Рішення № 32442068, 09.07.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.07.2013

Справа № 320/6492/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Горбачової Ю.В.

при секретарі - Сюсель О.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мелітополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні за 8 місяців з 24 жовтня 2012 року по 24 червня 2013 року в сумі 21 605, 12 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він був звільнений з ТОВ "Товари народного вжитку" за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, однак розрахунок передбачений ст. 116 КЗпП України відповідач з ним не провів до теперішнього часу. Відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 11.01.2013 року з відповідача стягнуто на користь нього суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 4927,76 грн. Позивач вважає, що відповідно до вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен йому виплатити компенсацію за час затримки розрахунку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 24.10.2012 року по день звернення з даним позовом до суду, тобто по 24.06.2013 року.

Позивач в судове засідання не з'явився надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності на задоволенні позову наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ч.4 ст. 169 ЦПК України розглянути справу заочно на підставі даних та доказів, які містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, позивач з 06 квітня 2011 року працював на посаді начальника будівельно-монтажної ділянки в ТОВ «ТНВ» та 23 жовтня 2012 року він був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпроП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 3). Після звільнення, позивач отримав трудову книжку, але кінцевий розрахунок відповідач з ним не провів до теперішнього часу.

На час звільнення позивач мав отримати від Товариства заборгованість з заробітної плати за раніше відпрацьований час у сумі 4927,76 грн.

11 січня 2013 року за зверненням позивача до Мелітопольського міськрайонного суду був виданий судовий наказ про стягнення з ТОВ «ТНВ» на його користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 4927 грн. 76 коп., та відкрито виконавче провадження (а.с. 6).

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи вказана сума позивачу не сплачена.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає при наявності у цьому вини роботодавця.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до п. 2 якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.8 Порядку).

Суд вважає, що розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати на час звільнення ОСОБА_1, що виданий підприємством (а.с.5) відповідає вимогам встановленого Порядку обчислення, а тому правомірно застосований позивачем при обчисленні належної йому до виплати компенсації.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд ввіжає, що вимоги позивача обґрунтовані та законні, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивач дійсно має право на отримання компенсації за час затримки виплати розрахунку при звільненні, а саме з 24.10.2012 року по та по день подання позову, 24.06.2013 року, як вимагає позивач. Тож, стягненню з відповідача підлягає 21605,12 гривень за 8 місяців затримки, відповідно до розрахунку : 2700,64 гривень (середньомісячна з/пл.) х 8 роб.міс. = 21605,12 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст..ст. 116,117 КЗпроП України,суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», адреса місцезнаходження: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Каховське шосе, 27 (р/р 260030134644 МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м.Київ, код ЄДРПОУ 25482098), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.В-Білозерка, К-Дніпровського району, Запорізької області, ід. номер: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 21 605 (двадцять одна тисяча шістсот п'ять ) гривень 12 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Ю.В.Горбачова