку позивача ним було понесено додаткові витрати у розмірі - 5 818,80 грн.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтованості вказаних вимог оскільки, позивачем не надано нормативного обґрунтування та не підтверджено документально підстави для покладення вказаних витрат саме на відповідача.

Суд дійшов висновку, що вказані витрати на оплату експертних досліджень і здійснені на власний розсуд позивача і не були для нього обов'язковими.

Витрати по відновленню ідентифікатора (ідентифікайного номера автомобіля), як обов'язкові дії і витрати, мали бути визначені судовим експертом під час виконання ухвали суду та проведення судової екпертизи як складові вартості відновлювального ремонту та матеріального зитку.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога про транспортування автомобіля, підтверджується документами за березень місяць, а ДТП відбулося в січні.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 358 313,08 грн. неодержаного доходу (втраченої вигоди).

Так, позивач, вважає, що в результаті неможливості використання пошкодженого, внаслідок ДТП транспортного засобу, ним не було отримано грошові кошти за надання автотранспортних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обґрунтовуючи суму втраченої вигоди в розмірі 358 313,08 грн., позивач виходить з одержаного ним середньомісячного фактичного доходу за Договором про надання автотранспортних послуг № 35/09 від 14.05.2010р., позивач визначив суму втраченої вигоди шляхом множення 2 035,87 грн. (середньоденна сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди)) на 176 робочих днів за період з 11.01.2011р. по 20.09.2011р.

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів, що використання вказаного транспортного засобу, принесло б позивачу за період з 11.01.2011р. по 20.09.2011р. дохід в сумі 358 313,08 грн., цього не вбачається також з наданих позивачем договорів про надання автотранспортних послуг.

Припущення позивача, зроблені лише на підставі арифметичного розрахунку, не є належними доказами понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди та доведення її розміру.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення 358 313,08 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, внаслідок недоведеності факту заподіяння таких збитків.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини відносин сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

За таких обставин, позов визнається судом частково доведеним, частково обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач сплатив судовий збір за подання даного позову у розмірі - 8 461,45 грн., а відповідач сплатив вартість судової автотоварознавчої експертизи у розмірі - 2 942,40 грн.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України регулюється розподіл господарських витрат.

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд покладає на відповідача відшкодування витрат на оплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме, у розмірі - 486,57грн.

Щодо витрат, пов'язаних з проведення судової експертизи, то суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з приводу яких проводилася судова експертиза. Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 353,50 грн. витрат на правлення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління Подільського району м. Києва" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 15, код ЄДРПОУ 03359121) на користь Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 2, код ЄДРПОУ 31059253), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 22 880 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 85 коп., три відсотка річних у розмірі - 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі - 971 (дев'ятсот сімдесят одна) грн. 81 коп. та 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 57 коп. витрати по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 2, код ЄДРПОУ 31059253) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління Подільського району м. Києва" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 15, код ЄДРПОУ 03359121), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1 353 (одну тисячу триста п'ятдесят три) грн. 50 коп. витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 15 липня 2013 року.

Головуючий суддя І.Д. Курдельчук

Суддя О.В. Котков

Суддя О.М. Спичак