Рішення № 32444533, 25.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2013 р. Справа № 911/1339/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ",

53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС",

09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, 2

про стягнення 45 544,80 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Лиценко З.В. (паспорт серії СМ № 585546 від 28.11.2003).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (далі - відповідач) про стягнення 45 544,80 грн. штрафу за порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором поставки від 03.08.2012 №Т960/05 та про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за спірним договором у повному обсязі та здійснити поставку товару загальною вартістю 6 720,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.05.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11080 від 13.05.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судове засідання 14.05.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 12.04.2013 сторони не виконали, розгляд справи відкладено на 11.06.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11478 від 20.05.2013) позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13082 від 11.06.2013) відповідачем подано документи на вимогу ухвали суду від 12.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13084 від 11.06.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов визнано частково, а саме: визнано порушення відповідачем умов договору, проте, заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій до 10 000,00 грн., у зв'язку з тим, що сума штрафних санкцій, що заявлена позивачем, не відповідає реальним втратам позивача та значно перевищує розмір його збитків.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13108 від 11.06.2013; вх. № 13109 від 11.06.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 12.04.2013.

У судовому засіданні 11.06.2013 оголошувалась перерва на 25.06.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

25.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14042 від 25.06.2013) відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій та клопотання про розстрочку виконання рішення на шість місяців рівними частинами.

У судове засідання 27.06.2013 представник позивача не з'явився, пояснень чи заперечень стосовно відзиву та клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення позивач не надав.

У судовому засіданні 27.06.2013 представник відповідача підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій та клопотання про розстрочку виконання рішення на шість місяців рівними частинами з підстав, викладених у відзиві та клопотанні.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки від 03.08.2012 №Т960/05 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).

03.08.2012 між сторонами підписано Специфікацію - Додаток № 1 до Договору, згідно з якою постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця товар, а саме: черевики шкіряні, метод кріплення підошви литтєвий, захисний носок Мун 25, верх з юхтової шкіри, матеріал підошви - гумовий, ДСТУ № 3835-98, у кількості 600 пар, загальною вартістю 50 400,00 грн. (з ПДВ). Термін поставки - до 31.08.2012. Умови оплати: відстрочка платежу - 5 банківських днів, оплата на рахунок у ПриватБанку.

Позивачем здійснено оплату товару, що не заперечується відповідачем, з огляду на наявні в матеріалах справи його письмові пояснення, в яких зазначено, що позивачем товар оплачено, проте, з простроченням платежу на 72 дні.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 27.08.2012 відповідачем здійснено часткову поставку черевиків у кількості 570 пар.

На складі позивача складено акт від 29.08.2012 № 60 вхідного контролю якості продукції виробничо-технічного призначення, що поставлена відповідачем, згідно якого вказаний товар у кількості 570 пар не пройшов вхідний контроль за якістю та підлягав заміні.

Відповідно до пункту 6.4. Договору та вимог Інструкції П-7, позивачем 04.09.2012 на адресу відповідача направлено лист № 1641/05, яким повідомлено про поставку неякісної продукції та викликано уповноваженого представника для складання двостороннього акту про поставку неякісної продукції.

Листом від 10.09.2012 № 348 відповідач повідомив позивача, що спірний товар вироблений для іншого підприємства і поставлений позивачу помилково та просив скласти акт в односторонньому порядку.

Враховуючи вказане, не направлення уповноваженого представника відповідача, комісією позивача за участю представника незацікавленої сторони Колесникова С.М., уповноваженого посвідченням від 10.09.2012 № 20, складено акт про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю від 10.09.2012 № 34.

За видатковою накладною від 14.09.2012 № 80 позивач повернув відповідачеві товар неналежної якості: 570 пар черевиків, а відповідач, за довіреністю від 10.09.2012 № 553, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав.

19.09.2012 відповідачем повторно здійснено поставку товару: черевиків у кількості 570 пар.

На складі позивача складено акт від 21.09.2012 № 68 вхідного контролю якості товару виробничо-технічного призначення, поставленого на адресу позивача, згідно якого вказаний товар у кількості 570 пар не пройшов вхідний контроль за якістю та підлягав заміні.

Відповідно до пункту 6.4. Договору та вимог Інструкції П-7, позивачем 27.09.2012 на адресу відповідача направлено лист № 1931/05, яким повідомлено про повторну поставку неякісної продукції та викликано уповноваженого представника постачальника для складання двостороннього акту про поставку неякісної продукції.

Листом від 26.09.2012 № 454 відповідач повідомив позивача про направлення автотранспорту з водієм у період з 27-28.09.2012 для повернення товару та просив скласти акт в односторонньому порядку.

Враховуючи викладене, не направлення уповноваженого представника відповідача, комісією позивача за участю представника незацікавленої сторони Горлова А.В., уповноваженого посвідченням від 02.10.2012 № 26, складено акт про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю від 04.10.2012 № 41.

За видатковою накладною від 01.11.2012 № 98 позивач повернув відповідачеві товар неналежної якості: 570 пар черевиків, а відповідач, за довіреністю від 29.10.2012 № 667, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав.

На виконання умов Договору, відповідач за видатковою накладною від 19.12.2012 № 2682 на суму 43 680,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив позивачу 570 пар черевиків. Вказане сторонами не заперечується.

За результатами аналізу матеріалів справи, вимог позову та пояснень представників сторін, судом встановлено, що відповідачем не у повному обсязі виконано зобов'язання за Договором.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати належним чином умови Договору шляхом здійснення поставки на адресу позивача товару: черевики шкіряні, метод кріплення підошви литтєвий, захисний носок Мун 25, верх з юхтовой шкіри, матеріал підошви - гумовий, ДСТУ № 3835-98, у кількості 80 пар, загальною вартістю 6 720,00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі підпункту 10.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми поставленого неякісного та некомплектного товару, яка за розрахунком позивача складає 9 576,00 грн.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що за поставку неякісного, некомплектного Товару, а також товару, не передбаченого умовами даного Договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми поставки зазначеного товару.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, за результатами перевірки судом розрахунку позивача, зважаючи, що судом встановлено порушення відповідачем зобов'язання за Договором в частині поставленого неякісного та некомплектного товару, суд дійшов висновку про правильність розрахунку позивача 20 % штрафу у розмірі 9 576,00 грн.

Крім того, позивач на підставі підпункту 10.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача штраф у розмірі 0,5 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, який за розрахунком позивача складає 30 928,80 грн. та штраф у розмірі 10 % від суми непоставленого товару, у разі продовження такої прострочки більше 10-ти календарних днів, яка за розрахунком позивача складає 5 040,00 грн.

Відповідно до пункту 10.3. Договору, у разі порушення строків поставки товару, згідно даного Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такої прострочки більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Стосовно позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 0,5 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 30 928,80 грн., судом враховано наступне.

На відміну від пені, яка має триваючий характер та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання, кваліфікуючою ознакою штрафу є визначення його у певній твердій сумі платежу.

У даному випадку, умовами пункту 10.3. Договору, передбачено відповідальність постачальника за порушення строку за непоставлений товар у вигляді сплати штрафу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, що не відповідає змісту поняття та правовій природі штрафу як грошової суми, яка не може мати характеру триваючої санкції, а обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статтею 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статті 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Тому, коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається статтею 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, при перевірці нарахованих позивачем сум за період з 01.09.2012 по 18.12.2012 на суму 43 680,00 грн. та за період з 01.09.2012 по 01.04.2013 на суму 6 720,00 грн., судом встановлена правомірність розрахунку позивача у розмірі 23 805,60 грн.

Стосовно позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 10 % від суми непоставленого товару, у разі продовження такої прострочки більше 10-ти календарних днів у розмірі 5 040,00 грн., з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунок позивача, встановлено, що він вірний.

Проте, визнаючи правомірність нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення, судом враховано наступне.

В силу пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій до 10 000,00 грн., у зв'язку з тим, що сума штрафних санкцій, що заявлена позивачем, не відповідає реальним втратам позивача та значно перевищує розмір його збитків.

На підставі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаного клопотання відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 3.17.4. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перебільшує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Судом враховано, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач зазначає, що пред'явлений розмір штрафних санкцій - 45 544,80 грн. є занадто великим та становить 90,37 % ціни договору, яка складає 50 400,00 грн., що, в свою чергу, призводить до збитковості виробництва.

Крім того, судом враховано, що на час звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем виконано 86,67 % зобов'язань за Договором, а також те, що у даному провадженні суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача виконати Договір в натурі у повному обсязі.

Керуючись принципами добросовісності, розумності та справедливості, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням інтересів позивача щодо можливості виконання відповідачем позовних вимог та відсутності доказів понесення збитків позивачем, суд дійшов висновку про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50 % від заявленого розміру, а саме: стягнути договірну санкцію в розмірі 15 464,40 грн., 20% штрафу в розмірі 4 788,00 грн. та 10% штрафу у розмірі 2 520,00 грн.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання від 25.06.2013 № 356/06 про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У зв'язку із тим, що відповідач не зазначив жодних доказів, які б підтверджували обставини, що можуть ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим, зважаючи на те, що строк визнаної відповідачем заборгованості становить більше шести місяців, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання про розподіл господарських витрат, судом враховано правову позицію, що викладено в підпункті 2.2. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" про те, що статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Законом України "Про судовий збір".

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір, як за позовні вимоги майнового, так і немайнового характеру, хоча позовні вимоги у справі за своєю правовою природою є майновими.

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Крім того, при вирішенні питання про розподіл господарських витрат, судом враховано правову позицію, що викладено в підпункті 4.3. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" про те, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовується за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 03.04.2013 № В0403UBWG5, що сплачений позивачем за вимогу немайнового характеру, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 1 147,00 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32393877) виконати належним чином умови Договору, здійснити поставку на адресу позивача товару: черевики шкіряні, метод кріплення підошви литтєвий, захисний носок Мун 25, верх з юхтовой шкіри, матеріал підошви - гумовий, ДСТУ № 3835-98, в кількості 80 пар на загальну суму 6 720,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32393877) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ00190928) 4 788 (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. 20% штрафу, 15 464 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 40 коп. договірної санкції, 2 520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. 10% штрафу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Повернути ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ00190928) з Державного бюджету України 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 03.04.2013 № В0403UBWG5.

7.У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.07.2013.

Суддя С.О. Саванчук