Ухвала суду № 32445295, 08.07.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2667/13-ц

Провадження № 4-с/344/23/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряСивухіної Ю.Ю.,

з участю представника заявника по довіреності від 05.04.2013 року ОСОБА_1, заступника начальника ВДВС Галицького районного управління юстиції ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду скаргу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на дії заступника начальника ВДВС Галицького районного управління юстиції ОСОБА_2, про скасування постанови закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління юстиції в Івано-Франківській області звернулось в суд з наведеною скаргою, посилаючись на те, що постановою заступника начальника ВДВС Галицького районного управління юстиції ОСОБА_2 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1512 виданого 02.07.2010 року про зобовязання ОСОБА_3 повернути малолітнього сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 в супроводі батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 на територію Чеської Республіки, до місця його реєстрації, оскільки державний виконавець безпідставно посилається на ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф та вносить подання про притягнення боржника до відповідальності, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Вважає, що висновок державного виконавця є необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Державним виконавцем не було вжито всіх заходів передбачених Законом для виконання рішення суду, дитина до цього часу не повернута під юрисдикцію Чеської Республіки.

В судовому засіданні представник заявника вимоги скарги підтримав з мотивів наведених в ній та просив скаргу задовольнити.

Заступник начальника ВДВС Галицького районного управління юстиції ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги скарги заперечив, надав суду письмовий відзив на скаргу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження, судом встановлено наступне.

02 липня 2010 року Івано-Франківським міським судом на виконання рішення цього ж суду було видано виконавчий лист про зобовязання ОСОБА_3 повернути малолітнього сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на територію Чеської Республіки, до місця його реєстрації за адресою: м. Прага 10, вул. Францоузька 154/80.

27 вересня 2011 року ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області скасовано ухвалу Івано-Франківського міського суду, змінено спосіб та порядок виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року та зобовязано ОСОБА_3 передати дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батькові ОСОБА_5 в присутності представника служби у справах дітей Галицької РДА для повернення дитини на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації.

07 лютого 2013 року заступником начальника ВДВС Галицького районного управління юстиції ОСОБА_2 було винесено постанову ВП № 21573997 про закінчення виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем вжито всі заходи, передбачені ст.ст. 75, 77, 89 Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду, а саме: винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 170 грн. за невиконання рішення суду; винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду; до Галицького районного суду надіслано подання про порушення кримінальної справи відносно боржника за невиконання рішення суду. Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 грн. (а.с.7)

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 124 ОСОБА_6 України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії.

Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав та, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Україна приєдналася до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Конвенція) Законом від 11 січня 2006 року.

Згідно з статтею 1 Конвенції однією з її цілей є забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав. Для цього договірні держави вживатимуть усіх належних заходів для забезпечення досягнення цілей Конвенції на їхніх територіях та використовують самі швидкі процедури, наявні в їхньому розпорядженні (стаття 2 Конвенції).

Порядок виконання на території України Конвенції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 952 (в редакції постанови від 2 вересня 2010 року № 795). Згідно з пунктом 11 Порядку примусове виконання рішення суду про зобов'язання боржника повернути дитину здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Відповідно до резолютивної частини рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2010 року визнано незаконним вивезення ОСОБА_3 після 27 червня 2009 року з території Чехії малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на територію України та утримання його поза постійним місцем його звичайного проживання до переміщення в с. Демешківці Галицького району Івано-Франківської області. Зобовязано ОСОБА_3 повернути малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на територію Чеської Республіки, до місця його реєстрації за адресою: м. Прага 10, вул. Францоузька, 154/80.

Зазначене рішення не містить висновку про необхідність відібрання дитини у ОСОБА_3

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У ч. 2 та ч. 3 вказаної статті зазначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленомустаттею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно достатті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Іншого порядку виконання рішення, за яким боржник зобов'язується особисто вчинити певні дії Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Державним виконавцем виконані всі вимоги вказано статті в межах своїх повноважень.

Посилання представника скаржника на ст. 77 названого Закону не є правильним, оскільки вказана стаття регулює порядок виконання рішення про відібрання дитини. Однак, рішення про відібрання у ОСОБА_3 сина ОСОБА_4 у даному провадженні не ухвалювалося і на примусове виконання таке рішення не передавалося.

За своєю правовою природою зобов'язання боржника вчинити певні дії та відібрання дитини є різними, а у контексті ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій і правовідносин, що виникають і реалізуються в процесі примусового виконання, окрім іншого, судових рішень.

У даному випадку підставою для відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 19 названого Закону було саме рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2010 року і не інше судове рішення. Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість зміни судового рішення у порядку його виконання.

Аналогічні висновки містяться і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 грудня 2012 року.

Відповідно до статті 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, та з урахуванням положення ст. 60 ЦПК України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги Головного управління юстиції в Івано-Франківській області слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 ОСОБА_6 України, Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, п. 11 Порядку виконання на території України Конвенції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 952, ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. ст. 1, 6, 8, 19 ч.1 п.1, 75, 77 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 60, 383-387 ЦПК України, керуючись ст. ст. 209-210, 386, 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на дії заступника начальника ВДВС Галицького районного управління юстиції ОСОБА_2, про скасування постанови закінчення виконавчого провадження відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяО.М. Бабій