Рішення № 32437882, 16.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р. Справа № 911/2082/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла-Трейд», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», м. Обухів;

про стягнення 301162,20 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Крутій С.В. (довіреність № 22.05.13 від 22.05.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белла-Трейд» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (далі - відповідач) про стягнення 301162,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Господарського договору поставки № 18/01/2012 від 18.01.2012 р. в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 279885,96 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані пеня за прострочку платежу в сумі 21276,24 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2082/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2013 р.

Ухвалою від 18.06.2013 р. суд відклав розгляд справи на 02.07.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 02.07.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, а також надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання 02.07.2013 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд,не повідомив, витребувані судом докази не надіслав.

Ухвалою від 02.07.2013 р. суд відклав розгляд справи на 16.07.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 16.07.2013 р. представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та надано додаткові докази по справі.

Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 03.06.2013 р. та ухвали від від 18.06.2013 р., від 02.07.2013 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 03.06.2013 р., від 18.06.2013 р. та від 02.07.2013 р. надсилались відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2012 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) був укладений Господарського договору поставки № 18/01/2012 з додатками та протоколом розбіжностей.

Згідно п.п. 1.1., 1.3., 1.4., 1.5. договору, постачальник зобов'язується в зумовлені цим договором строки передати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим договором. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у Специфікації (додаток № 1), які є власністю постачальника. Загальний асортимент та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у Специфікації. Специфікація погоджується сторонами і підписується разом з цим договором. Специфікація, а також додатки до неї, після узгодження та підписання сторонами є невід'ємною частиною цього договору. Товар передається покупцю окремими партіями разом з документами, передбаченими п. 2.4. договору. Партією товару вважається його найменування, кількість та ціна зазначені в одній накладній.

Пунктом 2.2. договору поставки передбачено, що датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад покупця.

Право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 2.3. договору).

Умовами пп. 6.1.1. договору в редакції протоколу розбіжностей, передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Як вбачається з позовної заяви та наданих суду пояснень, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань не оплатив отриманий товар за видатковими накладними № 120406-000043 від 06.04.2012 р., № 120511-000156 від 11.05.2012 р., № 120511-000157 від 11.05.2012 р., № 120524-000086 від 24.05.2012 р., № 120524-000087 від 24.05.2012 р., № 120605-000029 від 05.06.2012 р., № 120605-000030 від 05.06.2012 р., № 120622-000092 від 22.06.2012 р., № 120622-000093 від 22.06.2012 р., № 120905-000107 від 05.09.2012 р., № 120905-000108 від 05.09.2012 р. на загальну суму 279885,96 грн.

При цьому, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи позивач не надав суду для огляду оригінали та належним чином засвідчені копії для доручення до матеріалів справи видаткових накладних № 120905-000107 від 05.09.2012 р. на суму 19172,78 грн. та № 120905-000108 від 05.09.2012 р. на суму 14568,52 грн. Проте, позивачем до справи залучено товаротранспортну накладну № 12093023, яка свідчить про отримання 07.09.2012р. представником відповідача товару вартістю 34281,30 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив наявність заборгованості відповідача за отриманий товар на день розгляду справи у загальній сумі 279885,96 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час вирішення спору відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу на загальну суму 279885,96 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 279885,96 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 21276,24 грн., нарахована за час прострочення платежу окремо за кожною вищезазначеною видатковою накладною.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 7.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування того, що 2012 рік мав 366 днів, а також невірно визначено кількість днів прострочки по сплаті заборгованості за видатковими накладними № 120406-000043 від 06.04.2012 р., № 120622-000092 від 22.06.2012 р., № 120622-000093 від 22.06.2012 р., № 120905-000107 від 05.09.2012 р. та № 120905-000108 від 05.09.2012 р.

Таким чином, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перерахунок пені суд задовольняє її в сумі 21174,94 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 64, кв. 120, код ЄДРПОУ 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла-Трейд» (02002, м. Київ, вул. Панельна, 5, код ЄДРПОУ 32119145) 279885 (двісті сімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 96 коп. - боргу, 21174 (двадцять одну тисячу сто сімдесят чотири) грн. 94 коп. - пені, 6021 (шість тисяч двісті дванадцять) грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій часині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.07.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.