Постанова № 32445932, 11.07.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа № 809/1871/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представника позивача - Кічури Г.В.,

представника відповідача - Смирнової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району

про стягнення податкового боргу у сумі 39 064,07 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ДПІ у м. Івано-Франківську) звернулася з адміністративним позовом до Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 41 438,47 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість за період 2012 року, січень 2013 року та за березень 2013 року у загальній сумі 38 533,57 грн., штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у сумі 1 685,86 грн., земельного податку за 2012 рік у сумі 1 090,40 грн. та нарахованої пені у сумі 128,64 грн.

11.07.2013 року у судовому засіданні представник позивача зменшила позовні вимоги, подавши при цьому відповідну письмову заяву. Суду пояснила, що у зв'язку із частковою сплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 284,00 грн. та із земельного податку у сумі 1 579,00 грн., станом на 11.07.2013 року за останнім залишається непогашеною заборгованість з податку на додану вартість, штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та нарахованої пені у загальній сумі 39 064,07 грн. Податковий борг у сумі 39 064,07 грн. просила стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 09.07.2013 року. Суду пояснила, що позивачем заявлено вимоги про стягнення податкового боргу, який виник за період 2012 року. До адміністративного суду з даним позовом ДПІ у м. Івано-Франківську звернулася у червні 2013 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. З урахуванням наведеного, просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району 21.12.2001 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа (код ЄДРПОУ - 24964336), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.01.2013 року № 11-15/19 (а.с.6-7) та перебуває на податковому обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судом також встановлено, що Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району у відповідності до статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100124386, індивідуальний податковий номер - 249643309156) (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2012 року, 20.03.2012 року, 20.04.2012, 18.05.2012 року, 20.06.2012 року, 20.07.2012 року, 20.08.2012 року, 20.09.2012 року, 19.10.2012 року, 20.11.2012 року, 20.12.2012 року, 21.01.2013 року, 20.02.2013 року та 22.04.2013 року відповідачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за січень-грудень 2012 року, січень 2013 року та за березень 2013 року відповідно, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків із податку на додану вартість за вказані періоди у сумі 8 116,00 грн., 3 139,00 грн., 2 964,00 грн., 3 301,00 грн., 3 000,00 грн., 2 585,00 грн., 2 023,00 грн., 2 751,00 грн., 3508,00 грн., 2 825,00 грн., 1 224,00 грн. 2 273,00 грн., 1 218,00 грн. та у сумі 3 016,00 грн. (а.с.20-35).

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить висновку, що податкові зобов'язання, визначені відповідачем у вищевказаних податкових деклараціях з податку на додану вартість, є узгодженими.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 203.2 статті 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що самостійно узгоджена відповідачем сума податкового зобов'язання, визначена ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-грудень 2012 року, січень 2013 року та за березень 2013 року, підлягала сплаті останнім у строк, встановлений пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати податку на додану вартість за період 2012 року, січень 2013 року та за березень 2013 року у загальній сумі 37 249,57 грн.

Крім того, судом також встановлено, що 01.10.2012 року та 21.12.2012 року позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість платника податку на додану вартість - Будинкоуправління № 1 Івано-Франківської КЕЧ району за звітні податкові періоди листопад, грудень 2011 року та за січень 2012 року, за результатами яких складено акти за № 8865/1592/24964336 від 02.10.2012 року та за № 12486/1592/24964336 від 21.12.2012 року. У даних актах зафіксовано факти несвоєчасної сплати відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року та за січень 2012 року відповідно, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (а.с.38, 40).

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач, керуючись вимогами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 02.10.2012 року № 8865/1592/24964336 виніс податкові повідомлення-рішення за № 0005441592 і № 0005451592 від 02.10.2012 року, а на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 21.12.2012 року за № 12486/1592/24964336 - податкове повідомлення-рішення № 0007801592 від 21.12.2012 року, згідно яких Будинкоуправлінню № 1 Івано-Франківської КЕЧ району нараховано штраф у сумі 522,22 грн., 481,75 грн. та у сумі 681,89 грн. відповідно (а.с.36, 37, 39).

У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення за № 0005441592 і № 0005451592 від 02.10.2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0007801592 від 21.12.2012 року отримані головним бухгалтером Будинкоуправління № 1 Івано-Франківської КЕЧ району Апполоновою Л.А. 02.10.2012 року та 21.12.2012 року відповідно (а.с.36, 37, 39).

У судовому засіданні встановлено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення за відповідачем не оскаржено, а відтак, нарахований Будинкоуправлінню № 1 Івано-Франківської КЕЧ району штраф у загальній сумі 1 685,86 грн., підлягав сплаті останнім у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Відповідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість нараховано відповідачу пеню у сумі 128,64 грн.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано Будинкоуправлінню № 1 Івано-Франківської КЕЧ району податкову вимогу № 56 від 10.01.2012 року. Дану податкову вимогу відповідачем отримано 13.01.2012 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишено без належного реагування (а.с.17).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за період 2012 року, січень 2013 року та за березень 2013 року у сумі 37 249,57 грн., штрафні санкції, нараховані за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у сумі 1 685,86 грн. та нарахована пеня у сумі 128,64 грн. на загальну суму 39 064,07 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Наявність заборгованості підтверджується довідкою ДПІ у м. Івано-Франківську про борг за платежами Будинкоуправління № 1 Івано-Франківської КЕЧ району (а.с.9), обліковими картками даного платника податків (а.с.10-15) та іншими матеріалами справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, податковий борг у сумі 39 064,07 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.

Посилання представника відповідача з приводу того, що ДПІ у м. Івано-Франківську при зверненні до адміністративного суду з даним позовом пропущено шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки податковий борг, заявлений до стягнення, виник за період 2012 року суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (абзац 2).

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше,-за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов"язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов"язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пункту 102.4 статті 102 цього Кодексу у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Із системного аналізу пунктів 102.1, 102.2, 102.4 статті 102 Податкового кодексу України слідує, що позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані із стягненням податкового боргу з платників податків, можуть пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з даним позовом не пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, який є спеціальним та має перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стеттею 95 цього Кодексу встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3).

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 14Г, код ЄДРПОУ - 24964336) в дохід держави 39 064 (тридцять дев"ять тисяч шістдесят чотири) грн. 07 грн. податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих даного платника податків, та за рахунок готівки, що належить Будинкоуправлінню №1 Івано-Франківської КЕЧ району.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 12.07.2013 року.