Ухвала суду № 32448340, 10.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 5465/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Мікули О.І., Курилець А.Р.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновська Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елагрі-Козова» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії,

встановив:

У лютому 2013 року позивач ТзОВ «Елагрі-Козова» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Козівської МДПІ Тернопільської області ДПС, в якому просив : 1) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козівської МДПІ від 16.11.2012 року форми «В4» № 0000272301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4000000 грн. в декларації за червень 2012 року зареєстрованої в органі ДПС 19.07.2012 року за № 9041831583; 2) визнати протиправними дії Козівської МДПІ щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Елагрі-Козова» за лютий-червень 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог покликався позивач на безпідставність і незаконність висновків відповідача, які викладені в акті податкової перевірки від 23.08.2012 р. про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України щодо завищення у червні 2012 р. податкового кредиту в розмірі 4000000 грн.. Також позивач вказував, що після адміністративного оскарження зазначеного ППР відповідачем у січні 2013 р. незаконно було проведено документальну позапланова невиїзну перевірку діяльності позивача за період лютий-червень 2012 року.

Відповідач Козівська МДПІ позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Козівської МДПІ форми «В4» № 0000272301 від 16.11.2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду не погодився відповідач Козівська МДПІ і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прийнята при неповному встановленні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000272301 від 16.11.2012 року було прийнято за результатами проведеної перевірки позивача щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий-червень 2012 р.. Суд першої інстанції безпідставно не врахував висновків перевірки про те, що позивачем безпідставно до податкового кредиту за червень 2012 року включено 4000000 грн. ПДВ із загальної суми коштів, що підлягає сплаті 24000000 грн. відповідно до податкової накладної № 3 від 25.06.2012р., виданої ТзОВ «Козівський цукровий завод» за інвестиційним договором № 04-10/2010 від 04.10.2010 р. про будівництво елеваторного комплексу. Вказує апелянт, що зазначена податкова накладна за формою, змістом і порядком заповнення не відповідає вимогам законодавства, а тому не може слугувати підставою для віднесення до податкового кредиту визначеної суми ПДВ.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 26.02.2013 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ТзОВ «Елагрі-Козова» подав запечення на апеляційну скаргу, де вказує на безпідставність апеляційних вимог і законність постанови суду першої інстанції від 26.02.2013 року.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 10.08.2012 р. по 20.08.2012 р. відповідачем Козівською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Елагрі-Козова» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий-червень 2012 р.. Результати перевірки оформлені актом № 96-22/36650633 від 23.08.2012 року (а.с. 20-47).

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України, п.14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ № 1379 від 01.11.2011 р., в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 4000000 грн. за червень 2012 р.. Вказані висновки податкового органу обгрунтовуються безпідставним включенням до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкової накладної № 3 від 25.06.2012р., виданої ТзОВ «Козівський цукровий завод» за інвестиційним договором № 04-10/2010 від 04.10.2010 р. про будівництво елеваторного комплексу.

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 23.08.2012 року, відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0000272301 від 06.11.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4000000 грн. (а.с. 49).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане ППР від 06.11.2012 р. залишено без змін, а скарги ТзОВ «Елагрі-Козова» залишено без задоволення (а.с. 51-73).

Крім цього, в період з 21.01.2013 р. по 22.01.2013 р. відповідачем Козівською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТзОВ «Елагрі-Козова» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий-червень 2012 р.. Результати перевірки оформлені актом № 11-22/36650633 від 24.01.2013 року. У цьому акті перевірки аналогічно зазначено, що позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України, п.14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ № 1379 від 01.11.2011 р., в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 4000000 грн. за червень 2012 р. (а.с. 78-104).

Суд апеляційної інстанції враховує, що постанова суду першої інстанції від 26.02.2013 р. щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача Козівської МДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача ТзОВ «Елагрі-Козова», не оспорюється особами, які беруть участь у справі.

Відносно апеляційної скарги відповідача Козівської МДПІ щодо оскарження постанови суду першої інстанції від 26.02.2013 р. в частині задоволення позовних вимог, то суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень податкового органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України та п.14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ № 1379 від 01.11.2011 р., і щодо завищення податковий кредиту в сумі 4000000 грн. за червень 2012 р. згідно податкової накладної № 3 від 25.06.2012 р. виданої ТОВ «Козівський цукровий завод», з врахуванням наступного.

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, становленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими наклади оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка повинна відповідати встановленим вимогам. Податкова накладна, згідно п.201.10 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім цього, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

Суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за договором № 04-10/2010 від 04.10.2010 р. про будівництво елеваторного комплексу, укладеного між інвестором ТзОВ «Елагрі-Козова» і замовником ТзОВ «Козівський цукровий завод», і об'єктивність інформації в первинних документах за цим договором, підтверджується матеріалами справи. Зокрема : змістом договору № 04-10/2010 від 04.10.2010 р., додатками № 1 (план земельної ділянки), № 2 (графік будівництва і фінансування), № 3 (технічний опис об'єкта), додатковими угодами від 04.11.2010 р., від 12.09.2011 р., 20.06.2012 р., 25.06.2012 р., 15.08.2012 р., платіжним дорученням № 33 від 25.06.2012 р. на суму 24000000 грн. (в т.ч. ПДВ 4000000 грн.), податковою накладною № 3 від 25.06.2012 р. та реєстром отриманих і виданих податкових накладних за червень 2012 р., дозвільними, технічними та іншими документами щодо будівництва першої черги промислового елеватора по вул. Заводській, 1 в м. Козова Тернопільської області (дозвіл на виконання будівельних робіт, акт готовності об'єкта, акт перевірки Інспекції ДАБК, сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта, акти приймання-передачі обладнання за жовтень 2011 р. - травень 2012 р, технічний паспорт від 14.06.2012 р.) (а.с. 126-200).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ пов'язано із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сума ПДВ у розмірі 4000000 грн. за податковою накладною № 3 від 25.06.2012 р. правомірно включено позивачем до податкового кредиту.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що вищевказана податкова накладна відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 201 ПК України та пунктам 12, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ № 1379 від 01.11.2011 р..

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно розглядуваної податкової накладної № 3 ціна постачання товару становить 125000000 грн. (без ПДВ). Така сума була визначена сторонами договору № 04-10/2010 від 04.10.2010 року, а саме в додатковому договорі № 3 від 25.06.2012 року, де вказано загальну суму 150000000 грн., в т.ч. ПДВ 25000000 грн., ціна без ПДВ - 125000000 грн. (а.с. 148). Фактично ТзОВ «Елагрі-Козова» 25.06.2012 р. згідно платіжного доручення № 33 перераховано на рахунок ТзОВ «Козівський цукровий завод» 24000000 грн., в т.ч. ПДВ 4000000 грн., без ПДВ - 20000000 грн.. Таким чином, у графі 6 вказаної податкової накладної вірно зазначено - 0,160.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елагрі-Козова» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: О.І. Мікула

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.07.2013 року.