Ухвала суду № 32445792, 25.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 2010/3750/12

Провадження № 22-ц/790/3247/13 Головуючий 1 ін. - Калмикова Л.К.

Категорія: «спадкові» Доповідач - Бородін М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: Бородіна М.М.,

суддів - Костенко Т.М., Міненкової Н.О.,

при секретарі - Галушко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що його батьку ОСОБА_4 на праві приватної власності належать: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_3; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; та квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Його батько народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Енгельс, Енгельського району, Саратовської області. Батьками в свідоцтві про народження вказані вказані: ОСОБА_5, ОСОБА_2.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 прожили разом лише три роки і розлучились. Після розлучення відповідачка по справі ОСОБА_2 привезла свого сина в м. Купянськ-Узловий Харківської області та залишила свою малолітню дитину, тобто його батька, на свою матір ОСОБА_6 і виїхала в АДРЕСА_4, де працювала завідуючою медичного пункту.

Через деякий час домоволодіння бабусі стало непридатним до проживання і вона разом з онуком, тобто його батьком, переїхала в АДРЕСА_5 до своєї дочки ОСОБА_7, де ОСОБА_4 в 1962 році закінчив 10 класів Приколотнянської середньої школи.

З самого дитинства вихованням його батька займалася бабуся, фактично з трьох років доглядала та виховувала його, повністю матеріально забезпечувала. В той же час його рідна мати на той час в АДРЕСА_4 народила другу дитину - доньку ОСОБА_8, 1953 року народження.

У 1962 році він вступив до Харківського державного університету на механіко-математичний факультет, який закінчив в 1967 році, після цього працював вчителем, а згодом перебував на посадах директора учбових закладів Дергачівського району. З жовтня 1978 року був переведений завідуючим Дергачівським районним відділом народної освіти.

Весь цей час поряд з ним була його бабуся, а потім тітка. Матір він не бачив, вона ніколи не цікавилась ним, не допомагала йому, участі у вихованні не приймала, хоча мала таку можливість та знала, де знаходиться її син. Тобто з самого дитинства він був позбавлений материнської підтримки та ласки.

В 1977 році бабуся його батька ОСОБА_6 померла.

В 1979-1980 році ОСОБА_2 разом з двома дочками: ОСОБА_8 та ОСОБА_10 переїхала проживати на квартиру свого сина ОСОБА_4 в АДРЕСА_6, яку в подальшому його батько залишив своїй сестрі, а другій сестрі придбав земельну ділянку та побудував на ній житловий будинок з надвірними будівлями.

Все своє життя його батько присвятив позивачу та онучці.

ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько ОСОБА_4 помер. Відповідач не займалася похованням, не понесла ніяких матеріальних витрат, не переживала втрату сина, оскільки він для неї був чужим, а в свої 87 років переслідує тільки одну мету - заволодіти майном сина, якого з самого дитинства в такий тяжкий час, як післявоєнні роки, коли процвітав голод та розруха, покинула його, і тільки дякуючи своїй бабусі він вижив, отримав освіту та досягнув в житті великих успіхів. І навіть коли він проходив військову службу - саме його бабуся, а не його рідна матір, отримала подяку за гарне виховання, що підтверджується листом редактора газети „Червоний воїн".

Спадкоємцями за законом першої черги є він та мати ОСОБА_2.

Вважав, що відповідачка не має права на спадкування майна після смерті сина.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що ухилялася від виконання обов'язків щодо утримання свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті сина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтримав позовні вимоги. Надав пояснення аналогічні даним, які містяться в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала.

Пояснила, що з моменту народження - з 1945 р. по 1950 р. її син ОСОБА_4 постійно проживав з нею. З 1950 р. по 1952р. - з її матір'ю в с. Куп'янськ, з 1952 р. по 1959 р. - з нею, з 1959 р. по 1962 р. - з її маті'ю в с. Приколотне. В 1962 р. він вступив на навчання до інституту. Його вихованням, утриманням займалась вона особисто. Вважала, що позов є необґрунтованим.

Представник відповідачки позов не визнав. Пояснив, що по справі не встановлено факт перебування померлого у безпорадному стані, оскільки він був спроможний самостійно забезпечити умови свого життя без сторонньої допомоги.

Доводи позивача про те, що відповідач ухилялася від надання допомоги померлому, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.

Разом з цим, позивач також не надав доказів про те, що померлий звертався до відповідача з проханням про надання йому будь-якої допомоги, і відповідач навмисно уникала обов'язку надавати підтримку та допомогу спадкодавцю на його вимогу, а тому відповідач вважає, що позивач в порушення положень ст. 60 ЦПК України не надав доказів на підтвердження цього факту, у зв'язку з чим в задоволені позову слід відмовити.

Суду не було надано жодного доказу у підтвердження того, що померлий через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані та потребував допомоги.

Представник відповідачки ОСОБА_11 - рідна сестра ОСОБА_4 по матері - позов не визнала.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2013 року позов ОСОБА_3 - задоволений. Визнано ОСОБА_2 такою, що ухилялася від виконання обов'язків щодо утримання свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті сина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 107, 30 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт вказує, що вона не ухилялася від виконання обов'язки щодо утримання ОСОБА_4. При цьому він не звертався до неї з проханням надавати йому будь-яку допомогу і по справі не встановлено, що він взагалі перебував у безпорадному стані і потребував допомоги.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, батько позивача ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Енгельс, Енгельського району, Саратовської області. Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 34).

Вказані особи проживали разом до 1948 року і розлучилися. Після розлучення в 1948 році ОСОБА_2, привезла свого сина в м. Куп'янськ -Узловий Харківської області та фактично залишила його на утримання своїй матері ОСОБА_6, а сама виїхала в АДРЕСА_4, де тривалий час працювала.

По справі були допитані свідки. Зокрема ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які вказали, що з самого раннього дитинства вихованням ОСОБА_4 займалася бабуся ОСОБА_6.

Вона разом з онуком переїхала в АДРЕСА_5 до своєї дочки ОСОБА_7, де ОСОБА_4 в 1962 році закінчив 10 класів Приколотнянської середньої школи.

В той же час, згідно довідки Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області його мати, ОСОБА_2 в період з 26 січня 1948 року працювала на посадах в медичних установах. Зокрема завідувачем Шадрухінського фельдшерського пункту, медсестрою Будинку дитини, завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом Бородуліхінського району, завідуючою Орловським фельдшерським пунктом, ккі розташовані за межами Української СРСР (а.с. 82).

Лише з 16 липня 1979 року ОСОБА_2 переїхала до Української РСР та працювала завідуючою фельдшерок-акушерським пунктом с. Подворки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач участі у вихованні та безпосередньому утриманні свого сина на протязі багатьох років не приймала.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що під час проходження строкової військової служби подяку за гарне виховання листом газети «Червоний воїн» була вручена саме бабусі ОСОБА_4.

Відповідач та її представники не надали суду будь-яких фактичних даних, що вона займалася вихованням та утримання сина, допомагала йому та забезпечувала матеріально.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

При цьому колегія суддів зазначає, що вказані обставини були предметом ретельного дослідження в суді першої інстанції, перевірені належними та допустимими доказами.

При цьому посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не звертався до ОСОБА_2 за отримання допомоги правового значення у справі не мають, оскільки утримання своїх дітей - це обов'язок батьків.

Зокрема судом першої інстанції правильно вказано, що відповідачка ОСОБА_2 залишила у віці 3 років свою малолітню дитину проживати з бабусею, при цьому усвідомлювала свій обов'язок по утриманню дитини, та мала можливість надавати допомогу своїй дитині.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Копія: вірно