Ухвала суду № 32438970, 09.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/346/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю:

представника позивача - Кубика М.М.;

представника відповідача - Желіховського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " Титан" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Тульчинському районі (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю " Титан" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" податковий борг в сумі 428799,58 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача підтримав заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що у платника податків виник обов'язок по сплаті податкових зобов'язань, які оскаржувались в адміністративному та судовому порядку. Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року набрала законної сили з моменту проголошення, а, отже, суми грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000262308 від 09.11.2011 року вважаються узгодженими. Грошове зобов'язання за штрафними санкціями згідно податкового повідомлення-рішення №0000262308 від 09.11.2011 року частково погашено боржником за рахунок переплати по податку на додану вартість за заявою TOB „Титан" в сумі 3,24 грн. та самостійної сплати згідно платіжного доручення № 247 від 30.11.2012 року в сумі 15000 грн. За порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань платнику податків нараховано пеню в розмірі 118,07 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд І інстанції формально підійшов до розгляду справи і прийняв рішення неправильно застосувавши норми матеріального права, з порушенням норм процесуального права, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта та вважає, що суд І інстанції дійшов правильного висновку, з таких підстав.

Відповідно до вимог Глави 9 Розділу II ПК України в зв'язку з наявним боргом ДПІ у Тульчинському районі направлено податкову вимогу № 37 від 29.10.2012 року, яку товариство відповідача отримало 01.11.2012 року. Таким чином, відповідач має податковий борг, однак в добровільному порядку його не сплатив.

Згідно з п. п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 41.5. ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до підпункту 20.1.18. ст. 20 ПК України, податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.28. ст. 20 ПК України передбачено, що податковий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою.

Таким чином, податковий орган у випадках передбачених податковим законодавством, має право звертатись до суду щодо стягнення податкового боргу.

Щодо доводів позивача, що строк застосування адміністративно господарських санкцій збіг на момент звернення з позовом до суду у відповідності до ст. 250 ГК України та ст. 99 КАС України.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи, тому що, встановлені ст. 250 ГК України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не на їх стягнення в судовому порядку, що здійснюється в межах строків звернення, встановлених ст. 99 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов вірного висновку задовольнивши позов, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " Титан" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 липня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.