Рішення № 32437933, 16.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа № 914/2372/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів)до відповідача:Турківської комунальної центральної районної лікарні (с.Завадівка)про:стягнення 102193 (сто дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 69 коп. (з яких: 99600,00 грн. - основний борг; 2076,59 грн. - пеня; 99,60 грн. - інфляційних втрат та 417,50 грн. - 3% річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.Представники:

Позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність від 13.02.2013 р. реєстр. № 192)Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

14.06.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2906 поступила позовна заява від Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) до Турківської комунальної центральної районної лікарні (с.Завадівка) про стягнення 102193 (сто дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 69 коп. (з яких: 99600,00 грн. - основний борг; 2076,59 грн. - пеня; 99,60 грн.- інфляційних втрат та 417,50 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 17.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.07.2013 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.07.2013 р. до суду за вх. № 25955/13 від представника позивача поступили копія довідки з ЄДРЮОФОП від 25.06.2013 р. № 16712140 щодо позивача, копія довідки з ЄДРЮОФОП від 25.06.2013 р. № 16712105 щодо відповідача, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.04.2004 р. № 322 та копія банківської виписки від 27.06.2013 р.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

22.03.2013 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (позивач) та Турківською комунальною центральною районною лікарнею (відповідач) був укладений договір № 05/02-6 (надалі Договір, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом постачання є конвексний датчик до системи ультразвукової діагностичної.

Згідно з п. 2.2. Договору, кількість, асортиментний перелік товару визначається в додатку (Специфікація), який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору, загальна сума даного договору складає 99600,00 грн.

Між сторонами був підписаний додаток № 1 до договору № 05/02-6 від 22.03.2013 р. «специфікація» (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) у якій зазначено найменування товару, а саме: конвексний датчик PVM-375АТ до системи ультразвукової діагностичної SSA-580A (NEMIO XG) у кількості одна штука за ціною 99600,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору, товар вважається переданим постачальником (позивач) і прийнятий замовником (відповідач) за кількістю та якістю згідно з підписаними сторонами накладними. Якщо за результатами прийняття якість товару не відповідає стандартам, технічним умовам, то замовник (відповідач) має право відмовитися від приймання товару.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв конвексний датчик PVM-375АТ до системи ультразвукової діагностичної SSA-580A (NEMIO XG) у кількості одна штука за ціною 99600,00 грн., що підтверджується накладною № Н-006 від 22.03.2013 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 5.2. Договору, замовник (відповідач) сплачує вартість товару на протязі 30 (тридцяти) днів після передачі товару замовникові згідно з підписаними сторонами накладними.

Згідно з п. 7.3 Договору, замовник (відповідач) зобов'язується здійснити оплату згідно п.5.2. даного Договору.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар до 23.04.2013 р.

Порушуючи умови Договору, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 99600,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 14.05.2013 р. позивач направив відповідачу вимогу від 13.05.2013 р. про сплату коштів в розмірі 99600,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару, замовник (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

За неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Договору, нараховано: 2076,59 грн. - пені, 99,60 грн. - інфляційних втрат та 417,50 грн. - 3% річних.

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором № 05/02-6 від 22.03.2013 р. передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті за товар у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п. 8.2. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) до Турківської комунальної центральної районної лікарні (с.Завадівка) про стягнення 102193 (сто дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 69 коп. (з яких: 99600,00 грн. - основний борг; 2076,59 грн. - пеня; 99,60 грн. - інфляційних втрат та 417,50 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2043 (дві тисячі сорок три) грн. 87 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2013 р. № 163 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Окрім судового збору, позивач просить суд віднести до судових витрат також витрати на адвокатські послуги за надання правової допомоги на суму 5109 (п'ять тисяч сто дев'ять) грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. N 5076-VI, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. N 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

До матеріалів справи долучено Договір № 07-06/13-1 від 07.06.2013 р. укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2.

Згідно умов вказаного договору, виконавець (адвокат ОСОБА_2) зобов'язується надати замовнику (позивачу) адвокатську допомогу у справі про стягнення з Турківської комунальної центральної районної лікарні на користь позивача суму заборгованості в розмірі 102193,69 грн. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору № 07-06/13-1 від 07.06.2013 р. передбачено обов'язок позивача сплатити адвокату ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5% від суми заборгованості по справі зазначеній в п. 1.1. Договору - 5109,00 грн. за надання юридичної (правової) допомоги.

Витрати позивачів, відповідачів та третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування таких витрат здійснюється за наявності документального підтвердження їх сплати, наприклад угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва виданого ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльність від 30.04.2004 р. № 322.

Позивачем оплачено адвокату ОСОБА_2 5109 грн. 00 коп. за надані юридичні послуги згідно договору № 07-06/13-1 від 07.06.2013р., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 27.06.2013 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Отже суд вважає, що витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги на суму 5109 грн. 00 коп., підлягають до задоволення, оскільки представником позивача представлено належні докази надання таких послуг та оплати їх позивачем.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 526, 530, 546, 549, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) до Турківської комунальної центральної районної лікарні (с.Завадівка) про стягнення 102193 (сто дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 69 коп. (з яких: 99600,00 грн. - основний борг; 2076,59 грн. - пеня; 99,60 грн. - інфляційних втрат та 417,50 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Турківської комунальної центральної районної лікарні (вул. Військове Містечко, буд. 8А, с. Завадівка, Турківський район, Львівська облость, 82540; код ЄДРПОУ 01997030) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79015; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 102193 (сто дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 69 коп. (з яких: 99600,00 грн. - основний борг; 2076,59 грн. - пеня; 99,60 грн. - інфляційних втрат та 417,50 грн. - 3% річних), 2043 (дві тисячі сорок три) грн. 87 коп. сплаченого судового збору та 5109 (п'ять тисяч сто дев'ять) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.