Постанова № 32448341, 12.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

12 липня 2013 року Справа № 811/2101/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.05.13 р. №0003060171 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 637,74 грн. основного платежу та 6159,43 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); від 15.05.13 р. №0003070171 про визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 18 641,30 грн. основного платежу та 4660,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позивач вважає, що відповідач протиправно виніс 15.05.2013 року податкові повідомлення-рішення №0003060171 та №0003070171, оскільки його висновки про нікчемність правочинів між ФОП ОСОБА_1 і ПП «Укртехносплав», які викладено в акті перевірки №240/17-1/НОМЕР_1 від 25.03.2013 року, ґрунтуються лише на припущеннях та не доведені у судовому порядку.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити. Крім того, представником позивача ОСОБА_3 заявлено усне клопотання щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, про що секретарем судового засідання внесено відповідний запис у журнал с/з /а.с.167-168/.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено, що в ході перевірки позивача встановлено порушення вимог: п.176.1 ст. 176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України що полягло у неналежному веденні книги обліку доходів та витрат за період з 11.01.12 по 31.12.12 року; п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.12 по 31.12.12 року в сумі 18 641,30 грн.; п.1, 3 та 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; п.198.2, ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 24 637,74 грн., в тому числі за квітень 2012 р. в сумі 16 489,74 грн.. за травень 2012 р. в сумі 7494,00 грн., за червень 2012 р. в сумі 654,00 грн.; п.201.15 ст.215 Податкового кодексу України, а саме не ведення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних. Враховуючи вищевказане, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову /а.с.40-41/.

Представник відповідача у судове засідання 12.07.2013 р. не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином /а.с.147/, про причину неявки суду не повідомив, заяв (клопотань) не надав.

Відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказане, суд ухвалив подальший розгляд справи провести в порядку письмового провадження за наявними матеріалами (доказами).

Дослідивши подані сторонами документи, об'єктивно оцінивши докази, що мають важливе значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 23.04.2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець, з 27.04.2006 року перебуває на обліку як платник податків за №1519. З 16.02.2012 року є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 3106822039 /а.с.113-115/.

Згідно з реєстраційними даними, одним із видів господарської діяльності позивача є:

- 51.51.0 - оптова торгівля паливом;

- _ 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібних паливом і подібними продуктами.

Судом встановлено, що на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 04.03.2013 року №337, 322 та 323, виданих Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеному у додатку до акта перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2013 р. №240/17-1/3106822039 /а.с.9-29/.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1:

- п.176.1 ст. 176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України - неналежне ведення книги обліку доходів та витрат за період з 11.01.2012 року по 31.12.2012 року;

- п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 18 641,30 грн.;

- п. 1, 3 та 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.198.2, ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 24 637,74 грн., в тому числі: за квітень 2012 року в сумі 16 489,74 грн.. за травень 2012 року в сумі 7494,0 грн., за червень 2012 року в сумі 654,0 грн.;

- п.201.15 ст.215 Податкового кодексу України - не ведення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних;

- п.п.49.18.2 п.19.18 ст.49, п.51.1 ст.51, п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - не подання та не відображення в податковому розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків і сум утриманих з них податку (форма 1-ДФ) за 1, 2 квартали 2012 року, нараховані та виплачені суми доходу фізичним особам-підприємцям.

15.05.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0003060171 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 24 637,74 грн. основного платежу, 6 159,43 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с.7/.

- №0003070171 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 18 641,30 грн. основного платежу, 4 660,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с.8/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.

Що стосується порушень позивачем вимог п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 18 641,30 грн.; п.198.2, ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 24637,74 грн., в тому числі: за квітень 2012 р. в сумі 16489,74 грн., за травень 2012 р. в сумі 7494,00 грн., за червень 2012 р. в сумі 654,00 грн..

Як зазначено в акті від 25.03.13 р. №240/17-1/НОМЕР_1 та письмових запереченнях:

1. До відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС надійшла від ДПІ у м. Чернігові Чернігівської області ДПС довідка № 21/22/37972501 від 17.07.2012 р. «Про результати зустрічної звірки «УКРТЕХНОСПЛАВ» (код 37972501) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року» у висновках якого зазначено, що ПП «УКРТЕХНОСПЛАВ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за травень 2012 року, та в яких зазначено (далі по тексту): Крім того, операції ПП «Укртехносплав» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП «Укртехносплав» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином:

- звіркою ПП «УКРТЕХНОСПЛАВ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками за травень 2012 року на суму ПДВ - 4 161 139 грн.;

- звіркою ПП «УКРТЕХНОСПЛАВ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із покупцями за травень 2012 року на суму ПДВ - 4 164 156 грн....».

2. До відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС надійшла від ДПІ у м. Чернігові Чернігівської області ДПС довідка №10/22/37972501 від 14.06.2012 року «Про результати зустрічної звірки ПП «УКРТЕХНОСПЛАВ» (код 37972501) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за перів 01.02.2012 по 30.04.2012 року» у висновках якого зазначено, що ПП «УКРТЕХНОСПЛАВ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за березень 2012 року, та в яких зазначено (далі по тексту): Крім того, операції ПП «Укртехносплав» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП «Укртехносплав» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином:

- звіркою ПП «УКРТЕХНОСПЛАВ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками за березень 2012 року на суму ПДВ - 1 795 950 грн.;

- звіркою ПП «УКРТЕХНОСПЛАВ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із покупцями за березень 2012 року на суму ПДВ - 1 795 950 грн....».

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, у ПП «Укртехносплав» (код ЄДРПОУ 37972501) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за березень, травень 2012 року, безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) та податкового кредиту.

Відтак, на думку відповідача взаємовідносини між позивачем та ПП «Укртехносплав» (код ЄДРПОУ 37972501) не можуть бути враховані до вартості фактично понесених витрат, які прямо відповідають отриманому доходу у відповідних звітних періодах. Отже, позивачем в порушення вимог п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України завищено витрати від здійснення господарської діяльності за 2012 рік на загальну суму 123 190,15 грн. (без ПДВ), у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі - 18 641,30 грн..

Також, в ході перевірки повноти декларування податкового кредиту за перевіряємий період встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 24 638,03 грн., в тому числі: за квітень 2012 р. на 16 489,74 грн.; за травень 2012 р. на 8 148,29 грн.. Так, проведеним аналізом податкової звітності позивача встановлено, що операції з придбання товарів (робіт, послуг) здійснювались у ПП «Укртехносплав» (код ЄДРПОУ 37972501) в березні на суму ПДВ 16 489,74 грн. та травні 2012 року на суму ПДВ 8 148,00 грн., та відображені позивачем в податковому кредиті з ПДВ в наступних податкових періодах: квітень 2012 року - на суму ПДВ 16 489,74 грн.; травень 2012 року - на суму ПДВ 8 148,00 грн..

Враховуючи викладене в розділі 1.13.2 (в акті відсутній розділ 1.13.2), ПП «Укртехносплав» (код ЄДРПОУ 37972501) не мало на меті здійснювати будь-яку поставку товарів, відповідно податкові накладні, згідно яких сформовано податковий кредит ФОП ОСОБА_1 за рахунок даного підприємства-контрагента, виписні безпідставно, так як в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, а саме від вищевказаних підприємств-контрагентів до ФОП ОСОБА_1, в зв'язку з відсутністю (не надання для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів якості тощо.

Таким чином, позивачем завищено дозволений податковий кредит за перевіряємий період на суму ПДВ 24 637,74 грн., в тому числі: квітень 2012 року на 16 489,74 грн., травень 2012 року на 8 148,00 грн., у зв'язку з чим донараховано ПДВ. що підлягає сплаті до бюджету за період з 16.02.12 по 31.12.12 року в сумі 24 637,74 грн., в тому числі:

- за квітень 2012 року в сумі 16 489,74 грн.;

- травень 2012 року в сумі 7 494,00 грн.;

- червень 2012 року в сумі 654,00 грн..

Проте, в вищезазначеного не вбачається встановлення в ході перевірки фактів допущення порушень податкового законодавства саме позивачем по справі, а не його контрагентом. З даного слідує, що до позивача застосовано відповідальність за дії, вчинені не ним, а ПП «Укртехносплав».

Дане не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій чи не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як визначено п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення до складу витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як визначено статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, правомірність формування витрат обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для їх використання у господарській діяльності.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Відповідно до Витягу з ЄДР (станом на 01.07.2013 р.), ПП «Укртехносплав» (код 37972501) зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку. Також, відповідачем не надано доказів, що на час фінансово-господарських відносин з позивачем ПП «Укртехносплав» не було платником ПДВ. Таких доказів не встановлено і судом в ході розгляду справи /а.с.34-36/.

01.03.2012 року між позивачем (Покупець) та ПП «Укртехносплав» (Продавець) укладено договір поставки №03/11, предметом якого є постачання вугільної продукції (Товар) /а.с.51-54/.

Виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором підтверджується: рахунком-фактурою №Ук-0000014 від 28.03.2012 р. на суму 48 889,73 (ПДВ-8 148,29 грн.) /а.с.58/; видатковою накладною №Ук-110 від 28.03.2012 р. на суму 48 889,73 (ПДВ-8 148, 29 грн.) /а.с.59/; податковою накладною №149 від 28.03.2012 р. на суму 48 889,73 (ПДВ-8 148,29 грн.) /а.с.60/; рахунком-фактурою №Ук-0000015 від 28.03.2012 р. на суму 48 889,73 (ПДВ-8 148,29 грн.) /а.с.61/; видатковою накладною №Ук-111 від 29.03.2012 р. на суму 50 048,72 (ПДВ-8 341,45 грн.) /а.с.62/; податковою накладною №167 від 29.03.2012 р. на суму 50 048,72 (ПДВ-8 341,45 грн.) /а.с.63/.

Транспортування товару та його отримання підтверджено накладною та актом приймання-передачі /а.с.57, 64-65, 66/.

03.05.2012 року між позивачем (Покупець) та ПП «Укртехносплав» (Продавець) укладено договір поставки №05/03-6, предметом якого є постачання вугільної продукції (Товар) /а.с.55-56/.

Виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором підтверджується: рахунком-фактурою №Ук-0000040 від 08.05.2012 р. на суму 48 889,73 (ПДВ-8 148,29 грн.) /а.с.67/; видатковою накладною №Ук-322 від 08.05.2012 р. на суму 48 889,73 (ПДВ-8 148,29 грн.) /а.с.68/; податковою накладною №53 від 08.05.2012 р. на суму 48 889,73 (ПДВ-8148,29 грн.) /а.с.69/.

Транспортування товару та його отримання підтверджено накладною та актом приймання-передачі /а.с.57, 70, 71/.

Подальша реалізація придбаного товару підтверджена наданими позивачем документами /а.с.79-112, 116-143/.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримавши податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано валові витрати та податковий кредит у періоді, що перевірявся, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності формування ним таких витрат і податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Укртехносплав».

Щодо порушень позивачем вимог цивільного законодавства, то згідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт від 25.03.2013 р. №240/17-1/НОМЕР_1 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що правочин, сторонами якого є позивач та ПП «Укртехносплав» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Відтак, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що посилання в акті від 25.03.2013 р. №240/17-1/НОМЕР_1 на порушення позивачем вимог цивільного законодавства не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії (бездіяльності) покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено протилежне. Відповідачем не доведено наявність фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки.

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції, здійсненої позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 540,10 грн. підлягає присудженню з державного бюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача /а.с.2/.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 15 травня 2013 року №0003060171.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 15 травня 2013 року №0003070171.

4.Стягнути з державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1, судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 540,10 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько