Ухвала суду № 32446065, 11.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1148/13-а

11.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 28.03.13 у справі № 801/1148/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся 28.01.2013 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2012 року №0021141702.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 у справі № 801/1148/13-а позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0021141702 від 09.11.2012 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11875,00 грн., у тому числі 9500,00 грн. за основним платежем та 2375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції установлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин при здійсненні фінансово-господарської діяльності з БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2012 року №8256/17-2/НОМЕР_1 за висновками якого встановлено порушення позивачем п. п. 7.2.1 п. 7.2., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення податкового кредиту на загальну суму 9500 грн., а саме: до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними. Зазначене завищення податкового кредиту, відповідно до висновку акту, пов'язане з відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання договірних зобов'язань, що в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто угоди носять фіктивний характер і порушують: п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201, 7 ст. 201 ПК України та п. п. 7.4.1 п. 7.4., п. п. 7.4.5 п. 7.4., п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 року №0021141702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11875 грн. (у тому числі 9500 грн. за основним платежем та 2375 грн. за штрафними санкціями).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентом та як наслідок, безпідставно виніс податкове повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що перевіркою позивача було встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 23431,00 грн., а саме включення до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджуються податковими накладними, у тому числі за серпень 2009 року у сумі 7983,00 грн., вересень 2009 року у сумі 5948,00 грн., жовтень 2009 року у сумі 5633,00 грн., листопад 2009 року у сумі 3867,00 грн. (з урахуванням строків давності відповідачем зазначено як порушення податкового законодавства завищення податкового кредиту за періоди жовтень-листопад 2009 року у сумі 9500,00 грн.).

В акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з суб'єктом господарювання з ознаками "фіктивності" - БВП "Строітель -Плюс", а також встановлено неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Відносини, у період, що перевірявся, регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон №168).

Право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена Законом №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписами п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит визначалася підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168.

Отже, за змістом норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вірно зазначив, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції вірно послався та проаналізував приписи ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та встановив, що позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Так, господарські операції відбулися в зв'язку з тим, що між позивачем та БВП "Строитель-плюс" був укладений договір з надання транспортно-експедиційних послуг №ТРО96 від 01.09.2008 року, предметом якого є організація та проведення перевезення вантажу в межах митної території України. (а.с.41). Так, безперечно встановлено, що БВП "Строитель - Плюс" здійснювало доставку товарів позивачу за напрямами "Київ - Сімферополь", "Одеса - Сімферополь", по містах Криму (Сімферополь, Керч, Феодосія, Євпаторія, Саки, Ялта, Алушта, Судак, Севастополь), вартість послуг за якими склала 33800 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 5633,33 грн.

Право позивача на формування податкового кредиту в жовтні 2009 року по вказаній господарській операції підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною №4888 від 31.10.2009 року, якою визначена сума ПДВ у розмірі 5633,33 грн. (а.с.40).

Відповідно акту здачі - приймання робіт (виконання послуг) (а.с.34), рахунку № № 6312 від 30.11.2009 року (а.с.29) БВП "Строитель - Плюс" здійснив доставку товарів позивачу за напрямами "Київ - Сімферополь", "Одеса - Сімферополь", по місцям Криму (Сімферополь, Керч, Феодосія, Євпаторія, Саки, Ялта, Алушта, Судак, Севастополь) вартість послуг за якими склала 23200 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3866,67 грн.

Право позивача на формування податкового кредиту в листопаді 2009 року по вказаній господарській операції підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною №5725 від 30.11.2009 року, якою визначена сума ПДВ у розмірі 3866,67 грн. (а.с.37).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від БВП "Строитель - Плюс" товарів підтверджується документами по правовідносинам позивача з іншими контрагентами: договорами, видатковими накладними (а.с.67-160), а також письмовими поясненнями позивача (а.с.232-234).

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, відповідачем не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та БВП "Строитель-Плюс", зокрема - умисне укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача товару, який був доставлений БВП "Строитель - Плюс". Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначені обставини вірно встановив суд першої інстанції та дав правильну правову оцінку.

Також, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками.

На це колегія суддів вказує про таке.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В той же час, акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства про що вірно вказав суд першої інстанції.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування штрафних санкцій, оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 у справі № 801/1148/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна