Постанова № 32438119, 03.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. Справа№ 911/1696/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року

у справі №911/1696/13 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

про стягнення 19 796,98 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2013 року у справі №911/1696/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 01 коп. основного боргу, 1 123,08 грн. пені, 223,86 грн. 3% річних та 117,06 грн. судового збору. Провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 17 243,02 грн. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині відмови у задоволенні стягнення 1 207,01 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 7% штрафу в розмірі 1 207,01 грн. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою від 13.06.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №911/1696/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати частково рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року в частині відмови у задоволенні стягнення 1 207,01 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2011 року між публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за №1109011102/Б21 (а.с. 14-20).

Відповідно до п. 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

За умовами пункту 1.2 договору плановий обсяг транспортування природного газу замовника з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року складає 8 580,000 тис.куб.м.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері економіки. Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9-00 години першого місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно (п. 5.1, п. 5.3 договору).

Відповідно до п.п. 5.4 - 5.5 договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Згідно з пунктом 6.3.2 договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк дії договору відповідно до п. 11.1 договору визначено з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 1 049 193,03 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 21-32).

Згідно з доводами позивача, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, а саме, частково розрахувався з позивачем за надані послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 17 243,03 грн.

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення основного боргу в сумі 17 243,03 грн., пеню в розмірі 1 123,08 грн., штраф (7%) в розмірі 1 207,01 грн. та 3% річних в розмірі 223,86 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 01 коп. основного боргу, 1 123,08 грн. пені, 223,86 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, судом першої інстанції припинено провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 17 243,02 грн. В іншій частині позовних вимог стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 1207,01 грн. судом першої інстанції відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом помилково не було прийнято до уваги, що стягнення штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язань більш ніж на 30 днів є додатковою санкцією, яка застосовується до боржника у відповідності до положень ст. 231 ГК України при наявності відповідних правових підстав для цього.

У зв'язку з цим, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення 1 207,01 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Нормами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з січня по грудень 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 5 878,981 тис.куб.м. загальною вартістю 1 049 193,03 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підписані позивачем і відповідачем.

Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений газ в сумі 1 031 950,00 грн., при цьому з порушенням строків, обумовлених сторонами в договорі, що підтверджується даними позивача. Отже, відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» в сумі 17 243,03 грн.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено той факт, що позивачем було заявлено до стягнення 17 243,03 грн. основного боргу, проте після звернення до суду з даним позовом було з'ясовано, що 14.05.2013 року відповідач частково сплати борг розмірі 17 243,02 грн. згідно платіжного доручення №27 від 14.05.2013 року (а.с. 90).

Таким чином, враховуючи часткову оплату суми боргу в розмірі 17 243,02 грн. після подання позовної заяви до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17 243,02 грн. за відсутністю предмету спору на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

На переконання судової колегії до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 00 грн. 01 коп., оскільки відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 17 243,02 грн.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку є доведеним, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 223,86 грн., пеню в розмірі 1 123,08 грн., штраф (7%) в розмірі 1 207,01 грн. за період прострочення виконання договірного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Тобто, сторонами спору при укладенні договору передбачено правові наслідки порушення відповідачем строків оплати газу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо оплати газу. Отже, зважаючи на факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 1 123,08 грн. пені.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 7% штрафу в розмірі 1 207,01 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, заявлені позивачем вимоги про стягнення 7 % штрафу, на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №23/225 від 28.02.2011 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, нарахування позивачем на суму основної заборгованості відповідача 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства України, і, відповідно, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є законним та обґрунтованим.

Крім цього, судом апеляційної інстанції перевірено розміри нарахувань 3% річних на підставі здійсненого місцевим господарським судом перерахунку і встановлено, що розміри нарахувань, які визначені позивачем, є арифметично вірними.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені та 3% річних.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про часткове скасування рішення місцевого господарського суду від 22.05.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрангаз» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року у справі №911/1696/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року у справі №911/1696/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1696/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.