Постанова № 32440783, 16.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 915/842/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників :

ПАТ НАК „Нафтогаз України" - Єгоров В.С. (за дорученням),

Обласного комунального підприємства „Миколаївоблтеплоенерго" - Кричевський О.О.( за дорученням).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Публічної акціонерної компанії „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.06.2013 р. у справі № 915/842/13 за позовом Публічної акціонерної компанії „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" до Обласного комунального підприємства „Миколаївоблатеплоенерго" про стягнення 427 491 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИЛА:

13.05.2013 р. (вх.№9088/13) Публічною акціонерною компанією „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі позивач) у господарському суді Миколаївської області пред'явлено позов до Обласного комунального підприємства „Миколаївоблатеплоенерго" (далі позивач) про стягнення 427 491 грн. з яких:

- 389 980 грн. 23 коп. - заборгованість по оплаті отриманого за договором купівлі продажу №12/1197- ПР від 05.12.2012р. природного газу;

- 7869 грн. 97 коп.. - пені нарахованої на вказану заборгованість;

- 27298 грн. 62 коп. - 7% штрафу нарахованого на вказану заборгованість;

- 779 грн. 96 коп. - втрат від інфляції нарахованих на вказану заборгованість;

1572грн.19 коп.-3% річних нарахованих на вказану заборгованість.

Позивач також просив стягнути з відповідач понесені ним витрати по сплаті судового збору за розгляд цього позову

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав прийняті на себе грошові зобов'язання за укладеним між сторонами цього спору договором купівлі продажу природного газу №12/1197- ПР від 05.12.2012 р., щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного природного газу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі. (а.с. 1)

У письмовому відзиві на позов відповідач частково його визнав, однак просив врахувати що платіжним дорученням від 08.05.2013р. він перерахував позивачу частину боргу в розмірі 100 000 грн. Він також просив зменшити розмір втрат від інфляції у зв'язку з невірним їх розрахунком, а також розмір пені, з посиланням на виняткові обставини які позбавили його можливості своєчасно розрахуватись .

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.06.2013 р. (повний текст якого складено і підписано суддею Семенчук Н.О - 10.06.2013 р.) провадження у справі в частині стягнення частини боргу в розмірі 100 000 грн. припинено (у зв'язку зі сплатою відповідачем цієї суми); стягнуто з відповідача на користь позивача: решту суми заборгованості в розмірі 289 980 грн. 23 коп.; зменшений в порядку ч.3 ст.83 ГПК України до 1000,00 грн. розмір пені; 389,20 грн. втрат від інфляції; 1572,19 грн.-3% річних; 27298, 62 грн. - 7 % штрафу та 8464,50 грн. - судового збору, а решті позовних вимог (частини заявленої до стягнення пені та втрат від інфляції ) відмовлено.

Вказані висновки місцевий суд мотивував тим, що матеріалами справи доведено, що на час звернення позивача до суду з цим позовом у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за договором купівлі продажу природного газу №12/1197- ПР від 05.12. 2012р., яку останній не сплатив у встановлені договором строки, а відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості, з урахуванням часткової її оплати, а також передбачених умовами договору та чинним законодавством нарахованих на цю заборгованість річних та штрафу обґрунтовані. Суд також визнав обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені та збитків від інфляції, однак стягнув їх у меншому розмірі ніж просив позивач, оскільки дійшов висновку що збитки від інфляції розраховані не вірно, а розмір пені слід зменшити з огляду на виняткові обставини які позбавили відповідача можливості своєчасно розрахуватись з позивачем.

Відповідач не оскаржив це судове рішення в апеляційному порядку.

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення в частині відмови в стягненні пені в розмірі 6860 грн. 97 коп. і ухвалити нове яким його вимогу про стягнення пені задовольнити в повному обсягу, а в решті частині рішення суду залишити без змін.

Він також просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання цієї скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що місцевий не мав правових підстав в даному випадку зменшувати розмір пені, оскільки різниця в тарифах та відсутність грошових коштів у відповідача є не достатнім фактором для такого зменшення. Також позивач зазначив, що відповідач закупав в нього природній газ на підставі договорів купівлі-продажу, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Скаржник вважає, що місцевий суд зменшуючи розмір штрафних санкцій не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2013 р. о 14:30 год., про що сторони були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на вищевказану апеляційну скаргу відповідач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити

Представник відповідача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши, доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи і наявні у справі докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, що 05.12.2012 р. сторони цього спору уклали між собою договір купівлі-продажу природного газу №12/1197-ПР (далі договір) згідно умов якого позивач (продавець за договором) зобов'язувався передати у власність відповідачу (покупець за договором) у 2012 році в період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. природний газ загальним обсягом до 190 тис. куб. м. ( в тому числі жовтень - 0 куб. м. газу ; листопад - 90 тисяч куб. м. газу: грудень 100 тисяч куб. м. газу).

У розділі 5 договору сторони узгодили ціну газу та інші платежі за газ, а також тарифи на його транспортування .

У розділі 6 договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків. Зокрема у п.6.1. договору сторони встановили, що :

оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше за п'ять банківських днів до початку місяця поставки;

оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числі та до 15-го числа поточного місяця поставки;

остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, на ступного за місяцем поставки газу.

Цим же розділом договору сторони узгодили порядок зарахування платежів у разі наявності заборгованості.(п.6.4.)

Пунктом 7.2. договору сторони визначили відповідальність за неналежне виконання умов договору, а саме обумовили, що у випадку невиконання покупцем умов п.6.1 договору (строки та порядок оплати) він в безспірному порядку повинен сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

З наявних в матеріалах справи актів приймання - передачі природного газу від 30.11.2012 р. та від 31.12.2012 р., підписаних обома сторонами цього договору та скріплені їх печатками, вбачається що позивач поставив відповідачу а останній прийняв природний газ на загальну суму 989980, 23 грн.(а.с.38,39).

Викладене свідчить, що природній газ за договором позивачем був поставлений відповідачу на умовах договору , в кількості зазначеній в актах прийому-передачі.

Слід зазначити, що відповідач не оспорює цього факту, тобто визнає вказану поставку.

Водночас матеріали справи свідчать, що відповідач у порушення умов договору розрахувався у встановлені договором строки за отриманий газ лише частково і враховуючи останній здійснений ним платіж від 08.05.2013 р. і розмірі 100 000 грн. (який до речи було здійснено після звернення позивача до суду з цим позовом) мав, на час ухвалення судом першої інстанції рішення по цієї справі, заборгованість перед позивачем в розмірі 289 980 грн. 23 коп.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано припинив провадження в частині вимог позивача про стягнення 100 000 грн. і задовольнив вимоги позивача в частині стягнення решти заборгованості в розмірі 289 980 грн. 23 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" перевірила наданий позивачем розрахунок нарахованих ним відповідачу , відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, 3 % річних за листопад - грудень 2012 р. і дійшла висновку що його зроблено арифметично і методологічно вірно.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1572,19 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що наданий відповідачем суду першої інстанції розрахунок річних зроблено арифметично неправильно.

Слід зазначити, що відповідач не оскаржив рішення місцевого суду в цієї частині.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано погодився з запереченнями відповідача в цієї частині і вмотивовано зменшив розмір збитків від інфляції які підлягають відшкодуванню позивачу до 389, 20 грн., оскільки розрахунок позивача зроблено методологічно не правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище сторони передбачили у договорі можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасне здіснення розрахунків за придбаний газ .

Колегія суддів за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" перевірила зроблений позивачем розрахунок нарахованих ним відповідачу пені на загальну суму 7860,97 грн. (в тому числі: 7,94 грн. - за період з 15.12.2012 р. по 20.12.2012 р.; 7853,03 грн. за період з 15.01.2013 р. по 04.03.2013 р.) а також штрафу в розмірі 27 298,62 грн. та дійшла висновку, що вони є арифметично та методологічно вірними.

Однак, як свідчать матеріали справи, та це вже зазначалось вище, відповідач звертався до місцевого господарському суду з клопотанням про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 1000 грн. і штрафу до 7000, 00 грн. і місцевий суд задовольнив це клопотання частково, а саме зменшив лише розмір пені до вказаної відповідачем суми.

Позивач вважає, що місцевий суд безпідставно зменшив розмір пені і оскаржив в апеляційному порядку рішення місцевого суду саме в цієї частині.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Так норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, при наявності певних умов.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст. 551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст.233 ГК України також встановлено таку можливість.

Згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З викладеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що :"вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо."

Слід також зазначити, що при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Як свідчать матеріали справи відповідач довів, що невиконання ним зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин (не здійснення з ним розрахунків споживачами, не відшкодування йому різниці в тарифах) та тяжким фінансовим становищем.

Водночас позивач не довів наявність понесених ним збитків саме за порушення відповідачем зобов'язань за договором.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи вищевказані фактичні обставини та приписи чинного законодавства, зменшив розмір пені.

Так обставина, що місцевий суд незважаючи на неодноразові роз'яснення Вищого господарського суду України щодо порядку зменшення штрафних санкцій не назначив у рішенні, поряд з приписами ст. 83 ГПК України, норми матеріального права, які надають йому право на зменшення штрафних санкцій, не може вплинути на сам факт обґрунтованості такого зменшення та бути підставою для скасування судового рішення.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, щодо необґрунтованості зменшення судом штрафних санкцій, як зазнавалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цієї частині та ухвалення нового про стягнення штрафних санкцій в повному заявленому в позові обсягу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.06.2013 р. у справі № 1915/842/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічної акціонерної компанії „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" - без задоволення..

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.07.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.