Рішення № 32437870, 11.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа № 911/1949/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»

до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області

про розірвання договору

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Дрозденко К.В. (довіреність № 57 від 28.03.2013 р.)

від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі.

Предметом позовних вимог ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» є розірвання укладеного ТОВ «ЛУКОЙЛ-Київ» з відповідачем договору оренди землі від 09.08.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В.Г., за реєстр. № 5150, зареєстрованого Київською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 09 серпня 2005 року за № 040532800073, відповідно до умов якого позивачеві в строкове платне користування було передано земельну ділянку загальною площею 0,1074 га, що знаходиться по вул. Лісовій, 29 в с. Зазим'я Броварського району Київської області (кадастровий номер 3221282801:01:018:0012).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.01.2013 р. позивачем та ТОВ «Полістар» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим'я, вул. Лісова, 29, у зв'язку з чим позивач повідомив відповідача про відмову від земельної ділянки з підстав припинення договору у відповідності до п. «е» ст. 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України та просив підписати акти прийому-передачі земельної ділянки з оренди. Однак, за твердженням позивача, відповідач відмовив ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» у підписанні угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3221282801:01:018:0012) від 09.08.2005 р., зареєстрований Київською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 09 серпня 2005 року за № 040532800073.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2013 р. за вказаною позовною заявою було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

До господарського суду Київської області 31.05.2013 р. від Зазимської сільської ради Броварського району Київської області подано клопотання б/н від 31.05.2013 р. про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 03.06.2013 р. представник відповідача не з'явився.

До господарського суду Київської області 25.06.2013 р. від Зазимської сільської ради Броварського району Київської області подано відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 13963 від 25.06.2013 р.), за змістом якого відповідач, серед іншого, зазначив, що сільська рада не ухилялась від розірвання договору з позивачем та не заперечувала проти його розірвання, що підтверджується листуванням з позивачем та прийнятим сесією відповідача рішенням від 30.05.2013 р. про розірвання спірного договору. Окрім того, Зазимська сільська рада просить суд покласти судові витрати на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки саме внаслідок винних дій останнього, на думку відповідача, виник судовий спір, який є передчасним, а також просить врахувати, що Зазимська сільська рада є бюджетною установою, на утриманні якої перебуває багато соціальних об'єктів (школа, дитячий садок та ін.), і стягнення судового збору погіршить і без того незадовільне фінансове становище відповідача.

У судове засідання 25.06.2013 р. представник відповідача не з'явився.

09.07.2013 р. до господарського суду позивачем були подані письмові пояснення б/н від 09.07.2013 р., згідно з якими позивач наполягає на розірванні договору оренди земельної ділянки в судовому порядку, оскільки сторони не дійшли згоди щодо його розірвання.

11.07.2013 р. до господарського суду відповідачем було подане клопотання № 721 від 11.07.2013 р. про розгляд справи без участі представника Зазимської сільської ради, яке було задоволене судом. Також відповідачем було заявлене клопотання про продовження розгляду справи понад строк, встановлений ст. 69 ГПК України, яке було залишене судом без задоволення з огляду на те, що встановлений вказаною статтею ГПК України двомісячний строк вирішення спору у даній справі ще не сплив.

У судовому засіданні 11.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не з'явився.

У судовому засіданні 11.07.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.08.2005 р. між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУКОЙЛ-Київ», правонаступником якого згідно з п. 1.4 Статуту є підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», був укладений договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В.Г., реєстр. № 5150, та зареєстрований Київською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 09 серпня 2005 року за № 040532800073.

Відповідно до умов договору ТОВ «ЛУКОЙЛ-Київ» отримало в довгострокове платне користування терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,1074 га забудованих земель, що знаходиться по вул. Лісовій, 29, у с. Зазим'я Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221282801:01:018:0012, і на якій розміщена автозаправна станція, до належить ТОВ «ЛУКОЙЛ-Київ».

Серед інших умов договору оренди землі, пунктом 35 передбачено, що дія договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки внаслідок суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Окрім того, згідно з п. 36 договору його дія договору припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом; закінченням строку, на який його укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря; ліквідації юридичної особи орендаря.

Відповідно до п. 37 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Поряд з цим, 30.01.2013 р. між ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та ТОВ «Полістар» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим'я, вул. Лісова, 29.

Договір купівлі-продажу зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В за реєстр. № 188.

Пунктом 9.1 вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що договір вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення та його державної реєстрації.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р. «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державну реєстрацію права на нежитлову будівлю загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим'я, вул. Лісова, 29, проведено нотаріусом.

04.04.2013 р. підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» надіслало відповідачеві лист № 1673 від 01.04.2013 р., яким повідомило Зазимську сільську раду про те, що підприємство «вважає припиненим з підстав п. «е» ст. 141 ЗК України договір та надсилає два примірники акту прийому-передачі земельної ділянки з оренди». Один примірник акту, після його підписання, орендар просив орендодавця направити на його адресу.

18.04.2013 р. підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» отримало лист Зазимської сільської ради № 367 від 15.04.2013 р., в якому відповідач на вих. № 1673 від 01.04.2013 р. та № 153 від 09.04.2013 р. щодо підписання актів прийому-передачі орендованої земельної ділянки повідомив позивача про те, що договір оренди земельної ділянки може бути розірваний за згодою сторін в нотаріальному порядку. Також сільською радою було запропоновано позивачеві звернутися до ради з відповідним листом про розірвання договору оренди, отримавши позитивне рішення сесії Зазимської сільської ради, розірвати договір в нотаріальному порядку, після чого підписати акт прийому-передачі земельної ділянки.

24.04.2013 р. ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» направило на адресу Зазимської сільської ради лист № 2214 від 24.04.2013 р., в якому вимагало на підставі ст. 188 ГК України протягом 20 днів з дня отримання цього листа повідомити підприємство про місце та час підписання угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки.

З огляду на непідписання сторонами угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» і звернулось з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

При цьому порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Так, згідно з частиною 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з приписами частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 тієї ж статті 651 ЦК України).

Поряд з цим статтею 188 Господарського кодексу України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів, згідно з яким зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 792 ЦК України та ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює оренду землі, є Закон України «Про оренду землі», частиною першою статті 2 якого встановлено, що відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, зокрема, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до приписів статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (п. 7 ч. 1).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Слід зазначити також, що згідно з приписами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розмішені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як зазначено у п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями), правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок укладення 30.01.2013 р. між ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та ТОВ «Полістар» договору купівлі-продажу нерухомого майна (автозаправної станції), розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим'я, вул. Лісова, 29, до останнього перейшло право на земельну ділянку, на якій знаходиться зазначене майно.

Враховуючи викладені вище норми матеріального права та зважаючи на те, що фактичне користування земельною ділянкою і будівлею на ній здійснює її новий власник ТОВ «Полістар», що сторонами не заперечується, а також що законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, у даному випадку - позивача, то, відповідно, договір оренди земельної ділянки від 09.08.2005 р. підлягає припиненню шляхом його розірвання.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19.06.2012 р. у справі № 36/368-9/63.

Згідно з приписами частини третьої статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі та розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 09.08.2005 р.

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що при розподілі судових витрат судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Водночас, як зазначено у п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з того, що судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони.

Як слідує з матеріалів справи, лист з вимогою підписати угоду про розірвання договору оренду землі на адресу Зазимської сільської ради надійшов 15.05.2013 р. (вх. № 196), а вже 22.05.2013 р. ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» звернулось до суду з позовом про розірвання цього договору.

30.05.2013 р. Зазимська сільська рада прийняла рішення 34-ї позачергової сесії VІ скликання № 1129 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.08.2005 р.

Крім того, в подальшому, листами від 06.06.2013 р. № 605 та від 13.06.2013 р. № 618 Зазимська сільська рада зверталась до позивача з пропозицією з'явитись до нотаріуса та підписати договір про розірвання договору оренди землі.

Оскільки у даному випадку з матеріалів справи не вбачається безпідставного ухилення відповідача від прийняття обґрунтованих пропозицій іншої сторони щодо розірвання договору, підстави для покладення на відповідача судових витрат в порядку приписів ст. 49 ГПК України є відсутніми.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3221282801:01:018:0012), укладений 09.08.2005 р. між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'я, вул. Пролетарська, 6) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУКОЙЛ-Київ», правонаступником якого є підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код 30603572), зареєстрований Київською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 09 серпня 2005 року за № 040532800073.

Повне рішення підписане 16.07.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.